На початку Ладомирського кладовища знаходиться могила Дем’яна Іщенка. Старожили міста пам’ятають його як справжнього вчителя , директора середньої школи № 2 у Володимирі-Волинському.
Завдяки пораді вчительки Євдокії Дудко нам вдалося поспілкуватися з його донькою Наталією Іщенко(Аксьоновою), яка мешкає у Москві.
Наталія Дем’янівна з теплотою і приємністю згадує Володимир-Волинський, адже тут минули її дитячі роки, тут вона навчалася. З її розповіді ми дізналися, що Дем’ян Федотович Іщенко народився 20 липня 1920 року у селі Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області у сім’ї селян. Після закінчення середньої школи він вступив у 1938 році на літературний факультет Запорізького педагогічного інституту. З початком війни, у 1941 році, Іщенко достроково здав екзамени за третій курс інституту і був призваний до армії.
Навчався у Краснодарському мінометно -артилерійському училищі, у званні лейтенанта був направлений на фронт. Воював. Після взяття фашистами армії у «кільце» потрапив у німецький полон, був в’язнем концтабору «Норд-офлаг 365» у Володимирі-Волинському. Йому вдалося вижити. Свої спогади про концтабір він залишив у книзі Андрія Кондратюка « Норд-офлаг бореться». Після звільнення з концтабору знову воював. Брав участь у визволенні польського міста Краків, за це 7 листопада 1967 року польський уряд надав йому звання Почесного громадянина цього містав і право раз у рік відвідувати його.
Після демобілізації Дем’ян Іщенко закінчував навчання у Запорізькому педінституті, отримав диплом з відзнакою. Цікавий факт: на факультетах української і російської філології вдалося зібрати лише 50 студентів (з тих , які навчалися до війни), більшість з них – дівчата, лише 5 чоловіків… Ось такі сумні наслідки війни… Після розподілу Дем’ян Федотович Іщенко і Галина Василівна Ковальська потрапила до Володимира-Волинського вчителями української і російської мови до шкіл № 1 і № 2. Тут вони одружилися, тут народилася їх донька Наталя.
16 вересня 1958 року Дем’яна Іщенка було призначено директором середньої школи № 2. За успіхи на педагогічній ниві 1 жовтня 1965 року указом Міністерства освіти УРСР його нагородили медаллю Антона Макаренка. У Володимирі–Волинському Дем’ян Федотович проводив активну громадську роботу, був депутатом міської ради. Займався літературною творчістю, його вірші, етюди, нариси друкувалися у газетах « Червоний прапор» (згодом «Слово правди»), « Радянська Волинь». Учитель листувався з Максимом Рильським і Миколою Гнатюком. У червні 1973 року після важкої хвороби Дем’ян Іщенко помер, маючи лише 52 роки… Але він живе у спогадах
своїх учнів і колег.
Видатний німецький письменник Генріх Гейне свого часу сказав: «Життя кожної людини – це окрема історія, отже під кожною могильною плитою лежить всесвітня історія». Справді , так важливо залишити по собі слід у людській пам’яті.
Богдан ЯНОВИЧ,
науковий співробітник історичного музею.
