Наприкінці грудня прийнято підбивати підсумки року, що відходить, будувати плани на прийдешній. Дотримався цієї традиції і володимирський міський голова Ігор Пальонка, який перед Різдвом провів пресконференцію для журналістів місцевих засобів масової інформації.
– Складний, тривожний рік відходить у минуле. Але він, як кожен попередній, залишає якийсь і позитивний слід. Що найголовнішого вдалося реалізувати у міській громаді?
– Дійсно, перед нами стояли немалі ризики, але економіка працювала, вдалося виконати бюджет. Завдяки перевиконанню таких надходжень була змога допомагати військовим формуванням. Попереднього року на такі потреби виділено 300 мільйонів гривень, 2024-го – вже понад 200 мільйонів. На мою думку, нині це головне завдання. Пріоритетну допомогу отримувала 14-та окрема механізована бригада, у складі якої воює чимало наших земляків, їй надали субвенції і передали обладнання на початок грудня на більше як 103 мільйони гривень. Для 100-ї ОМБр, де теж проходять службу багато мешканців громади, району, виділили більше 25 мільйонів гривень, а на недавній позачерговій сесії на прохання командира додали ще 4,5 мільйона. Підтримуємо і зенітно-ракетний полк, хоч суми коштів, які спрямували туди, значно менші – загалом більше п’яти мільйонів гривень, але це й підрозділ іншого формату. Потреби, про які просять командири, забезпечуємо. Фінансово допомагали і Волинському прикордонному загону – виділено більше 20 мільйонів гривень на захист державного кордону. По можливості відгукуємося і на звернення командирів інших військових частин. І надалі будемо продовжувати виділяти кошти захисникам, усією громадою маємо допомагати їм наближати нашу Перемогу.
Не менш важливою є підтримка соціально вразливих мешканців громади, де органи місцевого самоврядування мають діяти спільно з державними. Немалі кошти йдуть на реалізацію програм підтримки різних категорій громадян, ветеранів, людей, які повертаються з війни. Забезпечення такої підтримки визначено пріоритетним і на рівні держави, на цьому наголошував і президент України під час недавнього конгресу місцевих та регіональних влад.
– Чи залишаються завдання, справи, які не вдалося реалізувати у 2024 році сповна і їх виконання перейде у спадок 2025-му?
– Таким у міській громаді є три проєкти, які нам не вдалося завершити. Перший – реставраційні ремонтні роботи фасаду історичного музею. Так сталося, що виграла цей тендер львівська фірма, частину її робітників мобілізували у ЗСУ, бракує робочих рук, тому підрядники не дотрималися графіка виконання цих робіт.
Другий об’єкт, де мали б куди більше просунутися роботи, це центр реабілітації для військових, будівництво і реконструкція приміщення під який ведуться на вулиці Генерала Шухевича, де було інфекційне відділення ТМО. Фірмі, яка виграла тендер, проплачено аванс, нині там облаштовують фундаменти. Якщо не буде ніякого форс-мажору, зокрема з відомих причин не поменшає робочої сили, то згідно з договором підрядник зобов’язується збудувати цей центр до завершення 2025 року.
Будівництво укриття на території вже академічного ліцею – це теж об’єкт, який ніяк не можемо зрушити з місця. Але врешті вже готова проєктно-кошторисна документація щодо розподілу будівництва, з виготовленням якої з вини проєктантів виникла така довга тяганина. Першою чергою стане будівництво укриття, другою – корпусу над ним. Вже бачив копію експортного висновку щодо перевірки проєктних робіт, далі плануємо передати функції замовника щодо цього укриття до управління капітального будівництва обласної військової адміністрації, про що вже вели розмову з головою ОВА під час його візиту у громаду. Це для того, щоб обласні фахівці змогли добротно підготувати тендерну документацію і згодом здійснювали нагляд, щоб не перекидати це на директора, який все-таки відповідає за навчальний процес, а не за будівництво. Це фактично три напрямки, які не вдалося реалізувати. На завершальній стадії ремонт басейну, який, сподіваємося, в січні почне приймати відвідувачів.
– У новому році залишиться стояти радянський обеліск Слави на центральній площі міста?
