На головну Інтерв'ю Пожежники бажають собі сухих рукавів

Пожежники бажають собі сухих рукавів

43

У гості до начальника міськрайвідділу УДСНС В’ячеслава Процюка мене привело бажання більше дізнатися про історію будівлі державної пожежно-рятувальної частини №7. Але не змогла втриматися, аби не розпитати і про те, як минають у пожежників їхні свята та будні.

– Пожежна частина завжди розміщувалася у цій будівлі?

- реклама -

– Вона й будувалася для пожежників. Її специфіка у тому, що тут є каланча – висока вежа, на якій знаходиться ємкість з водою. Загалом це п’ять тон води, яка напускається від мережі і забезпечує нам запас на випадок, якщо в місті відключать водопостачання чи станеться якась поломка. Але це зараз, а на початках існування пожежної служби у місті, коли ще не було телефонного чи іншого зв’язку, каланча виконувала роль найвищої на місцевості оглядової точки. Фасадовий, або дозорний, піднімався наверх, ніс службу і дивився, чи є десь пожежа.

Змінилося призначення і інших частин будівлі. В’їзні бокси зараз розраховані на автомобілі, а раніше тут, біля валів, заїжджав кінний хід. Були конюшні, приміщення для зберігання корму для коней тощо. Сама ж будівля не надто змінила зовнішній вигляд. Зрозуміло, ремонтувалася, особливо всередині. Але от якщо зайти у підвал, то бачиш, що будували колись, і то на совість: товщина стін – до метра.

А от труби, по якій з’їжджають пожежники, як у фільмах, у нас немає. Все тому, що другий поверх відведений для кабінетів керівництва, а особовий склад, зокрема, ті, хто безпосередньо виїжджає на пожежі, перебуває на першому поверсі. Там вони мають місце для відпочинку, харчування. Тому й спускатися нікуди не треба.

– Пожежа – це завжди трагедія. Але, мабуть, у вашій роботі не обходилося без дивних чи навіть курйозних випадків?

– Кожен виклик має свою специфіку. Бувало, приїжджаєш, а там, наприклад, усі ходять голі. Рятування кота чи песика – це теж свого роду дивний випадок, але це також частина нашої роботи. Не раз визволяли  тварин і птахів, які потрапили в повітряні проводи.  Інколи люди не розрізняють повноваження наші і комунальних служб. Наприклад, коли дзвонять і скаржаться: «У кватирі прорив води, мене топить!» – це, по суті, не до нас. Ми ж не можемо воду ловити на льоту чи ремонтувати труби. А от відкачати, якщо затопило – так.

Бувають і смішні ситуації. Якось дзвонить чоловік і каже: “Рятуйте! Я заколов дві свині, холодильник  морозилка забиті свіжиною, а світло пропало. Привезіть мені генератор, щоб я підключився до нього, а то м’ясо пропаде!”.

Запам’ятовуються не тільки смішні й безглузді, але й драматичні ситуації. Особливо ж якщо вони закінчуються щасливо. Як-от вторік, коли десь у час зимових свят наші хлопці витягували з болота чоловіка, який застряг і провів там майже дві доби. Незрозуміло, як людина у таких умовах вижила, але надзвичайно тішить, що так сталося і що нам вдалося його врятувати.

– У представників різних професій є свої «професійні» прикмети. А пожежники взагалі забобонні люди?

– Забобони у нашій професії були завжди. Якщо хтось заступає на чергування у новому одязі чи взутті, всі чекають, що є велика імовірність виїхати на пожежу. Коли змінюєш колегу з чергування, ні в якому разі не можна бажати, аби воно минуло спокійно, натомість бажають “Сухих рукавів”.

Дехто каже, що не можна перед чергуванням чистити взуття, але ми цей забобон не шануємо. Все-таки ми люди цивілізовані і не будемо ходити як обідранці. Багато залежить і від енергетики людини. Є такі люди, які дуже рідко виїжджають на виклики – не тому що лінуються чи бояться, а просто під час їхніх чергувань якось і не трапляються пожежі. А є такі, яким доводиться робити це дуже часто. Коли я ще чергував, то бувало так, що за місяць жодного виїзду. А іншим разом – три виїзди за добу.

А ще помітив, що є певні періоди, як то кажуть, смуги – то  затишшя, то постійно складні автокатастрофи. Не пам’ятаю вже, якого року, але випав колись такий вересень, що кожного чергування доводилося виїжджати на ДТП зі смертельним фіналом.

– У якому випадку ви виїжджаєте на автомобільну пригоду?

