На головну Новини Ще безліч загадок і таємниць береже древній Устилуг

Ще безліч загадок і таємниць береже древній Устилуг

770

«Про історіюміста вам найкраще запитати у дослідниці Тетяни Василенко», – радять нам в Устилузі.  Сама ж вона, попри проведену чималу краєзнавчо-пошукову роботу, просить гучні регалії залишити для спеціалістів, каже, що просто любить своє місто і прагне, щоб воно розвивалось. А оскільки Устилуг таки має чим похвалитись у історичному плані, то на цьому підґрунті можна вдало будувати і його сучасність, перетворивши місто на кордоні на невеликий, але привабливий туристичний центр.

Знати й берегти минувшину навчає Тетяна Миколаївна і дітей, адже працює в школі. Хоча, відношення до вивчення історії має доволі опосередковане, бо є учителем початкових класів. Але колив 2013 році виникла можливість до 40-річчя школи розширити і оновити експозицію колишнього музею прикордонної слави, яку ще у 2000 з території митниці перемістили до однієї з класних кімнат школи, їй випала нагода поринути у дослідницьку справу. Тоді спільними  стараннями педагогічного колективу, окрім періоду ІІ Світової війни, описали історію міста з глибини віків та розвиток шкільництва в Устилузі. В ході підготовки до відкриття цього комплексного шкільного музею Тетяна Василенко спробувала відшукати хоч якісь матеріали в місцевих архівах, сподіваючись, що все ж статус містечка як колишнього районного центру посприяв збереженню документів, що описують його історію. Саме тоді, була глибоко здивована тим, що про Устилуг там інформації дуже мало. Разом з тим,  Волинський обласний архів потішив матеріалами про першу українську школу в «пограничнім Устилузі»,  яка функціонувала  у 1916-1918 роках і якій було присвоєно ім’я Івана Франка, а також фактами з життя княжни Любомирської, доньки фундаторки Устилузького монастиря отців капуцинів.

- реклама -

  Один факт чіплявся за інший, вже зовсім з іншим інтересом Тетяна Миколаївна дослухалась до усних переказів від старших людей, їх спогадів, спілкувалась із знаними дослідниками історії, а ще гуртувала до краєзнавчої роботи своїх учнів. Вийти у ній на новий рівень змусили обставини.

  «У нашому місті проводиться щорічний фестиваль «Стравінський і Україна, а школа є давнім партнером навчальних закладів Городла, Грабовця та Людвіна, що у Польщі. Тож обмін делегаціями відбувався постійно. Було прикро, що у нас немає цікавих сувенірних брошур, які зазвичай вручають у подарунок партнерам під час таких зустрічей. Ця потреба й продиктувала нам ідею створення продукту, який би презентував наше місто. Так у 2018 році виникла «Абетка Устилуга» – невелика книжечка, де на кожну літеру зазначені різноманітні цікавинки, що мають пряме відношення до нашого містечка» – розповідає Тетяна Миколаївна.

   Над наповненням брошури педагогиня працювала разом з учнями школи, а щоб залучити кошти наїї видання, електронну версію книжечки відправили на конкурс історичних проектів “Історія моєї громади: Минуле для спільного майбутнього”, що проводився представництвом DVVInternational в Україні у партнерстві із Всеукраїнською асоціацією викладачів історії “Нова Доба” та європейською мережею EUSTORYза підтримки міністерств закордонних справ Німеччини та освіти і науки України. Якою ж була їхня радість, коли отримали фінансування тазапрошення на церемоніюнагородженняпереможців конкурсу до Києва.

  «Елла Ситник – викладачка історії, яка минулорічстала відома усій Україні завдяки своїм неординарним та емоційним відеоурокам під час карантину, тоді входила до числа тих, хто оцінював якість конкурсних робіт. Так от, вона зауважила, що три інші «абетки» не були повними, і лише Устилузька включала в себе усі без винятку літери», – каже Тетяна Василенко. І зауважує, що, крім цього, на кожну букву намагались підібрати відразу три позиції: цікавий об’єкт, згадку про особистість та розповідь про важливу історичну подію. Втім, через майже три роки після видання брошури до неї уже є що додати, щоб іще більше деталізувати направду цікаву історію Устилуга.

