Ніхто не застрахований від ситуацій, які кардинально змінюють наше розмірене життя. Втрата роботи, фінансові проблеми, розлучення, тривалі проблеми зі здоров’ям, відсутність власного житла – це те, що здатне вибити землю з-під ніг, й багато людей опускають руки від безсилля боротися з проблемами. Біда у тім, що від того, що дорослі впадають у відчай, найбільше страждають діти. Тож соціальні служби, а це не ворожа структура, а люди, котрі не лише за посадовими обов’язками, а й покликом серця, готові допомагати здолати усі труднощі. Про те, як ведеться робота з сім’ями, які потрапляють у складні життєві обставини, і чому суспільство має бути уважнішим до тих, хто проживає поряд, розмовляємо з директоркою Володимирського центру соціальних служб Вікторією Юхимюк.
Сприяння у задоволенні соціальних потреб сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, шляхом їх виявлення, обліку і вивчення потреб, планування та визначення методів допомоги, надання соціальних послуг – це і є основною метою діяльності центру соцслужб. За цим дещо офіційним формулюванням криється важлива суть: досвідчена команда фахівців готова робити усе від них залежне, щоб допомагати кожній родині з громади подолати проблеми, з якими вона зіткнулася й не в змозі впоратися самостійно.
«Ми допомагаємо людям знайти роботу, облаштували належні умови для проживання у помешканні, впоратися з емоційним виснаженням, подолати різноманітні інші виклики… Буває, навіть приносимо харчі, бо знаємо, що доки батьки намагаються навести лад у своєму житті, діти потребують їжі», – каже Вікторія Олександрівна.
За словами фахівчині, насправді у групі ризику потрапити у складні життєві обставини перебуває кожна сім’я, адже ніхто не застрахований від бід. І якщо людина зіткнулася з проблемою і не в змозі справитися з нею, то їй готові допомагати соціальні служби. Не соромно просити про допомогу, якщо важко впоратися самостійно. Та на жаль, у багатьох випадках доходить до крайнощів і про сім’ї у складних життєвих обставинах соцслужби інформують працівники поліції, які виїздять на виклики з приводу хуліганства, домашнього насильства, й помічають глибші проблеми, інколи повідомлення надходить з навчальних закладів, ще рідше – від сусідів.
За її словами, одного разу трапився випадок, коли в помешканні були відрізані всі комунікації, не було ні світла, ні тепла, ні газу, і у таких умовах проживав з матір’ю маленький хлопчик. Він не ходив у школу й не мав жодних соціальних контактів. На розпаленому на подвір’ї вогні смажив собі картоплини, настромивши їх на палку. Сусіди все бачили, але не зреагували. Так дитина доросла до восьмирічного віку. Горе-мати підробляла наданням інтимних послуг, син те бачив. А випливло все тоді, коли побилися жінчині співмешканці, хтось викликав поліцію, а вже правоохоронці – соцслужбу.
«Найскладніше соціальне явище, з якими ми маємо справу й де наша увага найбільш загострена, – це соціальне сирітство. Страждають діти, якщо хтось із батьків або обоє з певних причин ухиляються від виконання своїх обов’язків. Нерідко виявляємо пряму загрозу життю і здоров’ю дітей, тому проводимо кризове екстрене втручання в ситуацію, щоб мінімізувати або негайно усунути її негативні наслідки», – розповідає Вікторія Юхимюк, яка є фахівчинею у цьому напрямку.
Така сім’я береться під соціальний супровід і фахівці намагаються різнобічно підходити до виправлень непростих ситуацій.
«Шукаємо шляхи, як допомогти людям і сім’ям, адже дитині ніде не буде краще, ніж зі своїми біологічними батьками», – вважає Вікторія.
За її словами, найчастіше соціальне сирітство виникає саме через алкогольну залежність батьків.
«Був випадок, що ми відібрали двох немовлят, бо мама у нетверезому стані їх буквально погубила – діти повипадали з візочка, а жінка цього й не помітила. Сусіди викликали поліцію, а правоохоронці – соцслужбу. Відбулося кризове екстрене втручання, дівчаток ми вилучили із сім’ї. А після того, як мама пройшла лікування, а тато повернувся із заробітків з-за кордону і знайшов роботу у громаді, сім’я була знята з обліку. Зараз батьки добре дбають про дітей, не вживають спиртного», – каже фахівчиня й додає, що дуже часто люди просто не знають, як їм впоратися з труднощами, й спасіння шукають у спиртному. І їх це затягує.
