На головну Новини Рік Щура-1924: Найстаріший в родині і найвитриваліший

Рік Щура-1924: Найстаріший в родині і найвитриваліший

126

Люди, народжені 1924 року, – це наразі найстаріші представники року Щура на теренах Володимирщини. Старшим за них «щурам» мало би бути нині по 107 років. Та такими довгожителями ми похвалитись не можемо.

Мирон Бакун народився 25 квітня 1924 року у селі Снятичі, це Польща. Нині село належить до гміни Комарів-Осада Люблінського воєводства. У 1947 році, коли родині Мирона Степановича довелось покидати рідні землі і переселятись на схід, він бачив свою батьківщину востаннє. Прихистила їх тоді волинська земля. З того часу Мирон Бакун жив у селі Мар’я-Воля, там також проживала одна із трьох його сестер, друга потім поїхала у сусідній Чесний Хрест, третю доля закинула трохи далі – у Ківерці. А брат мешкав у Львові.

- реклама -

Мирон Степанович хоч і найстарший з п’яти дітей Бакунів, та пережив усіх. Він розповідає, що вони там, у Польщі, мали велике хазяйство. Батьки дітей ізмалку привчали до важкої праці, усі тяжко робили. Він і потім усе життя присвятив землеробству. «Фізична праця – ось його секрет довголіття», – висловлює своє припущення його син Ігор. Та хтозна, можливо, річ не тільки у цьому.

Мирону Бакуну спочатку довелось бути і завклубом, і різноробочим у школі села Селець, та згодом він довгий час пропрацював бригадиром рільничої бригади у колгоспі Димитрова. Там і поля в підпорядкуванні, займались і вирощуванням худоби, коней, яких він по-особливому любив: завжди з ностальгією пригадує, коли весною вони робили виїзди на конях.

Притаманна «щурам» здатність адекватно оцінити ситуацію і прорахувати всі можливі варіанти допомагала Мирону Степановичу в роботі, він швидко орієнтувався, де і скільки, приміром, буряків треба було посадити, завжди враховував перспективу. З людьми товариський, неконфліктний, врівноважений. А от емоційності чи авантюризму, амбіційності, яких приписують «щурам», у нього ніколи не було, розповідає син Ігор Миронович.

Любив порядок і дисципліну. З дружиною Євгенією Михайлівною, яка працювала вчителем початкової школи у Мар’ї-Волі, виховали трьох синів. Один, на жаль, уже пішов з життя. Років двадцять тому не стало і дружини Мирона Степановича. Та він, залишивсь у хаті сам, ще років з десять ще тримав корову, доглядав, доїв її. Раніше у сім’ї завжди було три корови, свині, тому відмовитись від хазяйства чоловікові, що звик до тяжкої праці і постійного руху, було непросто.

Живчик живчиком, однак років десять тому значно послабився зір, син Ігор забрав тоді батька до себе. Каже, що він ще тримається непогано. Якби не той зір. Але разом вони справляються.

Тож щиро бажаємо Мирону Степановичу у прийдешній і рідний йому рік Щура, що надходить і принесе йому 96-річчя, і надалі триматись, не засмучуватись, а від дітей та онуків мати завжди тепло і увагу.

Світлана КОШИРЕЦЬ.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

4 × пять =