Приготування тушонок, плетіння маскувальних сіток та костюмів-примар, в’язання шкарпеток і рукавиць, пошиття білизни чи флісових шапок, створення браслетів та оберегів, випікання печива, виготовлення окопних свічок та майстрування буржуйок, аукціони, дитячі блок-пости, шкільні ярмарки та спільні колядування – це невеликий перелік ініціатив, які, окрім фінансових зборів, втілюють наші земляки задля підтримки ЗСУ й про які вже неодноразово на своїх сторінках за час повномасштабної війни розповідала наша газета. Та ініціативні люди знаходять все нові й нові способи підтримувати бойовий дух воїнів чи збирати кошти на купівлю речей та амуніції для них. Тож розповідаємо про неординарні приклади волонтерських ініціатив у громадах Володимирського району.
Рогожанська лікувальна мазь загоює опіки та рани воїнам
Помічну при травмах та опіках мазь, яку уже понад 80 років варять у селі Рогожани Устилузької громади, почали передавати воїнам на фронт.
Мабуть, немає у Рогожанах сім’ї, у якій би хоч хтось не користувався цілющою маззю при лікуванні ран чи опіків. Уже понад 80 років вона доводить свою ефективність навіть при досить складних травмах. А виготовляють її у родині Галини Сташук.
«Коли ще фармація не була настільки розвинутою, як нині, люди користувалися народними методами лікування. Моя бабуся Ганна Василівна варила мазь, за якою до неї приїздили з усіх усюд. Я була ще дитиною й спостерігала, що до бабусі, як до рятівниці, зверталися люди, коли хтось із рідних обпікався, а потім передавали слова вдячності й переказували, які дива творила мазь. Грошей за ці ліки бабуся не просила, але дехто розумів, що інгредієнти доволі вартісні, тож лишали за них посильну суму. Згодом варити мазь почала моя мама, – розповідає донька Галини Сташук Тетяна. – Хоча зараз люди уже не йдуть за маззю так масово, як раніше, бо ж в аптеках препаратів вдосталь, все ж вона й досі має популярність. Наприклад, коли моя колега попекла ногу, то ця мазь їй дуже допомогла».
Диво-мазь, рецепт якої бережуть у цій родині й передають з покоління у покоління, має загоювальну, антисептичну, протизапальну та відновлювальну властивості. Тож перевірено, що вона допомагає при опіках, порізах, обмороженнях, обвітрюваннях та наривах.
Ідея варити мазь та передавати її на передову виникла у невістки Галини Страшук Ірини під час розмови з директоркою місцевого будинку культури, який з перших днів повномасштабної війни перетворився на волонтерський осередок, Наталією Матіюк. І уже з січня пані Ірина з Галиною Семенівною разом виготовляють помічну мазь для воїнів, серед яких – син та онук жінок.
Про збір необхідних інгредієнтів оголосили на сторінці будинку культури у фейсбуці й відгукнулися односельці та жителі сусідніх сіл: стали приносити бджолиний віск, гусячий жир, передавати кошти на придбання лляної олії та стрептоциду, які є складниками цілющої сировини. Наталія Матіюк роздобула двадцятиграмові ємності для фасування, а Богдана Кінах надрукувала етикетки-наліпки з інформацією про продукт.
«У склад мазі входить живиця хвойних дерев, яку знайти чи не найважче. Я у фейсбуці натрапила на оголошення про продаж цієї смолистої речовини, тож негайно написала повідомлення продавцеві й розповіла, що вона мені потрібна для виготовлення мазі для захисників. Приємно здивувалася, коли чоловік надав літру живиці безплатно й надіслав поштою з Рівного», – ділиться Ірина.
Варять мазь вони зі свекрухою, як тільки трапляється трохи вільного часу. Цей процес хоч і нетривалий, займає до сорока хвилин, та доволі кропіткий. Виготовляють за раз порцію, яку розливають у 50 маленьких баночок. Уже виготовили понад 15 таких порцій.
