Постукала коляда у домівки, новину про народження Божого дитятки переказуючи із покоління у покоління. І ніякому ворогу не вдасться забрати у нас радість Різдва. Яскраве свідчення цьому – колоритний вечір колядок та щедрівок за участі слухачів Університету вільного часу, що уже другий рік працює у Нововолинську, який відбувся в етногалереї «Русовичі». Власниця приватного музею старовини Марія Доліновська радо зустрічала гостей, котрі прийшли на вечір «Різдво об’єднує усіх», аби разом з митцями міста, наперекір усім бідам, поколядувати та згадати традиції, а також у черговий раз задонатити на ЗСУ. До речі, того вечора зібрали три тисячі гривень.
Про традиції приготування куті та атрибутику свята розповіла керівниця народного аматорського колективу «Авантюра» Алла Бойко (на знімку). Вона зазначила, що кутю у цей час готували тричі. Спочатку на Святвечір та Різдво — багата кутя, на щедрий вечір та Водохреща — щедра та голодна. Ритуальне значення цієї страви, як і узвару, давнє, а головне її завдання — вшанування предків.
За українськими традиціями перед вечерею кутю ставлять на покуті під образами — на найпочеснішому у хаті місці. Після вечері кутю залишали на столі на всю ніч — для померлих предків. Один із головних атрибутів Святого вечора та Різдва був і є Дідух.
У Різдвяні дні, у це вірили наші предки і віримо ми, небеса відкриваються і кожне слово, мрія лине до Бога. Рік, що вже минув, плакав і палав люттю, надихав і знищував, забирав тих, кого любимо, і наповнював жагою жити і перемагати. Отож разом помолилися, аби Господь благословив переможним миром і наснагою творити незламний український світ.
Як і годиться, господиня Марія Доліновська пригостила власноруч приготовленою кутею. У ці Різдвяні дні, як і сто років тому, Україною і світом лине відомий «Щедрик». Затамувавши подих, слухали цікаву розповідь про цей твір керівниці Університету вільного часу Лариси Жили. І хоча, здавалося, вже багато читали про це, та все ж таки дізналися немало нового і про Миколу Леонтовича — автора музики, і про те, що вперше виконав цей твір у 1916 році хор Київського університету. І хоча про походження мелодії «Щедрика» точних відомостей немає, але відомо, що першоджерело твору належить до найстаріших зразків українського фольклору. До речі, тріумф «Щедрика» розпочався із рішення Симона Петлюри про утворення Республіканської хорової капели у 1919 році. Рішенням уряду Директорії для цього виділено 20 мільйонів доларів. Відбір учасників до капели включав такі критерії: видатний голос, знання нот, українська свідомість та активність, інтелігентність і знання іноземних мов. 11 травня 1919 року у Празі відбувся перший виступ.
Різдвяна ніч дарує світу Спаса, а кожному з нас надію. І що сильніше ворог намагається відібрати її у нас, то міцнішою стає віра у те, що ніхто і ніколи не забере у нас надію і світло, бо сила роду наповнює духом незламності і любові.
Того вечора прозвучало багато відомих і маловідомих колядок у виконанні Інни Левкової, Вікторії Харатіної, Сергія Маленка, Яни Шимчук, Тетяни Причепи, Євгенії Бресловець. До співу долучалися всі присутні. А довершив святкову програму виступ ще однієї гості заходу — директорки Бужанківського ліцею Світлани Василюк, у виконанні якої прозвучали автентичні старовинні колядки, зібрані краєзнавцем Миколою Корзонюком.
Валентина ПЕТРОЩУК
