Гіркі звістки про загибель на фронті наших захисників сколихнули три громади району – в останню дорогу рідні, друзі, побратими, земляки проводять мужніх воїнів, які віддали за Україну життя. Запам’ятаймо їхні імена.
Володимир Ксенофонтов
(м. Устилуг)
Глибокий сум оповив Устилузьку громаду – на щиті додому повернувся мужній воїн – Володимир Ксенофонтов. Його життєвий шлях обірвався 23 квітня у боротьбі за цілісність, свободу й незалежність України. Головний сержант отримав смертельне поблизу населеного пункту Очеретине Донецької області.
На військову службу Володимир був призваний за мобілізацією торік у липні. Служив гранатометником механізованого відділення механізованого взводу. Разом із побратимами боровся проти знавіснілого ворога у місцях, де велися запеклі бої. До останнього подиху наближав омріяну перемогу задля щасливого майбутнього своїх доньок, родини, усіх українців. Та дочекатися того радісного дня не судилося. Воїну навіки 55 років.
Віддати останню шану захиснику прийшли його рідні, друзі, знайомі та мешканці громади. На честь Героя звучав Гімн України і військовий трикратний салют, який гучно пронизував небо. Плакали усі, бо болючої втрати зазнали не лише рідні, а й уся громада – ще однин воїн приєднався до лав Небесного війська. Поховали бійця на місцевому кладовищі.
Олександр Омельчук
(м. Володимир)
Знову у жалобі Володимирська громада – загинув відважний воїн, який у тяжкий час став на захист своєї країни від знавіснілого ворога. 54-річний солдат був призваний на військову службу у червні 2023 року, виконував свій військовий обов’язок з честю, хоробро виборював мирне небо для рідної країни. Та на жаль, омріяної Перемоги не судилося дочекатися. Воїн загинув за нашу свободу й незалежність – 25 квітня його життя обірвалося від ворожої кулі на найгарячішому нині напрямку – Покровському, поблизу населеного пункту Очеретине, що на Донеччині.
Народився Олександр на Рівненщині, однак згодом сім’я переїхала у Володимир, тож тут зростав, навчався у школі № 2. Здобув професію електрика, але життя присвятив водійській справі.
В останню дорогу Героя прийшли провести його рідні, друзі, колеги, побратими, земляки. Прощання із захисником відбулося у вівторок у соборі Різдва Христового, а вічний спочинок військовослужбовець знайшов на Алеї Слави Федорівського кладовища.
Ігор Стецюк
(м. Володимир)
Іще одна втрата ятрить душу жителів Володимирщини. Знову надійшла сумна звістка у громаду – нестало ще одного земляка-захисника. 27 квітня зупинилось серце військовослужбовця Ігоря Стецюка.
48-річний рядовий воював у складі Збройних сил України, виборюючи незалежність та територіальну цілісність Батьківщини, починаючи з літа 2022 року. Мужньо стояв на захисті української землі від зайд-окупантів. В Ігоря Стецюка залишилась цивільна дружина та двоє синів.
Прощання з воїном відбулося учора у храмі Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Поховали військовослужбовця на Федорівському кладовищі.
Леонід Ковальчук
(с.Цевеличі, Локачинська ТГ)
Глибокий смуток огорнув жителів села Цевеличі Локачинської громади, адже загинув їхній земляк – хоробрий воїн, який до останнього подиху боровся за незалежність і територіальну цілісність своєї країни. Солдат Леонід Ковальчук віддав своє життя за краще майбутнє свого народу. Він загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області.
У рідній громаді Героя зустріли навколішки з синьо-жовтими прапорами. Зі сльозами на очах прощалися з захисником, його родина, побратими, друзі, земляки у храмі Святих Апостолів Петра і Павла ПЦУ села Цевеличі. Поховали Героя з усіма військовими почестями.
Редакція газети “Слово правди” висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблих захисників. Вічна пам’ять і шана Героям!