Жінки кажуть, що роздають мазь воїнам-односельцями, коли ті приходять у відпустки, передають разом із окопними свічками, які виготовляють у будинку культури, волонтерам, які відвозять їх захисникам на передову. Уже надходять і відгуки від тих, хто користувався маззю. Воїни кажуть, що відчувається і любов, і молитва, вкладена у неї, тож замовляють ще.
Мелодії духового оркестру «Арсен» задля перемоги
Колектив духового оркестру «Арсен», середній вік учасників якого 70 років, майже щонеділі у центрі Володимира виконує «Ой, у лузі червона калина», «Батько наш Бандера» та інші патріотичні композиції, збираючи кошти для підтримки воїнів.
Уже минуло більше одинадцяти років від першого виступу музикантів. Чимало скептиків тоді не вірили, що колектив зможе існувати лише на ентузіазмі, регулярно збиратися для репетицій та виступів, брати участь у конкурсах та фестивалях, гастролювати не лише в Україні. Та їм це вдалося. Ба більше, ці музиканти, не лише популяризують українські патріотичні пісні, а й виступають з благодійною метою. Щонеділі, якщо дозволяють погодні умови, вони грають біля торгового центру «Салют» й збирають у скриньку кошти для підтримки бійців 14-ї бригади, 55-го батальйону 100-ї бригади тероборони, воїнів, що після поранень проходять реабілітацію, передають частину суми громадській організації «Крила матері» на закупівлю основи чи флізеліну для маскувальних сіток, або перевіреним волонтерам на прилади чи ремонти авто.
Співзасновник духового оркестру Володимир Шостакевич переконаний, що у такий важкий для країни час потрібно об’єднуватися, щоб допомагати воїнам долати ворогів. Війна торкнулася кожного, адже, напевно, у місті немає родини, члени якої б не були серед тих, хто на передовій боронить Батьківщину. Так і «Арсен» чекає з перемогою двох учасників оркестру. Болить рана від важкої утрати – загибелі сина-льотчика тромбоніста Олександра Панасюка.
Цей духового оркестр налічує 12 постійних учасників, долучаються до благодійних виступів й молоді місцеві музиканти, а також з числа ВПО.
Хоча через різні життєві обставини колективу зібратися повним складом вдається рідко, проте навіть шестеро музикантів так само завзято виконують військово-патріотичні пісні. Володимир Арсентійович наголошує, що оркестр, аналогів якому немає на заході України, є лише «інструментом» для збору допомоги ЗСУ, а головними доброчинцями є жителі та гості міста. Наразі спільними зусиллями вдалося зібрати понад сто тисяч гривень.
«Учасники колективу – це представники громади. Важливі не імена, важливо, що лунає патріотична музика, яка об’єднує. До нас підходять воїни, які відновлюються після поранень, стають на коліно й цілують прапор, з яким завжди виступаємо, бачимо сльози в очах людей, яких розчулюють національно-патріотичі мотиви, ми вдячні кожному, хто своїми внесками виявляє небайдужість і підтримку ЗСУ», – каже музикант і додає, що гурт завдячує також міській владі, яка не стоїть осторонь їхніх потреб, а також підприємцеві Олегові Приступчуку за приміщення для репетицій, кошти на пальне та інструменти.
Ці музики уже давно на пенсії. Своє життя вони нерозривно поєднали з музикою, хоча реалізовувалися й в інших сферах. Серед них – офіцер, шахтар, будівельник, лікар, педагог, механіки, очільник підприємства. Вони не можуть боронити країну зі зброєю в руках, проте роблять усе можливе, щоб наближати перемогу, підтримуючи військо.
Розмаїте волонтерство вчительки з Оваднівського ліцею
Вчителька початкових класів Оваднівського ліцею Ірина Хомик долучає до волонтерства учнів, а також разом із родиною, подругами та колегами збирає допомогу захисникам, шиє рукавиці, виготовляє окопні свічки, створює патріотичні брелоки з гільз.
