На головну Новини Потрібні люди зі свіжим поглядом, незалежні, професійні, молоді і заповзяті – Олександр...

Потрібні люди зі свіжим поглядом, незалежні, професійні, молоді і заповзяті – Олександр Сидорчук

772

Олександр Сидорчук – засновник фермерського господарства «Еко-Волинь Груп», яке ось уже п’ятий рік успішно діє у невеличкому селі Новини, що розташувалось на краю нашого району.

Він добре відомий в Устилузькій громаді, адже має на її території заклади, які спеціалізуються на торгівлі та громадському харчуванні –  це та власна справа, що давно зажила авторитету соціально відповідального бізнесу. Вдячні йому містяни й за неодноразову благодійну, спонсорську допомогу. А не так давно завдяки йому отримала перспективи для розвитку сільська глибинка, адже відома в Україні і за кордоном «Спаржа Волині» мандрує у супермаркети із віддаленого села, в якому тепер функціонує сільгосппідприємство, що забезпечує роботою не один десяток мешканців. А ще на завершення своєї депутатської каденції та з огляду на наближення виборів Олександр Сидорчук розповів про своє бачення щодо місцевого самоврядування в ОТГ.

- реклама -

– Олександре, для початку розкажіть про те, як розвивається таке незвичне для наших країв фермерське господарство.

– За майже п’ять років у зв’язку із значним попитом на нашу продукцію відбулось розширення посадкових площ, відтак, з одного пробного гектара ми вийшли на майже 30 гектарів полів, які відводимо лише під спаржу – зелену, білу, фіолетову. Втім, ця культура перестає бути незвичною, насадження спаржі в Україні постійно зростають. Мені більше до вподоби білі сорти, та й у Європі вони більш затребувані, тож в подальшому планую зробити акцент саме на них.

Спаржа, до речі, доволі затратна культура. По-перше, на закладання гектара цієї культури потрібно витратити 8 тисяч євро. А по-друге, якщо овочі чи зернові дають урожай відразу, то тут товарна продукція можлива лише на третій рік, а повноцінний урожай можна збирати  на четвертий-п’ятий. Та й із саджанцями не ризикуємо – беремо перевірений, доброякісний нідерландський посадковий матеріал у компанії з хорошою репутацією, яка здійснює контроль на всіх етапах доставки і гарантує здоров’я рослин. Уже маємо з десяток перевірених гібридів, алеза можливості випробовуємо на своїх полях і щось нове.

Як і всі інші рослини, спаржа має ряд «секретів», які потрібно знати. Приміром, є вимоги до ґрунту – для білої спаржі він має бути особливо пухким, бо їй лодиться проходити більший шлях, а важкий ґрунт даватиме скривлені нетоварні пагони. На другу весну росту рослини слід огортати конусоподібними гребенями землі, вкривати двоколірною плівкою, яка притягує сонячне тепло, або, навпаки, віддзеркалює промені. Після збирання пагони треба якомога швидше охолодити, згодом помити, посортувати, обрізати до певної довжини й лише тоді пакувати для продажу.

Продукція під торговою маркою «Спаржа Волині» відома покупцям торговельних мереж «Наш край» і «Салют» на Волині, «Клас» – на Харківщині, всеукраїнських мереж «Сільпо», Novus, МЕТРО. Доставляємо її до логістичних центрів у вантажівках-рефрижераторах. Невеликі партії замовляють окремі ресторани, місцеві й столичні, пишаємося, що її оцінив ЕкторХіменес Браво – найвідоміший кулінар України.

– Вочевидь, фермеру-одноосібнику з такими обсягами роботи не справитись. Маєте найнятих працівників?

–  На постійній основі у господарстві працюють п’ятеро осіб. А на сезонні роботи, звичайно, доводиться залучати й до п’яти десятків людей. Приїздять на роботу жителі всіх навколишніх сіл. Вважаю, на цьому принципі має будуватись будь-який бізнес – обов’язково слід створювати робочі місця, давати людям можливість заробляти. В подальших наших планах є й створення в Устилузі переробного підприємства – консервного цеху, який, окрім спаржі, перероблятиме ягоди, фрукти, заготовляти які можна як у масових виробників, так і в індивідуальних господарствах.

– Це такі собі внутрішні інвестиції у розвиток території ОТГ…

– Коли мова йде про інвестиції, відразу пригадується, що деякі із нинішніх претендентів на посаду міського голови то на представленні своєї програми, то у відеороликах згадують мене як «депутата, котрий не пустив інвестора в Устилуг». Та от, хотілось би пояснити людям: Сидорчук не проти інвесторів, але проти зради інтересів громади. Йдеться про випадок, коли міська рада планувала, вважаю, за безцінь – усього 20 тисяч доларів продати ділянки поблизу садиби Стравінського під будівництво багатоповерхівок. Як депутат, я поставив умови: 1-2 квартири мають надійти у комунальні власність громади, ними можна було б забезпечити нових сімейних лікарів, яких катастрофічно не вистачає в ОТГ, чи інших молодих спеціалістів. Мій запит підтримали всі депутати міськради, але голова принципово не пристав на таку прагматичну і доречну пропозицію. Вважаю, якщо громада нічого не виграє від інвестицій, то це не інвестиції.

