Катерину Павлюк знають чи не усі мешканці міста. Щодня, у спеку чи дощ, вона ставить палатку поруч з костелом Іоакима та Анни та продає свіжі газети та журнали усім, хто любить почитати. І так уже тридцять років. По суті, пані Катерина допомагає нашим журналістським матеріалам потрапити до читачів.
А сьогодні ми хочемо аби, тримаючи цей святковий номер, ви прочитали про пані Катерину, адже народилася вона у рік Змії.
Дитинство Катерини Павлюк минуло у селі на Львівщині, згодом навчалася у Нововолинську, але заміж вийшла у Володимирі. Живе у княжому місті з 1969 року. Жартую, що тепер вона корінна володимирчанка, тим більше, що 28 років життя Катерини Павлюк пройшли у місцевій філії газових мереж, де вона працювала до виходу на пенсію. Та енергійній жінці не сиділося на заслуженому відпочинку: вирішила розповсюджувати періодичні видання.
– Люблю людей, люблю з ними працювати. Намагаюся допомагати і мені теж допомагають. Я народилася в рік Змії і я є змія, та ще й така підколодна! – щиро каже про себе пані Катерина. – До речі, люблю тепло. Повторюю, люблю допомагати людям, але можу й вкусити, якщо мене незаконно чи незаслужено образять. Поки не відійде від душі, то довго пам’ятатиму кривду. Разом з тим умію визнавати свої помилки, просити вибачення, коли усвідомлю, що не права.
Живу і працюю за принципом: якщо мені людина бажає добра раз, то я їй втричі. А ви задумайтеся, що ви бажаєте мені добра чи зла, бо я віддам втричі більше.
Оглядаю палатку пані Катерини, помітно, що преси поменшало. Жінка теж це підтверджує, зазначаючи, що під час війни багато видань закрилося. Плюс піднялися ціни і люди не в змозі купити більшу кількість газет чи журналів. Якщо раніше брали по п’ять-шість одиниць періодики, то тепер дві, три від сили.
– Читають ті, хто любить тримати щось в руках. Ці люди як купували так і купують. Старші люди не читають новин в інтернеті. Наприклад, я лише новини там переглядаю і якщо якась коротенька зацікавить – прочитаю. Молодь не дуже читає, беруть лише для старших. Виняток – видання з кросвордами.
Родина – особлива гордість жінки, адже виховала трьох дітей – двох доньок та сина, тішать восьмеро онуків та четверо правнуків. Дружні, співчутливі, стоять горою один за одного і піклуються про свою бабусю.
Ярослава КОЛОСКОВА