Від початку повномасштабної війни Ірина Хомик, окрім того, що донатила, разом із односельцями плела маскувальні сітки, готувала смаколики бійцям на передову. Своїх учнів теж залучала до всебічної підтримки захисників. Так діти брали участь у благодійних ярмарках у ліцеї, створювали малюнки, виготовляли обереги, плели жовто-блакитні браслети зі стрічок, які передавали воїнам, а ще – продавали. У 2022 році її учні четвертого класу провели акцію «Придбай браслет – допоможи ЗСУ» й зібрали майже три тисячі гривень, які передали у сільраду, яка якраз організувала збір на купівлю авто для воїнів.
Доньки Ірини Василина та Ярослава теж створюють такі обереги. За вечір 12-річна Василина може сплести й пів сотні браслетів у кольорах національного прапора. Також дівчинка, яка уже третій рік відвідує Устилузьку школу мистецтв, стала розмальовувати патріотичними мотивами гільзи, які з допомогою Ірини та її чоловіка перетворилися на оригінальні брелоки. Такі вироби стали продавати через інтернет та землякам, а виручені гроші долучати до купівлі важливих речей воїнам на передову.
Бажання допомагати у більших масштабах спонукало вчительку організовувати збори для ЗСУ. А розпочалося її активне волонтерство минулої осені. Вона сконтактувала з жінками, які плетуть елементи костюмів-примар, й теж стала вдома створювати такі частини одягу. А коли у телеграм-спільноті повідомили, що військовим, яким передаватимуть маскувальні речі, вкрай потрібні сухі душі, вирішила спробувати зібрати на них кошти.
“Оскільки у мене багато друзів і знайомих, а ще чимало майже незнайомих людей, які довіряють, адже кілька років я через інтернет організовувала спільні покупки одягу й речей та добросовісно ставилася до роботи, вирішила спробувати організувати збір і закупити потрібний товар. Мені вдалося. Після цього звернувся однокласник, який захищає нашу країну на передовій, попросив вологих серветок для підрозділу. Здавалося б, такі речі не є чимось вагомим, але як виявилося – вкрай необхідним. Тож з часом запити почали надходити більші, а відправки ставали регулярнішими. Ми передаємо воїнам харчі, консервацію, ліки, засоби гігієни, шкарпетки та багато іншого – усе збираємо й у ліцеї, й серед земляків”, – розповідає Ірина.
Вдома у час між хатніми та сімейними справами, підготовкою до уроків вчителька з рідними та подругами стала виготовляти окопні свічки, – передали їх уже понад тисячу. Згодом почали створювати спиртові свічки – їх теж уже відправили більше шести сотень. З настанням морозів, коли на передовій почастішали випадки обморожень, Ірина вирішила виготовляти тришарові рукавиці для воїнів. Допомагають їй у цьому подруги – збираються вечорами в Ірини вдома і починають кроїти, шити – й так допізна. Уже виготовили понад сотню пар таких виробів.
Передають зібрану допомогу здебільшого через волонтера з Благодатного Олександра Мазурка, який особисто доставляє пакунки воїнам на фронт, відправляють деякі посилки й адресно.
Звіти про роботу Ірина оприлюднює у соцмережах і завдяки цьому відгукуються незнайомі чи малознайомі люди, які теж долучаються до допомоги. Так з Ковельського району, звідки родом чоловік Ірини, передавали мед, а коли жінка оголосила збір коштів на медичні ноші, відгукнулися тамтешні майстрині, які їх шиють, й безоплатно передали кілька. Її рідний дядько, який несе службу на запорізькому напрямку, зі своєї зарплатні часто перераховує кошти на оголошені Ірою збори, знайомі зі США теж передають фінансову підтримку й сестра подруги з Голландії надсилала кошти та посилки з солодощами, чаєм та кавою для військових.
