Велелюдною була площа біля будівлі Вищого професійного училища, на розі якої встановили меморіальну дошку загиблим за незалежність України випускникам. На урочисту лінійку-реквієм з цієї нагоди зібрались головні ініціатори та спонсори встановлення дошки – учні та викладачі ВПУ, а також рідні загиблих,  міські та районні керманичі, представники 14-ї бригади.

Одразу шестеро колишніх учнів цього навчального закладу не повернулись до своїх рідних домівок з Революції Гідності та буремного Сходу. Серед молодих облич військовослужбовців на знімках – світлина вже зрілого чоловіка із задумливим поглядом, уродженця нашого міста Олександра Бадери. Після закінчення школи він отримав в училищі професію «електрогазозварник», а потім здобув економічну освіту в столиці, де і залишився жити та працювати. З перших днів Євромайдану був активним учасником народного супротиву. Помер внаслідок численних травм, які отримав під час побиття силовиками.

- реклама -

Володимир Крохмаль з села П’ятидні здобув у ВПУ професію тракториста. Та коли на сході країни почалась війна, йому довелось поміняти трактор на танк у складі героїчної 51-ї бригади, куди його мобілізували. Героїчно загинув 18 червня 2014 року, коли під час зіткнення із бойовиками потрапив в оточення і, аби не здаватись у полон, разом із екіпажем прийняв рішення підірвати танк.

Віктор Хмелецький закінчив ВПУ із дипломом електрогазозварника із правом водіння автомобіля. Та невдовзі вирішив присвятити своє життя військовій справі – закінчив військове училище та служив у 51-й ОМБр. Попри те, що міг уникнути участі в АТО, адже незадовго до цього йому видалили одну нирку, майор Хмелецький поїхав на фронт виконувати свій обов’язок, а вже за декілька місяців загинув під час штурму Савур-Могили внаслідок мінометного обстрілу.

Фах тракториста сільськогосподарського виробництва здобув у ВПУ Олександр Давидюк, який родом з села Заріччя. Призваний до збройних сил за мобілізацією, служив у 51-й механізованій бригаді. Разом із іншими її бійцями брав участь у відсічі збройної агресії Росії. У ніч з 12 на 13 серпня 2014 року під час спільної бойової операції з батальйоном «Айдар» боєць загинув під час обстрілу з мінометів позицій українських збройних сил.

Наймолодший боєць небесного легіону, що навчався в училищі, – Вадим Сак. Йому було лише 22 роки, коли віддав життя за незалежність України. У ВПУ опановував професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія автотранспортних засобів. Та після строкової служби вирішив укласти контракт з 24-ю механізованою бригадою, що у місті Яворів. У червні 2015 року разом із своїм підрозділом воїн потрапив під мінометний обстріл у районі траси «Бахмутка» та отримав у цьому бою смертельні поранення.

Володимирчанин Василь Крищук навчався у ВПУ за спеціальністю «будівельник». Був активним учасником Революції Гідності, палким патріотом. На фронт пішов служити у складі добровольчого підрозділу «Січ», а згодом вступив до лав Збройних Сил України. Солдат Крищук був бійцем 3-го механізованого батальйону 14-ї ОМБр. Загинув 18 серпня минулого року у бою з диверсійною групою противника, яка зненацька атакувала спостережний пост ЗСУ в околицях міста Золоте на Луганщині.

Зняти білу тканину, яка досі вкривала меморіальну дошку, право надали дітям та рідним загиблих: Анастасії Хмелецькій, Володимиру Крохмалю та Вікторії Сак. Освятив дошку із портретами Героїв та відслужив молебень військовий капелан, протоієрей Собору Різдва Христового отець Ігор. Схилились голови у скорботі, коли військовий оркестр виконував тужливе «Пливе кача по Тисині», та під час хвилини мовчання.

«Цього сонячного весняного дня шестеро випускників вищого професійного училища повернулись до рідних стін, аби назавжди залишитись вічним спогадом про свій подвиг та бути гордістю навчального закладу. Громада міста глибоко сумує, що 22 жителі Володимирщини віддали свої життя за незалежність нашої Батьківщини. Пам’ять про них завжди житиме в наших серцях», – зазначив міський голова Петро Саганюк, висловлюючи співчуття рідним Героїв.

«Меморіальні дошки нашим загиблим побратимам – це не просто данина їхній пам’яті, це низький уклін їхнім батькам, які виростили гідних синів, справжніх патріотів Батьківщини. Дружинам та дітям, чиї чоловіки та батьки віддали життя заради  своїх найрідніших і зараз захищають їх з небес. Ці дошки – це також щоденне нагадування молодим людям, які навчаються і будуть навчатись у ВПУ, про їхніх попередників-героїв, про те, завдяки кому ви живете та здобуваєте освіту у мирному місті та незалежній державі», – зазначив  заступник командира 14-ї ОМБр підполковник Володимир Демидюк. Він наголосив, що увесь особовий склад бригади зробить все можливе та неможливе для здійснення заповітної мрії загиблих побратимів –  здобуття вільної України.

Заступник директора з навчально-виховної роботи Наталія Богдан наголосила, що навчальний заклад, де колись здобували фах майбутні Герої, хоче, аби в цій меморіальній дошці відобразилась уся любов, вдячність та повага до них. Тому усі учні та викладачі охоче долучились до збору коштів.

«Вони стримують небо над нами, щоби нам не зламали хребтів. Наші випускники зробили і роблять нині з небес велику справу – викорінюють зерна рабства, закладені протягом століть нашими ворогами. Вони зробили все, щоб ті зерна не проросли. Завдяки їм пам’ятаємо, що ми народ – мужній, великий і непереможний», – наголосила Наталія Богдан.

Подякувала рідному навчальному закладу її сина Феодосія Хмелецька за все, що тут роблять задля збереження пам’яті про випускників-Героїв – випускають книги, відвідують разом із учнями могили на кладовищі, де кладуть квіти, а тепер ще й встановили меморіальну дошку.

Тетяна ІЗОТОВА.

 

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

16 − 6 =