– Тільки якщо потрібна наша допомога – розрізати метал, дістати потерпілих, попрацювати спецобладнанням, або якщо є загроза вибуху чи пожежі. В інших випадках медики та водії самі справляються. Недавно ми отримали спецавтомобіль суто для таких виїздів. Він менший, мобільніший, обладнаний інструментами для роботи з  наслідками ДТП.

– Як загалом минають будні МНСників? Чим займаються працівники у спокійні дні, коли немає пожеж і пригод?

– Побутує таке уявлення, що більшість часу пожежники дрімають. Але це неправда. Принаймні, у нашій частині – точно. Працює штат у такому режимі: добу чергуєш – три доби вдома. За 15 хвилин до перезмінки треба прийти, перевдягнутися в форменний одяг, привести себе до ладу. На перезмінці ми дивимося на стан людини – чи здорова, чи нормально почувається, чи не має ознак алкогольного сп’яніння, чи готова нести службу. Далі кожен черговий перевіряє обладнання, яке за ним закріплене, техніку.

Тоді починаються заняття, начитка матеріалу. Це може бути і гуманітарний блок, з творчістю українських письменників, наприклад, або ж психологічна підготовка, медична, тактична – приклади гасіння різних пожеж. Потім практична частина. У нас на території є навчальна вежа, на якій ми тренуємося з драбинами, з розгортанням рукавних ліній тощо. Є нормативи, які треба виконувати. Всі заняття тривають орієнтовно до обіду. Після обіду хлопці можуть наводити порядок у приміщеннях, адже прибиральниці в нас нема і про чистоту ми дбаємо самотужки, проводять господарські роботи у підрозділі.

Але все це за умови, що немає викликів. Зрозуміло, якщо надходить повідомлення про пожежу, то всі заняття негайно відкладають, і бригада вирушає на виклик. А з 11 вечора до 6 ранку відбій. Якщо все спокійно, хлопці можуть подрімати. Але по черзі чергують на пропускному режимі, реагують на виклики.

– Великий у вас штат?

– Загалом 42 людини, з інспекцією міськрайвідділу – 47. А на зміну заступає 9-10 людей: диспетчер, який приймає всі виклики, три водія, пожежні, начальник зміни.

Наша зона обслуговування розбита так, що на виклик у місто автоматично виїжджає два автомобіля, на район один, у разі складної ситуації другий вирушає на допомогу. Чому так? Бо якщо пожежа десь у віддаленому селі, наприклад, в Коритниці, і туди поїде два автомобіля, а в той час станеться загоряння десь у місті, то буде проблема. Ми можемо розгорнути резервну бригаду, але це забирає до півгодини, а коли йдеться про людські життя, то надто довгий час. Автодрабина виїжджає, коли є повідомлення, що загорання на третьому поверсі і вище, бо є доцільність її використання.

– Ідуть новорічні свята, і для всіх служб це період підвищеної готовності. Як зазвичай минають вони у пожежників?

– Щороку по-різному. Траплялося таке, що й в новорічну ніч, одразу після опівночі, виїжджали на пожежу. Але загалом це такий період, коли збільшується кількість факторів ризику пожежі. Часто люди йдуть вгості, без контролю залишаючи вдома ввімкнені електроприлади і обігрівачі, запалені грубки. В опалювальний сезон у нас кількість пожеж завжди зростає. До загоряння переважно призводять несертифіковані прилади для нагрівання або такі, що в неналежному стані. Та й питання особистої відповідальності у Новий рік часто відходить на другий план: всі святкують, багато алкоголю, і це нерідко призводить до сумних наслідків. Найстрашніше, коли через дурість дорослих страждають діти.

Зазвичай початок року позначений кількома загибелями у пожежах. Це дуже сумна статистика, яка тягнеться з року в рік, і, на жаль, скільки стараємося, побороти її не можемо.

– Чи траплялося таке, щоб до пожежі призводило використання піротехніки?

– Не пригадую таких випадків. Однак це не значить, що піротехніка безпечна: необережне поводження з феєрверками та петардами найчастіше призводить до травм. Тому я закликаю читачів – і тих, які купують такі речі, і тих, які їх нелегально продають, подумати про безпеку і відмовитися від  і придбання піротехніки. Зважайте на те, якими сумними можуть бути наслідки від петарди, що розірвалася у руці, і будьте свідомими і відповідальними людьми. Адже від ваших рішень залежить безпека інших, зокрема дітей. А наші колеги, звісно, перед новорічними святами проводитимуть рейди, щоб виявити і ліквідувати нелегальний продаж таких виробів.

Ми долучаємося до звернення В’ячеслава Процюка. А самим пожежникам і їхньому керівникові бажаємо, аби період зимових свят минув для них з сухими рукавами!

Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

15 + десять =