“Коли відчуваєш таку підтримку, то з’являються сили й знаходиться час робити ще більше задля допомоги воїнам наближати таку омріяну перемогу”, – каже Ірина.
Зараз вчителька вирішила шити медичні ноші, тож оголосила збір на придбання матеріалу. Також регулярно збирає кошти на інші речі для військових.
«Кіндер-сюрпризи» воїнам від дітей з Павлівської та інших громад
Школярі з Павлівської, Іваничівської і Луцької громад збирають пакунки з гостинцями для воїнів, у які вкладають не лише смаколики, потрібні речі та корисні дрібнички, а й листи вдячності за захист. А започаткувала таку благодійну акцію волонтерка з села Жашковичі Павлівської громади Тетяна Грицюк.
Ще у 2022 році до Дня захисника України вона вирішила провести благодійну акцію «Подарунок для солдата» й реалізувала її, заручившись підтримкою голови громади Андрія Сапожника. Тоді школи й дитсадки Павлівщини відгукнулися й поширили інформацію серед вихованців, аби ті, кожен від себе, приготували невеликий подарунок захисникам. З допомогою батьків учні придбали та самостійно спакували коробочки, охайно огорнули їх подарунковим папером, малюнками.
“Нас дуже потішив результат – гори коробок і пакуночків для воїнів, у які діти поклали каву, чай, цукерки, печиво, шкарпетки – хто що придумав, й обов’язково – листівку з побажанням захиснику чи малюнок. Ці подарунки потішили воїнів на передовій, у госпіталях. Дехто з дітей написав свій номер телефону, тож до них писали чи телефонували зі словами вдячності захисники”, – розповіла волонтерка.
Торік подарунки для військових готували не лише діти Павлівщини, а й з Іваничівської громади. Зробити такий сюрприз і поділитися увагою та теплом з воїнами, які на фронті захищають нашу батьківщину, вирішили й учні Мишівського та ліцеїв №1 і №2 селища Іваничі. Тоді понад 500 пакунків поїхали на передову до захисників.
І ось нещодавно такі ініціативу вирішили підтримати й у Луцькому районі. Вихованці Зеленської та Смолявської гімназії та дитсадків, яких організувала директорка народного дому «Просвіта» Берестечківської громади Любов Фіщук, з допомогою дорослих підготували подарунки воїнам. Назвали їх «кіндер-сюрпризами», адже ніхто не знає, що вкладене у пакуночок, та усі ці речі зібрані з любов’ю та вдячністю захисникам.
«Дітям неймовірно цікаво робити такі подарунки. Бачили б ви, як горіли їхні очі, коли вони зносили ці пакуночки в автівку!», – каже волонтерка, яка відчула, наскільки дітям важливо ділитися своєю увагою, підтримувати захисників, адже дарувати подарунки так само приємно, як і їх отримувати.
Фотозвіти з передової, де на світлинах воїни тримають гостинці від дітлахів, волонтерка надіслала у громаду й малеча була втішена, що захисники отримали їхні пакуночки й уже запитують, коли збиратимуть їм подарунки знову.
Тетяна Грицюк запрошує й інші громади нашого району чи окремі освітні заклади долучатися до цієї чудової акції. За зібраними подарунками вона готова приїхати до освітнього закладу й передати їх волонтерам, які відвозять допомогу на усі напрямки фронту. Сконтактувати з волонтеркою можна за номером 0968604884.
***
На шляху до омріяної перемоги мусимо бути об’єднаними, щоб усіма можливими способами допомагати воїнам-захисникам. Тож не будьмо байдужими, підтримуймо волонтерські ініціативи, долучаймося до них, бо немає мало важливих справ чи маленьких внесків – усі однаково потрібні!
Валентина ТИНЕНСЬКА,
Антоніна МИХАЛЬЧУК
