«ПриватБанк» вибачився перед ветераном Русланом Книшу, який втратив всі кінцівки на війні і якому не видали банківську картку через ампутації.
Про це йдеться у заяві фінустанови.
«Приватбанк» приносить щирі вибачення за ситуацію, яка склалася. Вона є неприпустимою і суперечить базовим принципам відповідальності, людяності та поваги, які мають бути безумовними у ставленні до військових і ветеранів – незалежно від формальних норм чи процедур», – вказується у заяві.
Зазначається, що 18 грудня голова НБУ Андрій Пишний та член правління банку з роздрібного бізнесу Дмитро Мусієнко особисто відвідали ветерана в лікарні та передали йому банківські картки.
«ПриватБанк» також заявив про зобов’язання повністю покрити витрати, пов’язані з лікуванням і протезуванням ветерана, та надати необхідну підтримку.
Фінустанова анонсувала перегляд і зміну процедур обслуговування, створення окремої гарячої лінії для оперативного опрацювання звернень і скарг від ветеранів, людей з інвалідністю. Також анонсується, що працівники банку пройдуть додаткове навчання, аби подібні ситуації не повторювалися.
Голова Нацбанку Андрій Пишний повідомив, що «особисто вибачився від усіх нас» перед Русланом Книшу.
«Жоден регламент не існує сам по собі, за ним має стояти людина, яка розуміє, для чого вона тут та з ким взаємодіє, і чому ветерани – це цінність, а людяність – база…Для мене ця ситуація має особистий вимір. А значить, і зобов’язання, яке я даю, дивлячись в очі Руслану, не лише посадове і буде дотримано», – написав він у Фейсбуці.
Нагадаємо, обурливий інцидент із не наданням послуг ветеранові без кінцівок стався у київському відділенні «ПриватБанку» на Берестейському проспекті. Так, 20-річному військовому цинічно відмовили у відновленні картки, на яку повинні прийти державні виплати. Молодий хлопець, як відомо, втратив усі кінцівки в бою на Харківщині.
Як розповіла медична кураторка «Янголів» Олена Толкачова, співробітник установи послався на те, що «картку треба тримати в руці», а інша людина цього робити не може. Вона наголосила: бюрократичні процедури для працівників банку виявилися важливішими за людину, яка за них воювала.
«Поранений вирішив чекати на протез руки. Місяці. Можливо, рік. Без грошей, які держава йому винна. Ми це так не залишимо. Держава, банки й бюрократія мають повернутися обличчям до війська. Бо інакше – це зрада, а не просто ідіотизм», – підсумувала вона.
