Новини

Родинне свято Перемоги Франчуків

Архів
2 переглядів

Щороку 9 травня у родині Франчуків дотримуються гарної традиції – з’їжджаються з різних міст та містечок України, аби зібратись сім’єю у будинку свого батька, дідуся, прадідуся, а віднедавна і прапрадідуся Йосипа Івановича, та привітати його зі святом, до якого ветеран має безпосереднє відношення. Таких людей, як він, уже на пальцях рук можна перелічити. Зокрема, в Устилузі 96-річний Йосип Франчук – єдиний ветеран Другої світової, який брав участь у запеклих боях та дивився війні просто в обличчя.


20-річного уродженця колись українського, а нині польського села Городок мобілізували у січні 1944 року, коли радянські війська уже просувались до Берліну. Йосип Іванович пригадує, що тоді була дуже холодна зима, яку важко було пережити. Найбільше спогадів у нього залишилось від боїв на Віслі, де молодий юнак пережив справжній шок, адже досі не доводилось бачити стільки смерті та крові.

День перемоги боєць зустрів у львівському госпіталі, куди був доставлений після отриманого поранення у ногу. Аби не допустити зараження через гангрену, медики хотіли ампутувати кінцівку, проте лише одна медсестра вірила у те, що ногу можна врятувати, і не дала її відтяти. Рана справді невдовзі загоїлась і зараження вдалось уникнути. Уже після війни Йосип Франчук намагався віднайти медсестру, аби віддячити їй за те, що не залишився калікою, проте не зміг цього зробити, бо не знав ані прізвища, ні імені жінки.

З війни чоловік повернувся уже до нової оселі своїх батьків у селі Ізов, де вони мешкали після переселення з-за Бугу. Невдовзі зустрів майбутню дружину Анісію, котра відійшла у Засвіти 20 років тому. Усе життя пропрацював водієм в Устилузькому МТС (нині ПМК), побудував у прикордонному містечку два будинки, виростив трьох дітей. Нині у нього шестеро онуків, восьмеро правнуків та один праправнук, який народився у лютому цього року.

Йосип Іванович важко переживав втрату коханої дружини, але його дружня сім’я допомогла вийти з депресивного стану. Зараз дідусь мешкає у будинку своєї дочки в Устилузі та дуже тішиться, коли його провідують внуки та правнуки. Особливим святом у їхній родині є День перемоги, який святкують із розмахом. Онука Йосипа Івановича пані Інна розповідає, що коли дідусь мав більше сили, то возили його цього дня до Володимира на урочисті заходи, а зараз, коли він пересувається на милицях, святкують удома.

«Накриваємо гарного стола, запрошуємо друзів дідуся та сусідів. Дід обов’язково одягає свій парадний піджак з медалями, ділиться спогадами. У цей час лунає музика воєнних часів, усі співаємо «Перемога моя, перемога»», – розповідає онука 94-річного ветерана, чиїм подвигом дуже пишається уся родина.

Тетяна ІЗОТОВА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up