Нещодавно побачила світ повість Ольги Савицької “Повний нуль”. Нам, жителям Володимира, ця книжка цікава насамперед тому, що ілюстрації до неї виконала наша землячка Ірина Гусюк.
Майстриня пензля родом з Володимира, тут закінчила дитячу художню школу, далі було навчання в Одеському художньому коледжі ім.М. Б. Грекова, на художньо-графічному факультеті Південноукраїнського педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. З 2007 року Ірина викладає малюнок, живопис і композицію в рідному “греківському” коледжі.
У 2008 році молода художниця перемогла на всеукраїнському конкурсі-пленері “Мальовнича Україна” та організувала свою першу персональну виставку в Музеї західного і східного мистецтва (м. Одеса). Відтоді бере участь у всеукраїнських, обласних і міських мистецьких виставках, виходить на міжнародний рівень мистецького життя (художні пленери в Польщі, виставки в Англії), де її роботи отримали численні нагороди, а художниця – заслужене визанння від критиків і глядачів. Роботи Ірини Гусюк знаходяться в колекціях декількох українських музеїв, у приватих колекціях в Україні, Польщі, США та Канаді.
Рятуючи свою доньку від постійних бомбардувань в Одесі, Ірина прийняла нелегке рішення і на запрошення Patty Brayrs тимчасово оселилася в США. Будучи творчою натурою, й там займається малюванням і буквально через декілька місяців після приїзду до Америки отримала гран-прі конкурсу живопису. Українці щиро вдячні за підтримку на чужині також сімʼї Litke.
Перебуваючи за тисячі кілометрів від рідної України, мисткиня продовжує співпрацювати з різноманітними видавництвами, тісно спілкується з колегами.
Щодо книжки, то новинка “Тези” (так називається видавництво у Вінниці) від Ольги Савицької розповідає про те, як дитяча психіка може знайти шлях до зцілення попри реальність війни.
Максиму лише десять, він сповнений таємниць та геть незрозумілий іншим. Він приїхав з півдня, говорить на теми, чужі для пʼятикласників, дещо недолугий у спілкуванні, а ще він, подейкують, колаборант, адже “бачив росіян” та жив у місті, окупованому ними. Його однокласники хочуть знати більше, та Максим не відповідає на жодне запитання. Аж доки взагалі таємничо не зникає з уроків. Діти зʼясовують, куди він подівся: Максим намагається збудувати спеціальний телепорт, аби переміститися у світ, де нема війни. Один раз хлопчику вже довелося бачити роботу телепорта – його брату вдалося пройти крізь нього, саме тому брата більше нема поруч. І саме тому Максим знає, що змайструвати телепорт можливо, і планує перенестися до брата, сплюснувшись до нуля та відновившись знову.
“Повний нуль” – це книжка про зцілення від травми у той спосіб, яким діти цього віку ще можуть зцілитися. Герої “Хронік Нарнії” тікали від війни через магічну шафу, герой “Повного нуля” шукає свій вихід з війни через нуль-телепорт. Вік героя ще той, коли можна пройтися тонкою межею між реальністю та уявою і не бути поглинутим уявою та пошкодженим реальністю.
Цей текст катарсичний, принаймні, для дорослих. Ольга Савицька — дебютантка в дитячій літературі, але вражає зрілістю викладу, легкістю стилю, багатошаровістю та глибиною. Повість “Повний нуль” є глибоко філософською, тому якщо для дітей ця книжка пригодницька, то дорослі можуть занурюватися глибоко в текст та відкривати все нові його виміри. Книжку можна замовити в авторки або видавництві «Теза».
Любов НЕСТЕРУК,
спеціалістка відділу культури і мистецтва міськвиконкому