– Міська влада оголошувала тендер на виконання робіт з його демонтажу і перенесення, але він не відбувся, ніхто не зголосився на участь у ньому. Можливо, будівельники не хочуть братися за цей об’єкт, зважаючи на його суспільне значення і резонанс у громаді, можливо через те, що пропозиція надійшла ближче до завершення року. На грудневій сесії, коли приймали бюджет на 2025 рік, знову виділити частину коштів для того, щоб розпочати тендерні процедури. Оголосивши їх на початку року, сподіваємося, що знайдуться охочі взяти участь у таких закупівлях, і роботи, передбачені проєктно- кошторисною документацією, зможуть виконати 2025 року.
– Прийнято бюджет нового року. Які він матиме особливості порівняно з попереднім, чи відкриє можливості для нових справ?
– Бюджет міської громади 2025 року, мабуть, як і більшості ТГ в Україні в умовах воєнного часу, має соціальне спрямування. У числі першочергових до виконання – програми соціального захисту і підтримки, про які вже згадували. Забезпечено фінансування комунальних підприємств щодо благоустрою, надання послуг. На жаль, освітня субвенція не забезпечує сповна покриття заробітної плати для педагогів. Вона розрахована тільки на вісім місяців. Але, незважаючи на це, сподіваюся, що все-таки забезпечимо виплату заробітної плати освітянам у повній мірі. Маємо вільні лишки, завдяки яким ми будемо закривати ряд подібних проблем.
Але є і декілька об’єктів, які будуть фінансуватися у новому році. Це продовження будівництва центру реабілітації для військових, будівництво укриття, на яке заклали лише близько двох мільйонів гривень, щоб почати тендерні процедури.
Передбачено на придбання обладнання, зокрема квадрокоптерів, засобів РЕБ для військових формувань, поки що лише більше двох мільйонів гривень, але за рахунок вільних лишків кошти на такі витрати постійно збільшуватимемо, як було і в минулі роки.
– Трохи разючим видається контраст від 200 мільйонів на ЗСУ цього року і два – на наступний?
– Понад 700 мільйонів гривень було забрано коштів з міського бюджету з податків військових формувань з прийняттям відповідного рішення на державному рівні. Розуміємо, що треба в першу чергу підтримувати військових, але, вважаю, що трохи несправедливо стосовно тих населених пунктів, де такі підрозділи дислокувалися, адже сім’ї військових тут отримують послуги, діти ходять у садочки, школи, лікуються у закладах охорони здоров’я. Було б логічно невелику частину коштів з ПДФО військових залишити тут. Однак, протягом року сума підтримки ЗСУ від нашої громади, сподіваюся, відчутно зросте.
– Питання бронювання працівників, яке нині на часі, видається дещо маніпулятивним. Хотілося б почути з перших вуст, кого бронює безпосередньо міський голова?
– Згідно зі своїми повноваженнями, маю право забронювати працівників, які перебувають у трудових відносинах у виконкомі міської ради. Частина службовців мають таке бронювання. І далі відстоюємо комунальні підприємства, які забезпечують життєдіяльність міста, надають послуги для мешканців. Це водоканал, «Володимиртепло», КП «Полігон». Нині треба забезпечити бронювання працівників управляючої житлової компанії, тому що свого часу тут цього не зробили, оскільки середня зарплата була менше 13 тисяч гривень. Важливо, щоб і великі підприємства, могли побронювати своїх працівників, адже вони є основними платниками податків в громаду.
Як справи з індустріальним парком, які перспективи його розвитку в наступному році?
– На нещодавній нараді при президентові України представники міністерства економіки знов порушували питання розбудови індустріальних парків по країні та повідомили, що на 2025 рік у бюджеті держави передбачено мільярд гривень для підведення мереж до таких парків. А у нас якраз з цим проблема. Будемо теж найближчим часом вести переговори з керівником компанії, яка управляє індустріальним парком, щоб включалися і претендували на отримання коштів для підведення мереж. Однак останнім часом мало бізнесменів цікавляться потенціальними площами чи земельними ділянками, що, либонь, не в останню чергу зумовлено нестачею робочої сили.
– Якщо відкинути зовнішні чинники, чи є у планах міської влади якісь проєкти щодо залучення молоді, кваліфікованих спеціалістів до роботи у громаді?
– Ми осучаснили нашу лікарню, закінчили реконструкцію приймального відділення і плануємо далі розвивати цей заклад, задіявши і приміщення станції переливання крові, але відчутний брак медичних фахівців. Думаю, що після вивільнення будівель тих відділень, які ближче до вулиці Ковельської, виділятимемо їх для проживання медиків.
