Юзеф Чеховіч – один з найвидатніших польських поетів двадцятого століття, який декілька важливих для своєї творчості років провів на Волині – у Володимирі-Волинському і у селі Верба. Він народився 15 березня 1903 року і місту свої молодості присвятив багато віршів, зокрема «Поему про Люблін». У 2003 році до 100 річчя поета у цім польськім місті урочисто святкували його ювілей, на який приїхала племінниця і хрещена донька поета Олена Паньків, яка мешкає у Львові.
Однак становлення Чеховіч , як поета відбулося саме на Волині і доказ тому – його волинські вірші. Їх є декілька, вони ніколи не були опубліковані, належать до перших віршів автора і мають високу мистецьку цінність. На Волині Юзеф Чеховіч вчителював, у період між І і ІІ Світовими війнами, закінчив у 1922 року Вищі вчительські курси у Любліні. Поет дуже тонко відчував потреби і очікування дітей – сам був великою дитиною – довірливий, щирий, відвертий – таким його запам’ятали сучасники. У 1923 році Юзеф вчителював у однокласній школі у Мар’янівці, поблизу села Верба на Володимирщині, у 1923-1925-их у семирічних школах № 1 і № 3 у Володимирі-Волинському. Звідти йому було ближче діставатися до люблінських родини і друзів і брати участь у засіданні літературної групи « Рефлектор», друкуватися у журналах «Нове життя» і « Огляді Люблінсько-прикордонному». Чотири роки перебування на Волині (1920-1925) – це час його творчого самоствердження, захоплення мальовничими волинськими пейзажами, вивчення прикордонної української і польської культури, мови, звичаїв, релігії. Цей творчий чоловік був здібним педагогом, журналістом і фотографом.
Чимало творів поета сповнені молодечого натхнення, любові до життя і віри у краще майбутнє – як це й буває у молодих людей. У листі до свого товариша Вацлава Гралівського 12 липня 1924 року поет з приємністю згадує наше місто Володимир і висловлює бажання залишитися тут у відпустці: « Залишуся тут на декілька тижнів. Мені дуже добре і спокійно у Володимирі. Їм – коли хочу, встаю – коли хочу. Те, що білизна не нова і вечеря інколи скромна – то дурниці! Але погода така блакитна, така вічна !
Місту Володимиру-Волинському Юзеф Чеховіч присвятив вірш « Зітхання»:
Під перламутровим степом неба,
Коли ніч травнева
Велика церква пливе серед дерев,
Зірки зупинилися у ровах
Потяги десь за станцією
Позіхають довго
Подих вітру це приніс і запах акації
Чути над річкою,
Над Лугою.
У вересні 1939 року , як розпочалася фашистська окупація Польщі, Чеховіч разом з іншими співробітниками Польського радіо переїздить з Варшави до Любліна. 9 вересня 1939 року він ішов до перукарні і загинув від бомби під час нацистського авіабомбування. У Любліні на місці загибелі поету, якому було лише лиш 36 років, поставлено пам’ятник.
Ця історія підтверджує, що українці і поляки мають багато спільного, більше того, що об’єднує, ніж того, що роз’єднує. Поети, митці завжди були послами доброї волі, утверджували контакти між народами і культурами і творчість Юзефа Чеховіча – приклад цьому.
Богдан ЯНОВИЧ,
науковий співробітник історичного музею.
P.S. Про творчість цього поета, який колись жив у Володимирі і якого в Україні про нього мало хто знає, на день міста розповіли мені польські художники з Любліна(Малгожата Скалбанія), для яких я проводив екскурсію.