За цей час вчителька разом зі своїм класом створила й іншу абетку, яка охоплює сучасні установи та заклади міста, до слова, у кожен з них учні здійснили ознайомчу екскурсію, пройшовши за два роки «Устилугом від А до Я». А ще школярики під її керівництвом дослідили місця і події, пов’язані з іменем Тараса Шевченка. І це не лише погруддя поета біля міської ради, а й вулиця, названа його іменем, і старезний «Кобзар» найпершого видання, який зберігається у музеї-садибіІгоря Стравінського, і навіть зарисовка могили Тараса Григоровича, виконана рукою Федора Стравінського – батька відомого композитора.

  Нині Тетяна Василенко по крупинках збирає інформацію про устилужан, котрі були репресовані, уже дослідила історії двох жінок, родина однієї з яких потерпала, оскільки батько був бургомістром, а інша пройшла пекло відразу двох таборів. Цікавить краєзнавицю й історія євреїв Устилуга, яка досі залишається «білою сторінкою», але є дані, що таки ця община в містечку була вкрай розвинутою і впливовою. Скажімо, лише на ринковій площі було не менше сотні торгових єврейських яток, а це, погодьтесь, багато значило в житті невеликого населеного пункту.

  Відшукала Тетяна Миколаївна цікаві світлини зі старих сімейних альбомів містян, зараз за ними хоче більше дізнатись про період, коли в нинішній музичній школі та музеї-садибі функціонував буфет і гуртожиток для працівників «ПМК-200», навіть дренажна меліоративна трубка там же зберігалась у деяких приміщеннях. А ще вона веде співпрацю з іншими зацікавленими людьми, наприклад, Андрій Сас, який теж збирає старожитні речі різної доби, віднайшов старі цеглини середини 18 століття, на яких зазначені дані про виробника і рік виготовлення, а це достеменно  підтверджуєінформацію про те, що у місті колись працював цегельний завод. Турбує її й істинність місцезнаходження палацу Любомирських, адже нещодавно виникла версія про те, що він – це садиба Білянкіна, хоча до цього більшість дослідників притримувались думки, що пишний маєток був на місці нинішнього музею Стравінського.

Тож іще безліч загадок і таємниць береже древній Устилуг. Тетяна Василенко мріє, щоб і в ньому віднайшлися хоча б натяки на підземні ходи, які точно колись  були під містом. А ще радіє, що зрушила з місця справа з облаштуванням туристичного об’єкта у ДОТі, який за звичкою називають іменем Гуденка, але достеменно відомо, що Сергій Гаврилович насправді загинув 22 червня 1941 року в одній з оборонних точок у лісі, а не на околиці Устилуга. Крім того, як депутатка нинішнього скликання міськради наголошує на необхідності улаштування для початку інформаційних стендів, знаків про втрачені давні пам’ятки, окультуренні центральної частини міста.

  Разом із чоловіком Олегом вона бере участь у робочій групі з реалізації транскордонного проекту, в рамках якого розроблена інтерактивна гра про Полісся, що включає як історичні, так і природні пам’ятки Устилуга і громади. Прем’єра гри запланована уже на серпень, і вона без сумнівів стане своєрідним «магнітом» для охочих дізнатись багато нового і цікавого про місто.

«На місці сидіти не люблю, постійно шукаю корисні справисобі й інших до активності заохочую. А ще за будь-якої можливості їжджу в міста, які мають славу туристично привабливих, дивлюсь на втілення їхніх креативних задумів, «приміряю» ці ідеї до Устилуга», – розповідає Тетяна Миколаївна. Каже, працювати є над чим, але й запевняє, що вже зараз місто цікаве і самобутнє, тож щиро запрошує усіх приїхати на відвідини й самим переконатись, що недарма світової слави композитор Стравінський називав його «райським куточком».

Ана щозвернутиувагу, звичайно ж,підкаже «Абетка Устилуга».

Алеї з 60 лип і 76 кленів. Закладені у 1906-1907 роках братами Стравінськими, вони ведуть до «Старої Мизи» і крутого берега річки Луги.

Будинок – корабель з терасою-палубою, який належав капітану І рангу Григорію Білянкіну навіть у стадії реставрації вражає модерновим стилем і величчю.

Вали – насипні, з битої глини, найкраще видно при перетині кордону. П’ятикутне замчище 9-13 століття, оточене ними, донині береже свої таємниці і поховання.

