На головну Інтерв'ю Прийнявши у спадок любов до праці на землі

Прийнявши у спадок любов до праці на землі

97

Житель Ласкова Петро Козлюк усе життя працює на землі й відстоює інтереси простих людей.

Коли народився у селі, то, звісно, важко уявити своє життя без роботи на полі. Діти змалечку допомагають батькам обробляти городи, вирощувати овочі та збирати врожай. Але не кожен у дорослому віці присвячує цій справі весь свій час і перетворює на основний вид діяльності, що приносить дохід і дозволяє забезпечувати добробут сім’ї.  

- реклама -

Петра Козлюка можна назвати з діда-прадіда трударем, який у спадок перейняв любов до праці на землі. Родом  він із Новосілок, а проживає уже багато років у Ласкові, де займається сільськогосподарською діяльністю, вирощує олійні та злакові культури – пшеницю, горох, сою. Працює як фізична особа-підприємець, а також заснував фермерське господарство «СКІФ 12-7». Обробляє зараз близько 40 гектарів землі, хоча раніше було дещо більше. Допомагає йому у цьому брат, який є членом фермерського господарства. Молотити збіжжя кличуть сусіда, у якого власний комбайн. У господарстві  мають усю необхідну техніку для ведення фермерської діяльності –  два трактори, реманент, а ще  картоплезбиральний комбайн. Також є приміщення для зберігання продукції.

У сфері сільського господарства чоловік трудиться не один десяток років. За освітою Петро Кузьмович радіотелемайстер. Після служби в армії працював за спеціальністю впродовж 13 років у Нововолинському радіотелевізійному ательє – займався ремонтом телевізорів, виїжджаючи на виклики замовників. Його графік (15 робочих днів і стільки ж вихідних) дозволяв також паралельно зосереджуватися на вирощуванні овочів:картоплі, капусти,помідорів, цибулі та іншої городини, які згодом продавав на ринках у Ковелі, Соснівці, Червонограді, Нововолинську, а також у Володимирі-Волинському. Мав на той час немалий клапоть городу, який доводилося обробляли кіньми.

З 2001 року Петро Козлюк став працювати лише у сільському господарстві. Мав свої паї, ще три гектари взяв в оренду у сільській раді. Каже, тоді це було зробити досить просто, оскільки багато ділянок заростали бур’янами й потребували дбайливих рук, які б їх обробляли. Коли Петро Кузьмович почав свою господарську діяльність розвивати більшою мірою, то зареєструвався підприємцем, аби працювати виключно в правовому полі  та справно сплачувати усі податки. У 2009 році він взяв в оренду земельні ділянки у власників паїв і почав у більших обсягах вирощувати цукрові буряки, картоплю та пшеницю.

Напередодні Дня працівників сільського господарства в Україні, ми поспілкувалися з аграрієм про те, в яких умовах нині доводиться трудитися і з якими результатами цьогорічної праці він зустрічає свято.

– Петре Кузьмовичу, як зазвичай зустрічаєте це професійне свято ви?

– Завдяки своїй діяльності, маю два кілька професійних свят. Відзначаю у червні День фермера, а в листопаді – День працівників сільського господарства. Минулого року, як і цього – для мене будень, оскільки через карантинні обмеження скасовані усілякі урочистості. У попередні роки мене часто запрошували у Луцьк, де відбувалися святкові заходи і збиралися члени ради асоціації фермерів та приватних землевласників України у Волинській області, куди входжу і я.

– У Володимир-Волинському районі вас знають як людину, що в цій всеукраїнській асоціації представляє інтереси місцевих фермерів. На чому зосереджена діяльність цієї громадської організації?

