Соціальна адаптація, екстрене (кризове) втручання, представництво інтересів, соціальний супровід, посередництво – ці та ще сім базових соціальних послуг можуть отримувати мешканці Володимир-Волинської громади у центрі соцслужб, п’ять – у терцентрі. Серед переліку наразі не має послуги щодо підтриманого проживання людей похилого віку та з інвалідністю. Досвід її впровадження є у сусідній Нововолинській міській ТГ, а надавач – Волинський обласний благодійний фонд «Карітас-Волинь».
Від самотньої старості, напасті хвороб ніхто не застрахований, адже життя настільки непередбачуване, що не знаєш, що чекає у майбутньому. Для того, щоб у найважчі моменти чи на схилі літ людина могла відміряний їй вік або певний період прожити у рідному домі чи в середовищі, наближеному до домашнього, під наглядом чуйних помічників, державою передбачена базова соціальна послуга підтриманого проживання. Тож хто може нею скористатися і яку допомогу отримують люди – про це спілкуємося з Тетяною Карпенюк, координаторкою проєкту «Домашня опіка» ВОБФ «Карітас-Волинь».
– Пані Тетяно, як давно у Нововолинській громаді надається послуга підтриманого проживання і скільки людей нею скористалися?
– Послуги з надання допомоги людям похилого, які потребують стороннього догляду, і створення умов для їхнього самостійного проживання у спеціально облаштованих помешканнях чи у власних домівках, а не у стаціонарних відділеннях терцентрів, надаються згідно з державним стандартом підтриманого проживання у рамках проєкту ВОБФ «Карітас-Волинь» «Домашня опіка». Реалізується він уже шостий рік завдяки фінансовій підтримці бельгійської волонтерської організації «Україна-Проєкт-Едегем», яка, до речі, об’єднує людей похилого віку Бельгії, котрі втілюють різноманітні ініціативи та збирають кошти, щоб допомагати тим, хто цього вкрай потребує у інших країнах. За цей час послугою підтриманого проживання скористалися 85 осіб від 55 до 96 років – це здебільшого мешканці Нововолинська та селища Благодатного.
– Яку допомогу можуть отримати люди і чи велика команда «Домашньої опіки»?
– Наша команда – це п’ятеро фахівців: координаторка, бухгалтерка, а також три соціальні робітниці, які безпосередньо дбають про літніх людей та наших земляків з інвалідністю. Вони допомагають у веденні домашнього господарства, прибирають в оселях, купують підопічним продукти, ліки та інші необхідні речі, допомагають у приготуванні їжі. Також соціальні робітниці контролюють прийомом ліків за призначенням лікаря, спостерігають за станом здоров’я отримувачів послуги і у разі необхідності спрямовують їх у медзаклади. Допомагають в оформленні або відновленні документів, у написанні заяв, скарг, домовляються щодо отримання соціальних та інших послуг, безоплатної правової допомоги. Можуть формувати розклад дня, чи допомагати у період відновлення після перенесених інсультів. Та головне – вони – ті люди, котрі завжди на зв’язку, на кого можна покластися, хто вислухає, підтримає, допоможе. Часто, саме соціальна робітниця – це єдина близька людина для підопічних, тож і відношення між ними вибудовуються, наче у дружній сім’ї.
– Яка категорія людей може отримувати послугу підтриманого проживання і які документи потрібно надати?
– Послуги проєкту «Домашня опіка» від Карітас можуть отримувати мешканці нашої громади похилого віку, які мають обмежені фізичні можливості, хронічні захворювання, люди з інвалідністю, у котрих обмежена рухливість, самотні особи на схилі літ, ті, хто перебувають у складних життєвих обставинах – наприклад, не можуть самостійно себе обслуговувати через стан здоров’я або фінансові труднощі. Також нашими підопічними можуть бути повнолітні люди з психічними порушеннями – саме це одна з відмінностей із послугою денного догляду. Щоб потрапити під «Домашню опіку», потрібно написати відповідну заяву в осередку Карітас, надати копії паспорта або ID-карти, ідентифікаційного коду, виписку з медичної карти або довідку про стан здоров’я, документи, що підтверджують потребу в догляді, соціальний статус, довідки про інвалідність (за потреби), про склад сім’ї або документ, що підтверджує самотність, про доходи, а також контактні дані родичів або опікунів, якщо такі є.
– А на який період надається послуга?
– Послуга надається на період необхідності. Інколи – до того моменту, як людина відійде у Вічність. Також можливі варіанти для припинення надання послуг, коли отримувач або його законний представник пише письмову відмову від подальшої опіки, коли відбувається переїзд в іншу громаду або є потреба стаціонарного лікування, якщо загострюються хвороби, чи психічні захворювання.
– План опіки складається для кожної людини індивідуально? На що звертається увага?
– Так, держстандартом передбачений індивідуальний план надання соціальної послуги, у якому визначено ступінь індивідуальних потреб для певної категорії її отримувачів, є відповідні таблиці, шкали оцінки можливостей виконання елементарних і складних дій, тож усе це попередньо визначається, обговорюється та узгоджується з людиною, якій необхідна підтримка, або її опікуном. Хтось потребує візиту соцробітниці щодня, а комусь її допомога потрібна кілька разів у тиждень.
– А чи безоплатна ця послуга для її отримувачів?
– Завдяки тому, що проєкт «Домашньої опіки» фінансується благодійниками, ми маємо можливість у деяких випадках надавати послуги з підтриманого проживання безоплатно. Йдеться, зокрема, про найбільш вразливі категорії населення: самотніх літніх людей, одиноких громадян з інвалідністю першої групи, малозабезпечених, вимушених переселенців. Також діє диференційована плата за надання соціальних послуг, якщо середньомісячний дохід людини перевищує два (нині це 4722 грн), але не більше ніж чотири прожиткові мінімуми. Для тих, у кого високі доходи – послуги платні. Ми прагнемо отримати держфінансування, бо є імовірність, що цей проєкт буде закритий і наші підопічні залишаться без звичної опіки.
– З якими труднощами найчастіше стикаються соціальні робітниці, адже піклуватися про інших – це непроста робота?
– Звісно, праця соціальної робітниці не з легких. Цю посаду обіймають люди з великим серцем, які наділені добротою, уважністю, співпереживанням. Одними з найсерйозніших складнощів у їхній роботі є піклування про підопічних, у яких наявні проблеми з пам’яттю. Це ускладнює догляд і вимагає від соцробітниці великої терплячості, стійкості та вміння швидко адаптуватися до ситуацій. Та до кожного з таких людей наші колеги знайшли підхід і уміють з ними комунікувати.
– Напевно, часто доводиться чути слова вдячності від підопічних, яким надаєте допомогу?
– Для нас дуже велике значення має те, що люди цінують нашу працю. Кожен з підопічних змінює нас, лишаючи свій слід у житті. Ми торкнулися стількох людських доль, знаємо так багато історій доброти: 77-річна пані Лілія, котра багато років мешкає сама після того, як її діти виїхали за кордон, тривожилася, як переживе зиму в період блекаутів, а з підтримкою соцробітниці їй стало спокійніше, 82-річній пані Марії важко самостійно пересуватися містом, тож наша колега їй допомагає з купівлею продуктів та дбає про неї, для пані Варвари, якій 87 років, у рамках проєкту придбали милиці та засоби гігієни. Усі вони відчувають підтримку, адже не залишені напризволяще і не живуть на одинці зі своїми труднощами.
Валентина ТИНЕНСЬКА
