Відбулось урочисте відкриття пам’ятної дошки Сірожупанній дивізії, сформованої у місті сто років тому. Символічно, що дошку розміщено на стінах військкомату – саме тут, а також у казармах теперішньої військової частини на вулиці Ковельській, й дислокувались вояки дивізії, яка отримала назву Першої стрілецько-козацької, за сірий колір однострою її стали називати також Сірожупанною.
Освячуючи дошку, отець Ігор Бігун подякував організаторам, що відкривають володимир-волинцям забуті, часто приховані, сторінки історії. «Коли знатимемо своє коріння, то ніколи не будемо рабами. Пам’ятаймо, що Господь дає нам усі можливості збудувати міцну незалежну Україну. А для цього, як-от сьогодні, гуртуймось і – разом до перемоги!»
Науковий співробітник музею Олександр Стемковський надав коротку історичну довідку та провів паралелі з бійцями нашої 51-ої бригади, які також одними з перших стали на захист держави уже в часи новітньої історії. Зі слів старожилів відомо, що навесні 1918 року «сірожупанники» разом із січовими стрільцями заклали у місті два парки: на території теперішнього військкомату та поблизу церкви Святого Юрія. На спомин нам лишились і їхні міцні чудові казарми. На липень 1918 року дивізія під командуванням підполковника Івана Перлика налічувала 140 старшин і шість тисяч козаків. У серпні того ж року вони були передислоковані до Києва і воювали проти більшовиків на Чернігівщині та Сумщині. У травні 1919 року дивізію було розбито поляками, її ж рештки, утворивши нову Четверту сіру стрілецьку дивізію на чолі з полковником Ганджею, у складі Волинської групи вели бої до листопада 1920 року.
Виготовлення меморіальної дошки «сірожупанникам» було здійснено за підтримки народного депутата Ігоря Гузя спільно з фондом Ігоря Палиці «Тільки разом», на це залучено десять тисяч гривень. Ігор Гузь особисто завітав на відкриття. «Живемо у карколомний час змін, час утвердження української державності, – підкреслив у короткому виступі нардеп. – Триває створення Православної церкви України – нарешті за триста з гаком років ми добились свого. За останні чотири роки провели декомунізацію, прибрали більшовицькі пазурі, що ще тримали нас в пам’ятниках, вулицях, постаментах. Але натомість маємо й щось запропонувати для увіковічення пам’яті про українців. Мало хто навіть на Волині знає про Сірожупанну дивізію, а важливо згадувати цих хлопців, які в дуже складний період стали на захист держави, коли переважна більшість тоді розбрелася по своїх домівках».
Народний депутат висловив сподівання, що згодом буде і цікавий постамент на честь бійців дивізії, анонсував у цьому році відкриття пам’ятного знаку холмщакам (поблизу церкви у сквері, що в центрі міста), а також закликав містян пропонувати нові ідеї з відновлення у місті історичної справедливості.
На урочистості якраз і були присутні не байдужі до історії міста і краю володимир-волинці. Зокрема, Руслан Пилип’юк розповів газеті, що ідея відкриття дошки зародилась уже давно і неодноразово озвучувалась у пресі, зокрема й у вже далекому 1995 році, де у «словоправдівській» статті член Спілки офіцерів України підполковник М. Куцань висловлював побажання, аби міська влада розглянула питання встановлення пам’ятного знаку або дошки Першій українській дивізії УНР на казармах вулиці Устилузької.
Світлана КОШИРЕЦЬ.
