Новини

Спомин про поета у центральній бібліотеці

Архів
31 переглядів

Ледь умістила невелика зала центральної районної бібліотеки усіх охочих віддати данину пам’яті поета Анатолія Махонюка під час вечора-спомину «Світ поета – мереживо слова і долі», який відбувся тут минулого тижня. На заході, що був присвячений одразу кільком знаковим подіям – виходу десятої ювілейної збірки «Зірка пливе до світанку» та 55-річчю від дня народження поета, були його батьки разом із сестрою, а також представники районної влади, друзі та шанувальники.

Ведуча заходу бібліотекар ЦРБ Тетяна Абаліхіна розповіла про нелегкий життєвий шлях відомого волинського поета з села Овадне та ознайомила з його творчістю. «Роман Анатолія з поезією довжиною у життя відбувся завдяки найріднішим йому людям – батькам Петру Михайловичу і Надії Стахівні та сестрам Галині, Світлані і Людмилі», – зазначила ведуча вечора. Розчулено слухали рідні  Анатолія його вірші, які проникливо декламували студенти педагогічного та агротехнічного коледжів та покладені на музику твори у виконанні Лариси та Івана Лучинців. Доповнював вечір-спомин показ світлин з різними моментами з життя поета – здебільшого численними творчими зустрічами з читачами та друзями.

Охоче поділились своїми враженнями від нової збірки та спогадами про Анатолія Махонюка ті, кому пощастило знати його при житті. Науковий співробітник музею Богдан Янович прочитав вірш-посвяту та розповів про своє спілкування з поетом, творчістю та щедрістю душі якого він захоплюється. З хвилюванням виступала «союзянка» Валентина Черенюк, яка розповіла про зустріч із волинським поетом та його талановитими сестрами-вишивальницями на одній із виставок у Ковелі.

Дружбою із родиною Махонюків пишається бібліотекар міської книгозбірні для дорослих Тетяна Гілевич. З талановитим верлібристом у неї зав’язалось  листування після написаного відгуку на одну зі збірок Анатолія, а далі було багато спільних творчих зустрічей у бібліотеках та навчальних закладах області. Згодом  зав’язалась дружба і вони почали їздити родинами один до одного у гості. І досі пані Тетяна з трепетом зберігає записи голосу Анатолія Махонюка у своєму телефоні та його вітальні листівки, як теплий спомин про приємні миті у житті.

Про те, як йому не вистачає доброго слова поета, висловився і Іван Лучинець. Хворий на ДЦП юнак товаришував із Анатолієм та завжди брав із нього приклад, адже обмежені фізичні можливості – це не привід, аби опускати руки.

Після завершенню заходу усі мали нагоду придбати останню збірку із досі неопублікованими верлібрами, яка нещодавно побачила світ завдяки старанням його родини.

Тетяна ІЗОТОВА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up