Крім того, бельгійський інвестор, про якого йшлося, має не надто гарну репутацію – це легко простежити за публікаціями у ЗМІ. З ним судяться банки через неповернення кредитів, а обмануті вкладники – через невиконання планів з будівництва їхніх осель. То може й добре, що Устилуг не потрапив у тенета недобросовісних забудовників?

– Намагались вникати у тонкощі кожного з питань, які виносились на сесію ради?

– Так, і цим створював незручності владі. Скажімо, я порушив, на мою думку, важливу  тему: відкрити доступ до інформації, скільки у ОТГ земельних площ надані в оренду як пасовища та сінокоси. Це питання не виникло саме по собі. Справа у тому, що плата за оренду орних земель висока, а за пасовища та сінокоси – майже втричі нижча. У той же час недобросовісні орендарі спокійно собі обробляють, розорють та засівають ці ділянки без зміни цільового призначення. Відповідно, бюджет недоотримує орендної плати за землі громади, невідомо також, яка ситуація з розрахунками із власниками паїв. Я упевнений, що рано чи пізно ми ще повернемось до цього питання. Бо такі речі треба робити по закону і по-людськи.

Є й інші речі, які мене турбують. Наприклад, ФГ Колача свого часу відмовилось від частини лісу. Чому б його не взяти на баланс громади? Там можна організувати пилораму, переробку лісоматеріалів, знов-таки, це робочі місця й надходження до бюджету, а обрізки продавати для палива людям з навколишніх сіл не по 2600 гривень, як вони зараз купують, а вдвічі дешевше. Але навіщо стратегічно мислити, якщо можна просто ходити на роботу і реалізовувати заходи бюджету «проїдання»… Власне, через свою незгоду з діяльністю міського голови й деяких представників міськради я склав депутатські повноваження ще до завершення каденції.

– А чи плануєте балотуватись на цих місцевих виборах?

– Не буду приховувати – мав плани поборотись за посаду міського голови, адже мені відомі проблеми всієї ОТГ, маю бачення, як їхрозв’язати. Але з певних причин та міркувань мені довелось відмовитись від цих планів. Та протягом своєї господарської і депутатської діяльності в громаді я зустрічав безліч позитивних, прогресивних людей із новим мисленням. В тому числі, познайомився із Мартою Татариною з села Рогожани. Відразу зрозумів, що вона освічена й мудра людина, а її фінансово-економічна освіта й досвід роботи у податковій адміністрації надають її поглядам на управлінські, бюджетні та господарські питання здорового прагматизму. Тим більше, людям дуже подобається її ініціативність: своїми силами вона із чоловіком зробила дитячий майданчик у селі, шляхом залучення коштів громадського бюджету добилась облаштування автобусних зупинок, в’їзного знаку у Рогожанах. Тож коли я зрозумів, що сам не балотуватимусь на посаду очільника ОТГ, а міняти у керівництві громадою потрібно все кардинально, запропонував Марті стати потужною альтернативою всім тим, хто намагається посісти мерське крісло.

Чому? Бо у неї, окрім освіти, досвіду, жіночої мудрості та простої людської порядності, є ще ряд плюсів. Вона ніколи не була у жодній партії, не перебуває у зв’язці із впливовими особами на місцевому рівні. А ще – ніколи не була у владі, на відміну від всіх своїх опонентів, які роками займали високі посади у місті та в районі, а результати їхньої діяльності не надто помітні простому жителю. Тому переконаний: щоб врешті зламати стару систему, потрібні люди зі свіжим поглядом, незалежні, професійні, молоді і заповзяті.

А ще мене дивує, що багато кандидатів на міського голову та у депутати свідомо прив’язуються до партій у той час, коли закон дозволяє йти на вибори шляхом самовисування. Думають, що партія додасть їм якихось політичних бонусів? Аж ніяк! Бо політикою вони лише сварять і роз’єднують людей. А я вважаю, що Устилузька громада – це одна велика партія людей, які там проживають. І вони хочуть жити в добробуті, порядку і надії на краще. На щастя, устилужанам є з кого обирати, тож упевнений, що вони зроблять правильний і свідомий вибір на користь позитивних змін у громаді.

Розмовляла Юлія ПАШКОВА

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

1 × 5 =