Новини

Рік Бика-1961: Директор музею з мріями про закінчення ремонту та безлюдний острів

Архів
10 переглядів

Директор історичного музею ім. О. Дверницького Володимир Стемковський жартує, що уже триста літ мешкає у Володимирі-Волинському, адже коріння його батьків та дідів глибоко пов’язане з цим містом. І хоча частину дитинства та юність він провів на півдні країни, повернувся на Волинь до рідного Володимира, аби жити тут і працювати, зберігаючи історію краю. Про себе очільник музею розповідати не особливо любить, адже вважає себе нічим непримітним, пересічним громадянином міста. Проте навіть із тих кількох фраз, якими описує життя, стає зрозуміло, що це далеко не так.

Після 5-го класу, який Володимир закінчив у школі № 4, він разом із батьками виїхав до Ізмаїлу Одеської області. На  Волинь повернувся після строкової служби у війську, яку проходив у Бродах у так званих «Білих казармах», де нині діє регіональний центр радіоелектронної розвідки «Захід». Два роки служби залишили великий відбиток у житті, адже саме тоді вирішив вступати на факультет журналістики, а не на історичний, як планував.

«У Бродах служив у військовій розвідці, котра «слухала» усю Європу та увесь світ. Я відповідав за певний телеграфічний пост, а напарник мав пост, куди телетайпом приходили гарячі новини від преси – Associated Press, FrancePress та інших інформагентств. Першими у Радянському Союзі ми дізнавались про такі історичні події як вбивство Джона Леннона, запуск перших шатлів у США тощо. Це була найоперативніша інформація, яку отримували газети. Мене це зацікавило, і собі захотілось опинитись у гущі подій в якості кореспондента», – розповідає Володимир Стемковський.

Після закінчення факультету журналістики у Львівському університеті ім. І. Франка писав для різних видань, але найбільше його вразила студентська практика, яку проходив із теперішнім мером Ковеля Ігорем Чайкою у газеті «Радянська Волинь». На той час у редакції працювали справжні мастодонти журналістики під керівництвом редактора Полікарпа Шафети, який для тодішнього практиканта завжди був взірцем.

До 1994 року Володимир пропрацював у турійській районній газеті «Народне слово». Саме у Турійську і зустрів свою майбутню дружинуАнну, котра викладала у музичній школі. З нею виростили двоє дітей – сина Олександра, котрий працює науковим співробітником музею у Володимирі-Волинському, та доньку Марію, дизайнера за освітою, яка мешкає з родиною у білоруському Могилеві.

У 90-х роках, у час економічної кризи, коли в редакції були проблеми із виплатою зарплатні, Володимиру, аби прогодувати сім’ю, довелось спробувати себе у так званій комерції, продаючи різний крам на ринку. Проте у такому «бізнесі» не прижився і невдовзі доля звела його з тією ж таки історією, яка цікавила ще зі шкільної лави. У Володимир-Волинському музеї  починав із наукового співробітника, а за пів року уже став його директором. На цій посаді він працює більше двох десятків років.

Володимир каже, що скептично налаштований щодо гороскопів, проте  погоджується, що йому притаманні деякі риси, які приписують народженим у рік Бика. Це стриманість, принциповість, та наполегливість. Зі слів Олександра Стемковського, його батько надзвичайно мудрий та виважений, для них із сестрою завжди був та є прикладом освіченого, поміркованого і водночас, коли потрібно, сильного вчителя. А працювати під керівництвом батька, зізнається Олександр, йому не важко, а навпаки цікаво, адже за час роботи у музеї почерпнув для себе багато корисного.

Як запевняє пан Володимир, особливих захоплень та хобі у нього немає. Проте є речі, котрі приносять чоловіку неабияке задоволення: філіжанка ароматної кави, яку смачно вміє готувати, хороша книга, якими заповнені усі шафи, як вдома, так і у робочому кабінеті, а ще подорожі, під час яких може знайомитись з новими місцями та різними світоглядами. Разом із дружиною він побував у найромантичнішому місті світу – Парижі. Не менш цікавими видались і поїздки до Німеччини та Бельгії. На запитання,  де мріє іще побувати, сміючись, відповідає: «Там, де немає нікого. Можливо, на безлюдному острові».

Рік, що минає, у Володимира Стемковського асоціюється не так з пандемією коронавірусу, як з постійним ремонтом усередині приміщення музею та його фасаду. Тому очільник установи сподівається, що у 2021 році експозиція оновленого та ошатного музею нарешті буде відкрита для загалу і його відвідувачам не будуть потрібні захисні маски та антисептики, аби зайти у приміщення.

                                                                                            Тетяна ІЗОТОВА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up