– Нас усіх згуртовує головна ідея – працювати на землі, вирощувати продукцію і мати дохід від її реалізації. Ця структура не лише об’єднує фермерів, вона юридично зареєстрована і покликана розвивати  агросектор та відстоювати інтереси сільгоспвиробників на регіональному і всеукраїнському рівнях. Образно кажучи, ми маємо слово і право. Часто асоціація організовує різноманітні заходи, де аграрії обмінюються досвідом, куди приїздять фірми-виробники і презентують товари чи техніку, яка може бути корисною людям, що працюють на землі. Під час таких зустрічей можна почерпнути щось важливе для себе і навіть укласти певні партнерські домовленості. Цього року, приміром, асоціація організувала зустріч волинських фермерів з представниками Луцького комбінату хлібопродуктів №2. Ми налагоджуємо співпрацю, і я там частково реалізовуватиму свою продукцію. Наразі в нашій країні, на жаль, ФОПи і фермерські господарства не в однакових умовах здійснення діяльності. Легше збувати продукцію тим, хто є платниками ПДВ, решта мусить продавати її посередникам.

– Яким для вас, аграрія, був рік, що минає, чи порадував урожаєм?

– Наприкінці минулого року через певні обставини у мене затягнулася посівна, близько 4,5 гектара поля довелося пересівати і це, звісно, вплинуло на урожайність. Надіюся, що у наступному році врожай буде кращим. Хоча, зараз ми поле засіяли, а якими будуть ціни на вирощене у наступному році спрогнозувати неможливо. Уже затрати зросли втричі, адже значно здорожчали добрива (селітра, карбомід, нітроамофоска), підняли орендну плату за користування землею, хоча я не проти, щоб люди отримували більше коштів, але разом із тим ми знову не зможемо конкурувати з великими підприємствами.

– За двадцять років діяльності у сфері сільського господарства, який рік особливо запам’ятався?

– Мені запам’ятався 2010 рік. Тоді була схожа проблема з зерном, як зараз – його не вистачало у світі й тому цінилося досить високо. Тоді багато фермерів, реалізувавши вигідно продукцію, змогли купити трактори чи реманент. Я тоді теж багато техніки придбав. 

– Які проблеми аграріїв ви вважаєте найбільш гострими?

– Найперше, закликаю одноосібників, які працюють у цій сфері, реєструватися фермерами або створювати сімейні фермерські господарства (це нині перспективно і досить вигідно), бо інакше згодом може виникнути багато проблем. Хотілося б, щоб охочим офіційно займатися фермерським господарством надавали землю, де вони могли б щось вирощувати, але нині вільних ділянок практично немає.  Було б добре, щоб влада на місцях підтримувала аграріїв, проводила роз’яснюючу роботу і сприяла веденню господарства.

– Ви активно долучалися до загальноукраїнського страйку проти продажу сільгоспземель. Які, на вашу думку, можуть бути наслідки такого рішення?

– Земля – це єдиний стратегічний ресурс, який належить народу України. Коли її активно продаватимуть, повірте, буде така ж ситуація, як нині з газом і енергоносіями. Це приведе до великої проблеми в суспільстві. Не можна продавати землю іноземцям. Нехай за дешевшу ціну, але її мала б купити держава і давати в оренду тим, хто хоче на ній працювати. Малий і середній бізнес – це запорука продовольчої безпеки держави. Такого принципу дотримуються у ряді європейських держав.

– Як депутат сільських та районної рад, ви  входили до складу земельних комісій, вочевидь, особливу увагу приділяли саме цьому блоку питань, що виносилися на розгляд сесії?

– Так, з 2005 по 2010 я був депутатом Ласківської сільської ради, головою бюджетної і земельної комісій. З 2009 року є членом всеукраїнського об’єднання «Свобода». Два скликання представляв інтереси своїх виборці у районній раді, де теж входив до складу комісії, що вивчала земельні питання. З 2017 по 2020 рік був депутатом Зарічанської сільради, а зараз – помічник депутата районної ради. Я відстоював інтереси простих людей не лише у питаннях земельних відносин, а й у інших сферах суспільного життя. І надалі продовжую це робити.

Валентина ТИНЕНСЬКА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

18 + два =