Гданськ – саме з цим судноплавним велетом порівнювали містечко на кордоні поляки, адже тут був розташований потужний порт, а в урочищі Глибока долина вантажили баржі з сільгосптоварами. 

Ґуральня –ходить легенда, ніби-товласник, щоб не віддавати спирт австрійцям, на початку І Світової війни вилив його в річку. Жителі кинулись черпати цю воду в бочки, а коні після водопоюкачались на березі й іржали.

ДОТи 2-го Володимир-Волинськогоукріпрайону витримували навіть прицільні попадання німецьких снарядів. Вони є безмовними свідками жорстоких боїв.

Еміграція розкидала устилужан в пошуках кращої долі від Курської губернії до Канади й Аргентини.

Єврейська община. За переписом 1897 року в Устилузі із 3590 мешканців 3212 – були євреями, тут народився хасидський публіцист Розмарин Агарон.

Жителі Устилуга – гостинні, талановиті, миролюбні. Серед відомих земляків – народний артист України Олександр Омелянчук, художник Петро Бромирський та багато інших.

Західний Буг єднає Україну, Польщу і Білорусь, давній торговий шлях, яким колись ходили кораблі.

Наче велика літера «И» стоїть Устилузька брама – найдавніша збережена пам’ятка польського міста Хелм,  рік побудови – 1616.

Іменем Ісуса названо було костел і монастир капуцинів, заснований 1740 року Розою Розалією з ЗахоровськихПоцейова. Саме від нього, за переказами, йшли під містом підземні ходи.

Їхати до Устилуга просто – туди веде автодорога Н22 та залізнична колія.

Люби і знаЙсвіЙрідниЙкраЙ – навчають маленьких устилужан батьки і вчителі. 

Каплиця на колишньому католицькому кладовищі була збудована у 1810 році, збережена і діє нині.

Любомирські – власники палацу, що вважався оздобою містечка. Княжна ЛюдвікаГоноратаЛюбомирська також зіграла значну роль у його розвитку: відбудувала три монастирі, церкву, звела лікарню.

Митниця. Перша була відкрита у 1797 році і використовувалась для контролю за перегоном худоби. А нині функціонує пасажирський міжнародний пункт пропуску.

Носенко– прізвище столичного юриста Гаврила Трохимовича, що мав маєток в Устилузі. Його донька Катерина (в заміжжі Стравінська), заснувала лікарню, де був родильний зал, палата для жінок, дитяча палата і операційна, над якою дах зробили зі скла, аби добре поступало сонячне світло. Перебудоване приміщення й досі слугує лікувальним закладом.

ОТГ – одна з перших на Волині, утворена в рамках адміністративно-територіальної реформи у 2015 році.

Престольне свято – Петра і Павла. Існує переказ, згідно з яким у Петропавлівському храмі бачили самого Наполеона Бонапарта.

Роза РозаліяПоцейова – саме їй23 жовтня 1758 року королем Августом був виданий привілей про перейменування села Устилуга у місто Ружиямполь і затвердженнягерба у вигляді золотої троянди на блакитному полі.

«Стара Миза» – дім, споруджений у 1906 році за проектом Ігоря Стравінського, зараз це музей-садиба композитора.

Теплохід «Устилуг» збудований у 1959 році, використовувався у Чорноморському мореплавстві.

Устя Луги – рукав, місце, де сходяться дві річки, звідси й назва міста.

Фестиваль «Стравінський і Україна» відбувається з 1994 року.

Хохол Олена – відома педіатриня, уродженка Устилуга.

Цегельня – почала діяти з 1751 року, виготовляла цеглу для спорудження монастиря капуцинів.

Чумовицький Олександр – начальник прикордонної застави, який загинув у перший день війни.

Шкільництво починається ще з існування монастиря капуцинів і має славну історію.

Щербики– власники млина, що працював з 1924 року, нащадки їх живуть в м.Городло у Польщі.

Юшка – традиційна страва риболовського міста.

Ясени, висаджені у 1861 році, зустрічають в проводжають подорожніх на Володимирському шляху. Один з них впав у цьому році, але ще два вікових дерева бережуть і плекають правду про Устилуг, яка й є його історією.

Юлія ПАШКОВА

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

вісімнадцять + чотири =