Новини

«Проїхали тисячу кілометрів, аби сказати кілька реплік»: як подружжя з Володимира дублювало мультфільм

Архів
36 переглядів

В кінці лютого у кінотеатрі «Сім’я» демонстрували веселий мультфільм «Пухнасті бешкетники», які із задоволенням переглянули як діти, так і дорослі. Проте далеко не усім глядачам було відомо, що другорядні персонажі Ведмедя та мами Кабанчика були озвучені голосами  власників володимирського кінотеатру. Подружжя Андрія та Галини Недбало уже майже 15 років працюють у бізнесі кінопрокату, але досвід дублювання стрічки був для них першим у житті. 

Замість екрану – гардина, а фільми – «піратські»

43-річний Андрій Недбало  іще пам’ятає як у колишньому кінотеатрі «Космос» демонстрували 15-хвилинні пропагандистські стрічки про «Леніна і комунізм» на які водили усіх школярів міста. А вперше у сучасному кінотеатрі йому довелось побувати на початку 2000-х, коли працював у Польщі.

«Це був варшавський кінотеатр «Променада» з багатьма залами, в одному з яких ми переглядали другу частину «Володаря кілець». Мені, як людині, яка досі була лише в кінотеатрі Шевченка та у «Космосі», цей кінопоказ надовго закарбувався у пам’яті, тож навіть коли повернувся додому у Володимир, ще перебував під враженням. На той час я працював у КМЦ, де «крутив» дискотеку, а от кінозал до ремонту приміщення майже не використовувався, останні ряди були завалені якимись дошками», – пригадує Андрій.

Попри те, що 20 років тому кінозал у культурно-мистецькому залі був у занедбаному стані, Андрій Недбало почав активно цікавитись його орендою, адже задум відродити кіно у рідному місті, не давав йому спокою. Ця ідея настільки захопила молодого чоловіка, що він серйозно зайнявся пошуком необхідної апаратури, яку б також можна було узяти в оренду, адже про її придбання поки навіть не мріяв.

Та від задуму до його втілення у життя пройшов не один рік, адже перший кінопоказ у Володимирі відбувся аж у 2006 році, причому не у кінотеатрі ім. Шевченка, а у концертній залі РБК. Замість екрану тоді була звичайна гардина на сцені, відеопроектор позичений у луцького знайомого, а фільми – завантажені з інтернету. На перший кінопоказ продемонстрували російський фільм «Сволочі».  А перший відчутний заробіток отримали від показу «Піратів Карибського моря» на який був шалений ажіотаж.

Поволі справи пішли угору і Андрій придбав у кредит кінопроектор. Разом  із партнером по бізнесу Віктором Гнатюком та дружиною Галиною зробили новий екран зі зшитої білої тканини. Коли ж у КМЦ був зроблений ремонт, кіно переїхало туди. Потім знову вертались на деякий час до РБК, але вже невдовзі, коли було узгоджено усі конфліктні питання, кінотеатр остаточно «поселився» у культурно-мистецькому центрі.

На цьому розвиток кінобізнесу у Володимирі не припинився, адже підприємці перейшли на «плівку», долучившись до всесвітньої системи кінофікації. Також почали брати участь у кіноринках, де знайомились з дистриб’юторами, котрі продають кінострічки, власниками кінотеатрів з різних куточків України, а також фірмами, які їх забезпечують поп-корном та іншими супутніми товарами.

«З 2013 року довелось повністю змінювати апаратуру, бо увесь світ відмовився від плівки, перейшовши на «цифру». Придбати новий кінопроектор, який вартує, як квартира у Володимирі, було не так просто, тож знову довелось влазити у борги та позики. Із придбанням нової техніки у Володимир прийшло і перше кіно у форматі 3D», – розповідає Андрій.

А у 2016 році подружжя підприємців вийшло за межі рідного Володимира, відкривши кінотеатр у Червонограді. А минулого року збулась іще одна їхня мрія, коли у тестовому режимі розпочав роботу розважальний комплекс «Сім’я» – з двома сучасними кінозалами, кафе та дитячою ігровою зоною, яку ще планують відкрити. Для багатьох володимирчан цей заклад уже встиг стати улюбленим. Та от тільки прикро, каже Андрій, що на цьому шляху стикаються із багатьма перепонами і це при тому, що в багатьох інших маленьких містах України влада навпаки усіляко сприяє підприємцям, котрі беруться за відкриття кінотеатрів.