Контакти Центру соціальних служб є в усіх школах, дитсадках громади, тож, за словами директорки, буває, що від освітніх закладів надходить інформація про виявлення дитини, яка страждає через недбалість батьків чи через сімейне насильство.
«Було, що дитина кілька разів приходила до школи з синцями й не могла пояснити, як травмувалася. Аж поки не з’явився синець під оком. Зреагували вчителі й повідомили нас. Виявилося, хлопця постійно бив старший брат. І батьки знали про це, але ніяк не могли вплинути на сина, бо він і їм погрожував», – розповідає Вікторія про випадки, коли доводилося виявляти домашнє насильство.
У кризові моменти, коли страждає дитина, виникає необхідність забрати її з сім’ї у безпечне місце – притулок, чи в патронатну сім’ю (таких у громаді є дві і про них ми розповімо в одному з наступних номерів). Нерідко бувають випадки, що діти потребують медичної допомоги.
«Одного разу ми дізналися про сім’ю, де підростало п’ятеро маленьких дітей. Вжахнулися: малюки були голодними кілька днів. Відвезли їх у лікарню, бо вони аж зомлівали від голоду. З мого досвіду, це була найважча сім’я, з якою працювали, й яка жила у найжахливіших умовах. Діти спали на куртках і накривалися куртками. Тулилися всі в одній кімнатці. До того ж туди матір з батьком приводили свої компанії. У таких ситуаціях вже йдеться про позбавлення їх батьківських прав. Бо, як правило, ніяк не можемо донести до батьків, що їм треба змінювати свій спосіб життя. Вони цього просто не хочуть», – ділиться директорка.
Поширеним є міф, що соцслужба за найменшої проблемної ситуації вилучає дітей із сім’ї, уява малює кадри з фільмів, коли діти ридають, з усіх сил тримаються за батьків… Вікторія його розвінчує.
Вилучається дитина з сім’ї за рішенням або ухвалою суду, або рішенням виконавчого комітету.
«Дитину потрібно вилучати з сім’ї, коли є реальна загроза її життю та здоров’ю. Найчастіше, коли у батьків через зловживання спиртним спостерігається стан зміненої свідомості. Ми силоміць нікого не відбираємо. Розмовляємо з батьками, пояснюємо, куди поїде дитина й на який час. Якщо дитина поміщається у ТМО, то мама про це попереджена. І якщо наступного дня вона до нас не приходить, то ми йдемо до неї і пропонуємо варіанти допомоги. Усілякі методи використовуються для того, щоб дитина була повернута у сім’ю. Розмовляємо також і з дітьми, усе їм пояснюємо, залучаємо при цьому, якщо потрібно, психолога. Але в нас не було таких випадків, щоб, коли ми забирали дітей, вони не хотіли з нами йти. Інша ситуація з матерями. Якось у п’яному стані жінка істерично кричала: «Дитино, тебе забирають в інтернат», а її малеча у цей час спокійно одягалася й ішла з нами. А було таке, що три наряди поліції одну з мам не могли вгамувати, а дитина вже спокійно сиділа в авто і їла булочку. А ще просила завтра її назад не привозити, – розповідає Вікторія. – Цих п’ятьох дітей, які голодували, ми з сім’ї вилучали двічі. Першого разу, після того, як мама мінімально створила умови для життя дітей, влаштувалася на роботу, їй малечу повернули. Але згодом, коли навідувалися до будинку, жінка дверей не відчиняла. Ми стукали, намагалися поговорити, пропонували допомогу харчами… Одного разу відчинили діти й самостійно попростували до нашого авто, хоч ми прийшли не вилучати їх, а провести відповідну роботу з мамою».
У 2024 році 194 сім’ї, у яких виховується 175 дітей, були на обліку у Центрі соцслужб як ті, що опинилися у складних життєвих обставинах. Під соціальним супроводом перебувало дев’ять сімей – три з них зняті з супроводу, адже досягнутий позитивний результат, з іншими – робота продовжується у 2025-му.
Вікторія Юхимюк наголошує, що важливо бути уважними до тих, хто навколо нас, й повідомити, якщо є підозра про складні ситуації у сім’ях людей, яких ви знаєте. Можна зателефонувати за номером 0939799818, написати повідомлення на вайбер. Директорка каже, що жоден з таких меседжів не лишається поза увагою, перевіряється кожна підозра, кожне звернення, навіть, якщо воно анонімне. Бо дуже важливо захистити, підтримати й допомогти тим, хто цього потребує.
Валентина ТИНЕНСЬКА
