На головну Молодіжка Співпраця з «KAZKA» і мультфільм про ромів: як збувається анімаційна мрія Каті...

Співпраця з «KAZKA» і мультфільм про ромів: як збувається анімаційна мрія Каті Рожок

357

   Про старшокласницю Зимнівської школи-ліцею, яка у позаурочний час знімала мультфільми за принципами Волта Діснея і мріяла вступити до університету ім. Карпенка-Карого, щоб згодом розвивати українську анімацію, наше видання розповідало чотири роки тому. Зараз Катя Рожок закінчує бакалаврат омріяного вишу, має за спиною кілька успішних проектів у сфері анімації і знімає авторський мультфільм про ромів. Про своє навчання в одному з найкреативніших вишів України та розвиток в мультиплікаційній сфері, вона розповідає читачам «Молодіжної тусовки».

   Потрапляючи в Карпенка ти опиняєшся в максимально творчому колективі аватюристів, які готові знімати, писати, ставити, грати будь-що. За це я його дуже полюбила. Я б назвала цей університет таким богемним місцем. Ще в школі вчителька української літератури називала мене богемою і посміхалась, тоді я до кінця не розуміла, чому, а зараз думаю, що вона мала рацію.

- реклама -

   Карпенка досить сильно відрізняється від інших вишів своєю програмою. Багато хто не в захваті від того, що навчальному процесу бракує системності і раціональності. Але, як на мене, у творчому вузі діє система творчого хаосу. Дійсно, багато чого хотілося б вдосконалити і осучаснити, але коли ти натхненний тим, що робиш, то навіть якісь прикрі реалії тебе не зупинять.

   Мені дуже подобається, що кожен курс – чи це кінооператори, чи актори, чи режисери – має свого майстра, і це найкращі студентські стосунки, які я взагалі бачила. Колишні, усталені рамки «вчитель-учень»  розмиваються, і ми приходимо до майстра і годинами сидимо, розбираємо деталі наших сценаріїв, концептів, персонажів, сторібордів і так далі. Ми приходимо в майстерню або павільйони до них, і я це обожнюю.

   Майстри в Карпенка вчать бачити у всьому матеріал: розмова в кав’ярні чи політ птаха –  все це основи для сценаріїв, способи вирішення режисерських чи операторських чи акторських задач. Красти прийоми з реальності – оце мистецтво.

   Тут завжди є можливість спробувати себе у суміжній сфері, аби зрозуміти, як цей гігант кіноіндустрії працює зсередини, включаючи всі шестерні і гайки. За чотири роки ми спробували себе в ролі драматургів, відеомонтажерів, фотографів, аніматорів, акторів, звукорежисерів, акторів озвучки, сценографів, дивились і аналізували фільми, музику, лялькові вистави і, найголовніше, вчилися бути режисерами анімаційного кіно.

   На другому курсі мені вдалося влаштуватись художницею-аніматоркою на українську анімаційну студію «Червоний собака». Я працювала в команді над проектом «Віктор_Робот», який уже цього літа виходить в кінопрокат. Це повнометражна 2д-стрічка режисера Анатолія Лавренішина. На студії отримала дуже крутий досвід, бо практикувала 2д класичну анімацію, яку дуже  люблю, були в нас французькі колаборації, і загалом це точно був професійний стрибок для мене.

   Ще одним крутим проектом займалася у рамках кампанії громадської організації «Єдина планета» за заборону виробництва хутра в Україні «Hutro Off ». Разом з режисеркою анімації Юлією Рябцевою ми зробили ролик про лисеня, з якого роблять хутро в Україні. Наша анімаційна робота  «Хутрик» перемогла в конкурсі соціальної реклами «Hutro Off ».

   Цікавим досвідом була співпраця з музичним бендом «KAZKA». На жаль, поки що не можу розказати деталі, оскільки проект ще анонсований, але скажу, що працювалa з гуртом як ілюстраторка.

   Зараз працюю над мультфільмом про ромів. Це моя візуальна історія, у якій я намагаюсь показати глядачеві свій всесвіт,  донести ідею і натхнення до глядача. Так, це дипломна робота, але я не розділяю, от це – моя творчість, а це – диплом. Цей мультфільм не хочу робити як просто навчальне завдання завдання, насамперед це мистецтово. Мені дуже пощастило з майстром, він одразу підтримав мою ідею з ромами, і я загорілася.

   Чому роми ? Сама собі задаю це питання… і  не знаю. Я завжди відчувала цікавість до їхньої культури, кочового способу життя. Напевно, мене надихає та сама богемність цієї нацменшини. Я, звісно, свідома того, що досить романтизую ромський образ і шукаю в ньому поживу для натхнення. Мені дуже подобаються ромські пісні і скрипка, «строкаті хустинки» і хустки, брязкіт купи прикрас, намиста і цяцьок у волоссі, те, що ромки володіють якоюсь таємничістю і візуально зачаровують, як вони танцюють і сідлають коней, таких диких і неспокійних, як самі роми, кольорові шатра, вогні, кибитки і фруктовий ромський чай. Я думаю – це справжнє джерело для натхнення, і мене надихає саме це, або вони мене просто зачарували, таке теж може бути.

   Мультфільм називається «Червоне намисто». Це історія про ромського хлопчика з табору диких маків, який обраний долею щось змінити і лишити слід ромської культури. На динаміку і сюжет мене надихнула пісня Джамали «Крила».

   Якщо говорити про мою глобальну мрію, то вона не змінилася. В майбутньому я планую розвивати українську анімацію і створювати щось автентичне, з цікавим візуалом і сюжетом, і обов’язково з крутим саундом. Хочу, щоб це справді було мистецтвом!

Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

7 + девятнадцять =