Коли у 2022 році Національна психологічна асоціація України спільно з ProInsight Lab презентували результати дослідження «Психічний стан українців під час війни проти росії», то серед отриманих даних вражали такі: чоловіки удев’ятеро рідше зверталися за психологічною допомогою, ніж жінки. Мовою цифр – це 10 % усіх звернень проти 90 %. І справа, як зауважили фахівці та фахівчині, була зовсім не в тому, що чоловіки якось інакше реагували на ситуацію.
За словами авторів і авторок дослідження, серед головних причин, які на це впливають, – певні соціальні очікування щодо чоловіків (буцімто вони «повинні бути сильними», а отже – не звертатись за сторонньою допомогою), недооцінка або знецінення власного психологічного стану («у мене все добре»), вкорінений стереотип, буцімто за допомогою звертаються лише психічно хворі люди. Для того, аби розвінчати ці стереотипи і спонукати чоловіків звертатися за допомогою (та отримувати її) в Україні створили лінію психологічної підтримки для чоловіків 2345.
Робота безплатної анонімної та цілодобової лінії психологічної підтримки для чоловіків стартувала у жовтні 2022 року. Її організували UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні, за підтримки уряду Великої Британії у співпраці з ГО “Інноваційні соціальні рішення”. Гаряча лінія покликана допомогти чоловікам стабілізувати свій емоційний стан, знайти внутрішні ресурси для виходу зі складних ситуацій та усвідомити проблемні аспекти поведінки. Одна з найважливіших гарантій – анонімність: персональні дані тих, хто звертається за допомогою, не зберігаються, отже своє звернення вони можуть зберегти у секреті.
Ще один важливий аспект – навмисне відмежування чоловіків від жінок. Якщо жінка зателефонує за номером гарячої лінії, їй порекомендують інші варіанти отримання допомоги. У такий спосіб, пояснює програмна менеджерка UNFPA Олеся Коломієць, прагнули створити середовище емоційної безпеки та довіри для чоловіків, які найменше звертаються по допомогу, але водночас дуже її потребують.
Правила «чоловічої» лінії
На анонімну лінію психологічної підтримки для чоловіків можна зателефонувати з 8 ранку і до опівночі за номером 2345 – це безплатно. Причиною для звернення може бути будь-що, що змушує вас переживати чи нервуватися. Наприклад, у ситуації, коли почуваєтеся погано, хоча не відчуваєте жодного фізичного болю чи дискомфорту; коли хочете позбутися залежності (тютюнової, алкогольної, ігрової тощо), але вам не вдається; якщо відчуваєте спалахи гніву, за які вам потім соромно; якщо почуваєтеся самотньо і не можете позбутися відчуття тривоги; якщо маєте негаразди у стосунках, або хворіє близька людина, або ще безліч причин, які змушують почуватися «не ок».
Анонімність – важлива правило роботи лінії, порушити яке, відповідно до офіційних правил, оператор може лише з двох причин: загроза життю та здоров’ю заявника або ж загроза національній безпеці. Так, якщо під час надання допомоги людина висловлює суїцидальні наміри, консультанти й консультантки лінії підтримки повідомляють/викликають швидку/поліцію/ мобільні бригади до клієнта, але лише у тому випадку, якщо людина сама на це погоджується. А якщо клієнт допускає висловлювання, що спрямовані на приниження української нації, заклики до повалення державного суверенітету, національної безпеки України, зневаги заслуг Збройних сил України, консультант вправі розпочати запис розмови без попередження такого клієнта та скерувати через адміністрацію лінії підтримки отримані дані до відповідних правоохоронних органів України.
Якщо відчуваєте потребу в психологічній допомозі й хочете звернутися на лінію підтримки, просто виберіть зручний для себе час і зателефонуйте – попередньо записуватися чи домовлятися про дзвінок не потрібно. Бажано робити це на самоті, щоб ніхто не міг почути вашу розмову. Вона триватиме стільки, скільки вам потрібно, але не довше години, – як пояснюють на сайті проєкту, максимально можливий ефективний час для розмови.
На лінії працюють кваліфіковані психологи та психологині – і, на відміну від клієнтів, вони не є анонімними. Тож на сайті https://2345.in.ua/ можна ознайомитися із їхніми кваліфікаціями. Перш ніж приєднатися до проєкту, всі вони пройшли відбір UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та ГО «Інноваційні соціальні рішення», мають відповідні знання та чималий досвід роботи.
Враження з перших вуст
За рік роботи консультанти й консультантки лінії надали кваліфіковану психологічну допомогу 4289 чоловікам. Відтоді до неї звернулося ще більше чоловіків. Серед них – і володимирчанин Едуард (ім’я змінене на прохання співрозмовника).
