Перечитуємо наші інтерв’ю із Сергієм Лященком у газеті «Слово правди», згадуємо його фото на першій сторінці з синьо-жовтим прапором, який він підняв в одному із звільнених сіл Харківщини, і все ще не можемо осягнути той факт, що його більше нема. У п’ятницю ввечері він трагічно загинув у ДТП на трасі з Нововолинська до Володимира. Про це розповідають скупі поліційні зведення: виконуючи обгін, не помітив автомобіль на зустрічній смузі і, щоб уникнути зіткнення, вивернув машину у кювет. Автівка влетіла у дерево, водій загинув на місці.
Ця трагедія – величезна втрата не лише для рідних, друзів, знайомих. Це втрата для міста і громади. Здавалося, Сергій Лященко був невід’ємною частиною її життя. Як самобутній музикант, який чарував слухачів чарівною музикою дудука. Як воїн, який у лютому 2022 року добровільно став на захист України (хоч і не мусив, але інакше не міг – зізнавався Сергій у розмові), воював під Бахмутом і Куп’янському, повертав синьо-жовті прапори у містечка і села Харківщини, зазнав важкого поранення, намагаючись надати допомогу пораненому товаришу – але вижив і знову повернувся на фронт.
Як адвокат, який стояв на сторожі справедливості і допомагав її виборювати. Як ветеран, який не лише був радником голови районної державної адміністрації з питань ветеранської політики, а й щиро переймався їхніми проблемами та потребами і був активно включений у діяльність ветеранської спільноти. Зрештою, як той, кого шанувало і любило стільки людей, що ні їх усіх, ні їхніх сліз та розбитих сердець не зміг умістити собор Різдва Христового, де відспівували і проводжали Сергія в останню дорогу.
Можна було б перелічити громадські і військові здобутки й винагороди Сергія Лященка, серед яких – орден «За мужність» ІІІ ступеня. Але значно промовистішими за офіційні винагороди є ті щирі любов, шана і вдячність, яку відчували до нього рідні, друзі, знайомі, земляки, та глибока скорбота, яка огорнула їх усіх від цієї втрати й усвідомлення того, скільки хорошого, важливого і корисного для Володимира й України міг би зробити Сергій, якби нитка його життя не обірвалася так рано.
«Сміливих смерть обходить» – ці слова були вплетені у татуювання на руці Сергія Лященка. На жаль, його самого вона не обійшла, хоча був він, безумовно, сміливим. Це підкреслює його останній вчинок, про який розповідають свідки: ризикуючи зіткнутися із зустрічною автівкою, він скерував свою машину на узбіччя, цим самим вберігши життя водію і пасажирам іншого авто. Вчинок, на який спроможний далеко не кожен.
Ми з колегами з видання «Слово правди» розділяємо глибокий сум і біль у зв’язку з цією трагічною втратою та висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, близьким Сергія.
