Новини

Привіт із Кіліманджаро: як дівчина з Нововолинська навчається в Танзанії

Архів
50 переглядів

У студентському кампусі стрибають мавпочки, а на горизонті видніється Кіліманджаро: для когось це схоже на сцену з фільму, а для Юлії Ткачук з Нововолинська так виглядає нова реальність. Дівчина, яка вторік закінчила Нововолинський ліцей №7, два роки навчатиметься у Танзанії, в міжнародній вищій школі, яка входить до мережі Коледжів об’єднаного світу. Про те, як потрапила в екзотичну країну і які враження встигла отримати, Юля розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для читачів «СП».

«Почалося усе з великого бажання навчатися за кордоном, – розповідає дівчина. – Я шукала різні програми, моя вчителька розповіла про UWC – Коледжі об’єднаного світу, і я вирішила туди податися. Цього року вони пропонували дев’ять стипендій, і коли я дізналася, що проходжу відбір, нам дозволили вибрати пріоритетність серед коледжів мережі з усіх країн. Я, власне, обирала серед тих, які давали повні стипендії, їх було чотири – у Сингапурі, Німеччині, Танзанії та Гонконгу. І так і потрапила саме до Танзанії».

Коледжі UWC дають освіту, яка цінується в усьому світі, а їхні випускники мають можливість вступати за стипендійними програмами до університетів США. Навчання тут триває два роки. Мета UWC – дати студентам із різних країн освіту, яка дасть можливість далі навчатися у хороших, престижних вишах. У навчальній програмі коледжу є предмети обов’язкові та вільного вибору. Так Юля вивчає теорію знань (щось на кшталт поєднання філософії з методологією, яке необхідне для написання наукових робіт), англійську мову та літературу, бізнес, біологію, математику, а також обрала іноземну мову для самостійного вивчення.

«Я в коледжі уже три тижні. Навчання дуже цікаве, багато всього відбувається, а сон відходить на другий план. З академічної точки зору навчальний процес дуже відрізняється від українського. Заняття починаються о 7.30, прокидатися треба десь орієнтовно за годину до цього, щоб встигнути на сніданок. Живемо у кампусах, хлопці та дівчата в окремих корпусах. Дуже класно, що для нас працює їдальня, тому не доводиться витрачати час на приготування їжі. На всіх заняттях потрібні ноутбуки. Стиль викладання дуже відрізняється, на уроках часто дивимося або самі показуємо презентації. На кожне заняття переходимо в іншу аудиторію, вони  чудово обладнані: зайшовши в приміщення, ти одразу розумієш, що ось – хімічний кабінет, а ось – кабінет математики».

Територія коледжу досить велика, є два спортивних поля, кілька гуртожитків, їдальня, навчальні корпуси. Умови проживання – комфортні й симпатичні. Юля живе удвох з дівчинкою з Норвегії. Дівчина зауважує, що відчувається: і в житловому, і в навчальному середовищах все продумано, аби студенти могли максимально ефективно і натхненно навчатися.

У коледжі навчається 230 студентів із 66 країн світу. Є іще один українець, другокурсник з Херсона. Дуже багато молоді з Нідерландів і з Мексики, чимало загалом з Європи, є й танзанійські студенти та із сусідніх країн – Конго, Уганди. «Серед студентів немає австралійців, зате у нас є викладач із Нової Зеландії, тож можна сказати, що в коледжі представлені всі континенти, крім Антарктиди», – сміється Юля. Хоч усі з’їхалися з різних куточків світу, але легко знаходять порозуміння, бо поділяють спільні цінності.

У Танзанії зараз зима, і вона дуже схожа на український травень: повітря вдень нагрівається до 25 градусів, люди ходять в легкому одязі, лише вночі буває прохолодно. Попри це, сонцезахисними засобами доводиться користуватися часто і регулярно, якщо перебуваєш просто неба – поновлювати захист кожні 15-20 хвилин. Ціни практично такі ж, як і в Україні, хіба одяг набагато дешевший. А от дорожній рух – лівосторонній, до цього доводиться звикати. Щодня у їдальні подають ананаси, вони дуже смачні, солодкі. Багато авокадо, цей фрукт у Танзанії дуже дешевий.

Коледж організовує багато поїздок – освітніх, культурних і волонтерських.  Нещодавно Юля разом з однокурсниками відвідувала плем’я масаї – східноафриканського кочового народу. Це була цікава, пізнавальна й корисна поїздка, хоча фізично й не дуже проста.

«З нашого міста Моші нас привезли на околиці саванни і сказали, що далі доведеться іти пішки 20 кілометрів. Хоч «прогулянка» була й виснажлива, але дуже цікава: ми бачили диких коней, овечок, антилоп і зебр. Прийшли ми в школу племені масаї, першими нас зустріли діти – дуже веселі і привітні, вбрані у червоно-білу шкільну форму. Нас проведи до зали, де відбувалися традиційні танці, зокрема ми побачили знаменитий «стрибаючий танець» – надзвичайне видовище. Музика масаї неподібна на нашу, танцюють у барвистому вбранні, з палицями, на ногах носять взуття, зроблене зі старих автомобільних шин. Нам розповіли, що ці дерев’яні палиці члени племені, виготовивши в юності, бережуть все своє життя», – розповідає дівчина. Саме там вона відчула, що проблема води для  сучасної Африки таки актуальна: якщо у кампусі коледжу вода є весь час, то у масаї її вмикали тільки увечері, ненадовго.

Хоч коледж і є таким собі інтернаціональним острівцем у східноафриканській країні, проте студентам дають можливість занурювати у танзанійську культури, відкривати для себе тамтешню природу. Так для них організували поїздку до океану, яка подарувала незабутні враження, а згодом вони мандруватимуть у гори – спочатку підкорюватимуть нижчі вершини, а потім планують піднятися на Кіліманджаро.

Юля каже, що намагатиметься описувати своє життя у Танзанії і враження від поступового вивчення країни у блозі в інстаграмі, але хтозна, чи вистачатиме часу. Адже для отримання диплому самого лише успішного навчання недостатньо: важливими є заняття спортом, творчістю, а також волонтерська робота. Студентів залучають до суспільно корисних справ: наприклад, під час візиту до племені масаї вони допомагали зводити стіни і прокладати труби для водогону, малювали наочні картки і постери для тамтешньої школи тощо. У коледжі чимало клубів за інтересами, тож і ті, хто любить грати на піаніно, і ті, хто малює або співає, можуть знайти для себе творче середовище. За час креативних занять студент має створити власний проект і написати есе-рефлексію щодо цього.

Навчання в UWC Eastern Africa і проживання у Танзанії подарує Юлі Ткачук чимало нових вражень і відкриттів. Дівчина підкреслює, що така можливість доступна для кожного: UWС щороку набирає студентів, й наші школярі можуть спробувати свої сили. Тим паче, у цій мережі є 18 коледжів в усьому світі, тож перед студентами відкриваються широчезні можливості. Для того, щоб взяти участь у першому турі, слід заповнити заявку, дати відповіді на запитання, написати есе, завантажити фотографії табелів і подати два рекомендаційні листи. Ті, хто пройде перший тур, також матимуть співбесіду. Для участі у програмі відбору важливим є знання англійської мови.

Віталіна МАКАРИК.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up