Чоловік зізнається, що боїться мобілізації, оскільки наявна відстрочка у нього закінчилася, а бронювання від організації, де працює, наразі немає. Розповідає: страх такий сильний, що, побачивши на вулиці людей у формі, відчуває напади паніки, уникає зайвий раз виходити з дому. Водночас його гризе почуття провини через цей страх, оскільки він не вписується у патерни «чоловічої» поведінки – чоловіки мали би без страху виконувати прописаний у законах громадянський обов’язок.
У певний момент ці відчуття стали такими дискомфортними, що вирішив звергнутися за допомогою. Шукав можливість отримати консультацію анонімно і знайшов її за посиланням на лінію психологічної допомоги. З нами погодився поділитися, як виглядає її робота і чи отримав від спілкування очікуваний ефект.
«Набрав вказаний на сайті номер. Кілька хвилин довелося провисіти в режимі очікування, – розповідає Едуард. – Потім мені відповів психолог, чоловік – на жаль, не представився, тож імені його не знаю. Я описав йому свою проблему. Розповів, що хвилююся, що мене спіймає ТЦК. Психолог цікавився також моїм фізичним станом, дуже детально розпитував про самопочуття – що відбувається зі мною у гострі напади паніки, як я сплю, чи постійно відчуваю цю напругу тощо. Я розповідав про себе хвилин 20, а то й більше».
Чоловік каже, що остерігався осуду з боку психолога за те, що боїться іти на фронт, боїться загинути. Але, каже, позитивом було те, що той не засуджував і загалом зайняв нейтральну позицію. Водночас радив змоделювати ситуацію: що станеться, якщо страх Едуарда справдиться. І розгледіти у ній заспокійливі моменти – мовляв, не всі мобілізовані потрапляють на бойові позиції, та навіть перебування на «нулі» не означає неминучої загибелі, а тисячі чоловіків служать, воюють і справляються зі своїми емоціями, страхами – отже, це можливо.
Також психолог розповів Едуарду про різні техніки заземлення, які допомагають заспокоїтися під час сильних нападів тривоги, знайти точку опори, опанувати емоції. Для поліпшення фізичного стану порадили завжди мати при собі воду, перелічили безрецептурні заспокійливі препарати, які можна приймати у таких ситуаціях.
«Я не можу сказати, що відчув підтримку, – зізнається Едуард. – Але почув деякі корисні поради і отримав досвід спілкування з психологом. Думаю, мені тепер буде легше наважитися спробувати ще раз звернутися до фахівця».
Утім, уже не на гарячу лінію – там дають разову допомогу, а якщо потрібна психологічна підтримка на постійній основі, радять контакти фахівців, діляться базою терапевтів, до яких можна звернутися.
І нехай така розмова, яка для багатьох чоловіків стає першим досвідом комунікації із психологом, не розв’яже проблем, однак вона може стати першим важливим кроком на шляху до турботи про власне ментальне здоров’я.
Чому психологічна допомога потрібна чоловікам?
Турбота про власне ментальне здоров’я важлива для кожної людини незалежно від статі й гендеру. Утім, ця потреба для чоловіків особливо актуалізувалася з початком повномасштабної війни.
«Чоловіки зараз відчувають на собі шалений тиск, – зауважує психологиня, фахівчиня по роботі з воєнною травмою Олена Токарєва. – Це й економічний тиск, який відчуваються загалом усі, адже просіла економіка, порушилося чимало контактів (одні люди виїхали, інші служать), вкотре (після пандемії ковіду, до умов роботи під час якої теж доводилося адаптовуватися), змінилися «правила гри». Але водночас саме чоловіки відчувають ще й тиск обов’язку, який тягне за собою низку станів: «хочу захищати, але боюся»; «боюся, бо не маю відповідних навичок, але готовий піти, якщо у небезпеці буде моє місто/мій дім/моя родина»; «захищатиму лише своє, бо країна – це щось абстрактне, вона мені нічого не дала» і так далі. Хтось відмежовує себе від процесів, які відбуваються в країні, від війни. Когось лякає суспільне ставлення до військових та ветеранів як до неадекватних людей з порушеною психікою. Через суттєву прогалину в комунікації більшість чоловіків не бачить можливості реалізувати свої професійні знання й компетенції в рамках ЗСУ, хоча вона є… Словом, усе це в комплексі спричиняє шалену напругу і фрустрацію. І її потрібно долати з допомогою фахівців».
Звернення до психолога/психологині – це прояв не слабкості, а турботи про своє ментальне здоров’я і свій внутрішній стан. У чоловіків так само, як і в жінок, є переживання, страхи, емоції, які потрібно проживати й пропрацьовувати – це нормально для кожної людини. «Кажуть, хлопчики не плачуть. А так іноді треба, щоб поплакали», – підсумовує Олена Токарєва. Тому якщо відчуваєте душевний дискомфорт, зверніться до фахівця або фахівчині. А першим кроком може стати анонімна лінія підтримки.
Віталіна МАКАРИК
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