На українські фільми ходять небагато

Найкраще володимирчани відвідують кінострічки таких жанрів як екшн, комедія та жахи. За всі роки роботи кінотеатру найбільш касовим фільмом була перша частина стрічки «Дедпул», яка заповнила майже увесь зал у КМЦ – з 230-ти місць вільними були лише сім. Зараз щотижня у кінотеатрі «Сім’я» демонструють стрічки вітчизняного виробництва, які, як відзначає Андрій Недбало, стають все професійнішими, проте, на жаль, саме на українські фільми глядач іде не надто активно, тому частіше за все зали лишаються майже порожніми.

« Найбільш успішним був фільм «Захар Беркут», подивитись який у Володимирі прийшло багато людей. А от «Крути», на жаль, уже не мав такого успіху, хоча це також хороший патріотичний фільм, який варто було б переглянути усім учням старших класів та студентам. Українське кіно, безперечно, потрібно підтримувати і ті квоти, які нам виставляють, а це 30 відсотків кінопоказів, мають цьому сприяти, натомість, поки що вони нерентабельні», – зазначає підприємець.

15 років тому, коли Андрій Недбало тільки розпочинав свій кінобізнес у Володимирі, більшість фільмів була з російським дубляжем, тому коли у 2006 році на екрани вийшов мультфільм «Тачки», уперше дубльований українською, це стало справжньою сенсацією.

«Схід України тоді відмовився від цього мультфільму, бо тамтешні власники кінотеатрів думали, що люди не підуть на український дубляж. Проте дистриб’ютори, які озвучували мультфільм, задіяли велику кількість зірок, котрі зробили це настільки «смачно» і колоритно, що мультфільм мав шалений успіх. Побачивши, як на «Тачках» заробляє західна і центральна Україна, Донецьк, Харків та інші міста теж почали покази україномовного дубляжу. І не прогадали, адже  він виявився успішнішим за прокат версії російською мовою», – пригадає Андрій Недбало.

Одну і ту ж фразу повторював десятки разів

Спробувати себе у ролі акторів дубляжу Андрію та Галині Недбало випала нагода на черговому кіноринку, де представник дистриб’ютора мультфільму «Пухнасті бешкетники» запропонував подружжю епізодичні ролі. Вони, не вагаючись погодились, адже завжди було цікаво побачити цей процес зсередини.

«У кожного з нас було буквально по три  репліки, тож ми з дружиною навіть жартували, що варто було проїхати тисячу кілометрів, аби сказати кілька слів і повернутись назад», – каже, усміхаючись, Андрій.

Проте на те, щоб правильно прозвучали їхні репліки, пішло досить багато часу, адже повторювати їх дитячим кумедним голосом, який потім навіть самі не упізнали у стрічці, доводилось по декілька десятків разів. Галина озвучила маму Кабанчика, а Андрій Ведмедя.

«Ми стояли у спеціальній звукоізольованій кімнаті, з навушниками на вухах та з планшетом зі словами перед очима. На  моніторі у цей час вмикають відеоряд під час якого ти маєш сказати свої репліки. Слова «Тихо-тихо..послухайте..» я промовляв разів п’ятнадцять з різними інтонаціями та гучністю. Насправді це дуже нелегка робота , адже мені непросто було вичавлювати з себе дитячий голос. Коли потім дали його послухати, то аж лячно стало», – розповідає підприємець.

Він ще досі не переглянув цей мультфільм, бо як і справжній чоботар, що ходить без чобіт, із сотні стрічок, що показує за рік у себе в кінотеатрі, переглядає не більше десятка, і то вже після того, коли вони зняті з прокату. Каже, що не може сидіти у кінозалі, де, окрім нього, ще є глядачі, які жують  поп-корн, хрумтять чіпсами та відволікають від перегляду фільму в який любить повністю занурюватись. Тому дивиться їх наодинці на екрані комп’ютера.

«Набагато більше задоволення отримую від того, коли бачу щасливі обличчя людей, які виходять із залу після перегляду фільму. Нерідко на очах блищать сльози і це чудово, що допоміг пережити їм такі емоції, привізши до Володимира іще один гарний фільм», – каже Андрій.

Тетяна ІЗОТОВА.

 

Коментарі
Теги: андрій недбало, кінотеатр сім'я
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up