А в майбутньому, коли буде відбуватись будівництво житла на території танкового полку і консервного заводу, вестимемо перемовини з забудовниками, щоб потенційні квартири передбачити для фахівців. Бо забезпечення житлом немаловажний фактор залучення молодих спеціалістів.
– На території танкового полку помітно, що деякі роботи вже розпочалися?
– Ми як орган місцевого самоврядування багато зробили, щоб не виникало затримок з початком будівництва. Попередньо виділяли кошти на виготовлення проєктної документації щодо каналізування цього мікрорайону і під’єднання до очисних споруд в селі Заріччя. Цей проєкт у стадії виготовлення, але його треба доповнити, бо постало питання ливневої каналізації, як цього вимагають будівельні норми.
Будівельники ж готові з початком року розпочати зведення тут багатоповерхівки, поки одного корпусу, здавши який у експлуатацію, починати будівництво інших. За домовленістю з Міноборони, тут має бути до чотирьох тисяч квартир.
Житлові будинки планується звести і у районі колишнього консервного заводу, має намір продовжувати будівництво на вулиці Драгоманова ПП «Універсам». Приватні забудовники споруджують таунхауси, це житло теж користується попитом.
Плануємо завершити придбання квартир для мешканців аварійного будинку на вулиці Драгоманова, 35, вже вирішено питання щодо однієї квартири, лишається єдина сім’я, яку треба забезпечити житлом, а тоді ділянку можна виставляти на аукціон для нового будівництва.
– Ковель вже має «Макдональдс», а наше місто обминають потужні торговельні мережі.
– Їх насамперед цікавлять великі торговельні площі, яких у Володимирі наразі немає. У перспективі підходящим для цього може стати колишній торговельний комплекс у Заріччі, будівлю якого купили з аукціону. Новий власник там перекрив дах, повичищав повністю всі площі і шукає партнерів до співпраці. Підприємці, які мають будувати житло на території консервного заводу, планують теж перші поверхи віддати під комерцію.
– Багато проєктів громадам допомагають реалізувати міжнародні донори. Чи розвиватимете таку співпрацю?
– Участь у міжнародних проєктах допомогла громаді придбати чимало обладнання, нову техніку. Нещодавно від міста Цвікау отримали вже шостий автомобіль, на цей раз для перевезення людей з інвалідністю, який передали в терцентр, очікуємо надходження двох генераторів потужністю більше 100 кВт для «Володимиртепло». У місті Монгайм-ам-Райні підписали угоду щодо придбання асенізаційної машини для КП «Полігон», яка невдовзі має надійти. Від «Говерли» отримали обладнання для водоканалу для аварійних робіт, а також для інших комунальних підприємств, освітніх закладів.
У планах подати на грантовий конкурс проєкт реконструкції котельні на вулиці Шевченка, що напроти управляючої компанії, оскільки там старі газові котли, треба їх поміняти на сучасні, які будуть мати високий коефіцієнт корисної дії. За проєктом «НЕФКО» вже приїжджали експерти, які вивчали питання перспективи комплексної термомодернізації будівлі головного корпусу ТМО, станції переливання крові і полового будинку. Чекаємо від них відповіді. На цей проєкт передбачені кошти у п’ять мільйонів євро. Розроблений проєкт встановлення сонячних панелей у водоканалі орієнтовною потужністю 150 кВт. У спорткомплексі теж плануємо облаштувати в рамках проєкту, якщо він буде відібраний, сонячні панелі, теплові насоси для енергетичної незалежності.
– Уявімо, що нарешті закінчилася війна, щоб б тоді хотілося насамперед зробити в місті?
– Найперше – подбати, щоб мешканцям, які сюди повернуться, забезпечити стабільність, щоб не було ніякого соціального загострення. Це в першу чергу залежить від людей, які на керівних посадах, це буде великим викликом для нас усіх. А далі хотілося б після того, як збудуємо центр реабілітації для військових, провести реконструкцію центральної площі, вигляд якої не витримує ніякої критики. Тоді б переконував депутатів, щоб ми об’єдналися, відклали ряд інших заходів, а таки взялися за центральну площу.
А поки що це лише мрії, бо найперше маємо все робити для того, щоб наблизити нашу Перемогу.
Антоніна МИХАЛЬЧУК
