На початку червня у «Книгарні Є» у Володимирі відбулася творча зустріч з письменницею з Нововолинська Олександрою Шутко. Упродовж десяти років вона пише, максимально посилаючись на документи, архівні джерела, художні твори про історію Османської імперії, про її видатних постатей. У тернопільському видавництві «Богдан» уже вийшли друком понад десять її книжок, ілюстрації до яких створив художник Олег Кіналь.
Поштовхом до такої непростої, але захоплюючої роботи стало бажання досконало дослідити життя і діяльність легендарної української дівчини, яка ймовірно, родом з містечка Рогатин на Івано-Франківщині. Достеменно невідомо, як її звали, але ім’я Роксолана, а згодом і Хюррем, що на фарсі означає «розвеселена», закріпилися і документально.
Ця незвичайна 15-річна дівчина, яка потрапила у полон і була подарована султану Сулейману Пишному, пройшла важкий шлях від наложниці гарему до його законної дружини, до правительки «Жіночого султанату». Пані Олександра під час бесіди повідомила цікавий факт про ще одну таку українську бранку – Надію з Поділля, яка стала Хатідже Турхан і через сто років майже повторила долю Роксолани і теж стала султаншою.
Олександра мала таке нестримне бажання якнайшвидше дізнатися про Роксолану саме з першоджерел, що вирішила досконало вивчити турецьку мову, аби самотужки почитати унікальні документи, поговорити з потрібними людьми, які б допомогли, спрямували у пошуках унікальних матеріалів. І це їй вдалося! І ось на цій зустрічі з книголюбками письменниця презентувала нову книгу – повість «Слідами Роксолани», написану спеціально для підлітків.
Зробити це було непросто, адже потрібно було подивитися на цю героїню як на їхню, вважайте, ровесницю, спробувати оцінити її дії, кмітливість, боротьбу за існування, щиру закоханість у свого повелителя, гнучкий розум, що і привело до того, що ця звичайна сільська дівчина стала дружиною та ще й політичною радницею султана, подальшою правителькою, відомою в 16 столітті в Османській імперії та у всьому світі.
Сама пані Олександра – професійна музикантка, закінчила Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського по класу фортепіано, а потім і захистила докторську дисертацію з мистецтвознавства. Працювала журналісткою, є перекладачкою.
У 30 років зацікавилася темою Сходу. У Стамбулі, куди вона не раз приїздила, у неї була наставниця – перекладачка-туркеня. Турецька мова Олександрі давалася важко, синтаксис дуже незвичний, однак вона наполегливо вчилася. Читала багато книг за цією темою, документальні видання, аналізувала їх, мала доступ до музеїв, архівів. Вивчала документи, які були написані старовинною османською мовою. Їх зрозуміти допомагали в Україні історики-османісти, спілкування з якими сприяло пізнанню знайденої інформації.
Письменниця дізналася багато цікавого і незвичного з життя, побуту Хюррем, її манери одягатися, спілкуватися з бранками гарему, валіде та родичами султана Сулеймана. Збереглися її листи до чоловіка, коли той був довгий час у воєнних походах, сповнені і печалі, і щирого кохання, а закінчувалися вони вишуканими ліричними віршами. Це було на ті часи традицією під час листування закоханих.
Як резюмувала письменниця: Іслам – це світ чоловіків. Жінки там повсякчас, віками були слабкою статтю. Але Хюррем сподобалась султану своїм оптимізмом, навіть скептицизмом, кмітливістю якщо не хитрістю, гумором і разом з тим щирістю, співчуттям. І він піддався її чарам! І от вона стала вільною, стала законною дружиною, стала співправителькою. Вона побудувала у Стамбулі, а також Адріанополі, Анкарі комплекси – релігійні і благочинні будівлі, лікарні, початкові школи, їдальні для паломників і бездомних, лазні, фонтани.
У музеях Стамбула зберігаються також вишивки Роксолани – хусточки, пов’язки на голову – кашбасти, золотий соргуч (брошка на тюрбан) та інші речі.
Є чимало портретів Роксолани різного часу. І вони відрізняються один від одного, адже з натури тоді не дозволялося нікого малювати. Охочі змалювати видатну жінку підкуповували слуг гарему, євнухів, аби вони таємно робили замальовки, а потім непомітно передавали замовникам, а ті – виготовляли гравюри, які потім лягли в основу художніх портретів.
Книга «Слідами Роксолани» захоплює юних читачів, а також їхніх батьків, та спонукає дізнаватися більше про Роксолану та історичні події 16 століття в Османській імперії та Україні.
Ми щиро вдячні пані Олександрі за цю пам’ятну зустріч, а також модераторці Оксані Поліщук, і, звичайно, адміністраторці книгарні пані Лілії. Чекаємо на нові літературні зустрічі!
Людмила БОГУСЛАВСЬКА,
учасниця зустрічі
