На головну Новини Солдати останнього призову

Солдати останнього призову

64

Минає 75 років, як закінчилася одна з найстрашніших трагедій людства у ХХ столітті – Друга світова війна, яка забрала життя мільйонів людей на Землі.

Особливо важкою ця кривава бійня була для України – за підрахунками кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника Українського інституту національної пам’яті Ростислава Пилепця, за весь час війни у складі Червоної Армії воювало сім мільйонів українців, кожен другий з них загинув, а з тих, які вижили, кожен другий став інвалідом. Майже два з половиною мільйони наших земляків нагороджені медалями і орденами, а 2072 українці удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Українці були і серед відомих воєначальників – Семен Тимошенко, Павло Жимаченко та багато інших.

- реклама -

Волиняни теж стали жертвами цієї безглуздої війни. Вона торкнулася і моєї родини. Мій батько – Степан Євстафійович Янович (на знімку) – народився 1927 року у містечку Опалин на Любомльщині. У 1944 році його, як і тисячі однолітків, 17-річним призвали до лав Червоної армії. Спочатку відправили до російського міста Саратова, у табори для воїнів запасу. Хоча ці юнаки і не воювали на передовій, але теж зазнали тягаря воєнного лихоліття. Ці молоді хлопці страждали від голоду. Вони не мали, що їсти, тож харчувалися морквою, їли риб’ячі голови і вмирали від кишкових інфекцій. Батько вижив лише тому, що варив з тих голів якусь скромну юшку.

Тогочасна влада намагалася приховати такі сумні факти, тому у документах спотворювала прізвища українців. Про це розповідав у ефірі Волинського радіо один з воїнів останнього воєнного призову. Трохи легше стало, коли перевели їх до Калінінграда (Кенігсберга). У 1945 році війна закінчилася, а батько продовжував служити строкову службу до 1951-го, тобто всього сім років. «Уся молодість була втрачена…» – з сумом згадував тато. Згодом він навчався у Володимир-Волинському педучилищі і понад 30 років відпрацював учителем на Любомльщині. Я досі бережу його медалі і розповідаю своїм дітям про важке життя дідуся у роки війни.

Такої ж непростої долі зазнав ще один воїн останнього воєнного призову світлої пам’яті Анатолій Кузьма. Він був уродженцем Локачинського району, а війна закинула його аж до Маньчжурії, а згодом і до Японії. Все пережив, вистояв і повернувся на рідну Волинь, тут жив, створив сім’ю, працював. З того ж покоління і ветеран Володимир Сєдой.

Війна торкнулася і жінок, хоч кажуть, що у неї не жіноче обличчя. Напевно, багато володимирчан пам’ятають фронтову медсестру Оксану Євтушенко. Оксана Тихонівна народилася 1921 року на Сумщині. Рано залишилася сиротою, бо її батьки загинули у часи голодомору. У 1941 році закінчила Лебединський медичний технікум, і вже 22 червня була призвана на фронт, пройшла війну від початку до кінця.

Служила медичкою у евакогоспіталях у Ртіщево, Татіщево та інших. Жінка згадувала, що доводилося рятувати молодих солдатів, які благали про спасіння, а ні бинту, ні марлі не було, щоб перев’язати рани. Після війни Оксана Тихонівна багато років трудилася медичкою у Володимирі та довколишніх селах.

У той час, коли травень запалює свічки пам’яті на каштанах, а бузок дарує свої аромати, я згадую свого батька та інших ветеранів, на долю яких випало так багато випробувань.
Нинішньої весни у Росії і Білорусі планували провести паради з нагоди 75-річчя Перемоги. Можна ставитися до цього по-різному. Звісно, суть не у помпезних парадах. До речі, у Радянському Союзі у повоєнний час не проводили таких парадів, бо дуже болючою і свіжою була згадка – тогочасне радянське суспільство втратило понад 41 мільйон людей, а у світі ця війна забрала майже 80 мільйонів життів. Суть у вшануванні пам’яті тих людей – чоловіків, жінок, дітей – мужніх борців, які зробили і свій внесок у звільнення від ворога і України. Пам’ятаймо про це, бо, на жаль, і в ХХІ столітті українські землі страждають від війни.

Ці травневі дні мають бути часом вшанування тих, хто загинув, захищаючи мир на Землі.

Богдан ЯНОВИЧ, науковий співробітник історичного музею імені Омеляна Дверницького.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

5 × 2 =