Ольга Маєвська, розповідаючи про своє життя, наводить чимало прикладів, коли доводилося проявляти характер, щоб досягти цілей і допомогти мамі ростити дітей, принаймні двох наймолодших, адже батько загинув на фронті. Вона рішуче прокладала шлях у краще життя, щоб вирватися з колгоспного рабства на селі. І їй все вдалося. Завдяки допитливості, впертості, бажанню досягати амбітних цілей, умінню відстояти свою думку, навіть якщо чини у керівних кріслах намагалися їй перешкодити. Ці риси притаманні людям, народженим у рік Дракона, і приклад Ольги Василівни ще раз це підтверджує.
Тяжким видалося її дитинство. Минуло воно у праці й злиднях. «Змалечку навчилася тримати сапку й довго її з рук не випускала. Доводилося буряки полоти на колгоспному полі, згодом і за кіньми ходити, обробляючи город», – розповідає жінка. Вона до дрібниць пам’ятає давні часи – як малою змушена була ходити у рідних Фалемичах у радгосп просити у робітників, що приїхали зі східних областей, скибку хліба, як важко люди трудилися, щоб вижити в повоєнні роки, як тривала розхвалена владцями колективізація і усе нажите господарство дідусь змушений був віддати у колгосп, про безкінечну роботу у нім зранку й до смерканку. Розуміла, що єдиний шанс отримати краще життя – вчитися.
А навчання дівчині давалося легко завдяки відмінній пам’яті. Чудово засвоювала матеріал, почутий на уроці, бо ж удома не надто й повчишся при лампі, тим паче, коли гас у дефіциті. Закінчивши сім класів у Зимному, самостійно рушила у Володимир, де стала навчатися у другій школі. А далі пішла працювати. На хлібозаводі тендітній дівчині було важко, тоді ще не були автоматизованими процеси, тож перейшла на швейну фабрику. Щоб сюди влаштуватися, довелося сезон гарувати на цегельному заводі. З притаманною Драконам впертістю, Ольга подолала усі труднощі й від швачки виросла до бригадирки. Працювала тут 16 років. Вже майже у сорокарічному віці закінчила Горохівський технікум за спеціальністю бухгалтера-економіста.
Життя мінливе, тож й пані Ольга шукала, де реалізуватися. Працювала на цукровому заводі, а згодом – завскладом у трьох лікарнях – центральній, інфекційній та шкірно-венерологічній. Скуштувала й заробітчанського хліба – чотири років разом із чоловіком працювала в Тюменській області – завскладом на гуртовій базі.
Щасливим було подружнє життя пані Ольги. 50 сповнених турботи й любові років прожила з Миколою. Разом збудували дім, виховали доньку Євгенію та сина Ігоря. Гордиться бабуся двома онуками, тішиться трьома правнуками.
Народжені під цим знаком люди – доволі творчі. На підтвердження цього Ольга Маєвська показує власні вишивки, особливо цінними для неї є картини, що прикрашають стіни у спальні. На одній з них вилила тугу за чоловіком, який тривалий час був далеко від дому, на заробітках, вишивши птахів, яких розділили життєві обставини, на іншій – в образах лебедя й лебідки зобразила їхнє з чоловіком кохання, яке стало прикладом для нащадків.
Має Ольга Василівна лідерські задатки, якими володіють й Дракони. Жінка брала активну участь у суспільному житті, особливо вболіваючи за благоустрій на своїй вулиці Ніла Хасевича. Неодноразово стукала у владні кабінети, аби тут провели водогін, заасфальтували дорогу, пустили маршрутку. І усього цього домоглася.
Валентина ТИНЕНСЬКА
