«А ви знаєте, що там де річка Луга упадає в Буг є маленьке місто, що зветься Устилуг?» – саме цими словами розпочиналася презентація конкурсної роботи «Абетка Устилуга», яку представляли в Національному музеї історії України восьмикласники Устилузької школи 15-16 червня під час церемонії нагородження переможців конкурсу історичних проектів для молоді “Історія моєї громади: Минуле для спільного майбутнього”.
Наша команда у складі Дмитра Василенка, Анни Гусь, Івана Лафети, Анастасії Лебедь і Олександри Новаковської упорядкували «Абетку Устилуга», де в алфавітному порядку відобразили найзнаменитіші віхи минулого і сучасного нашого міста. На весь світ прославив його Ігор Стравінський, проте наша земля має ще багато історичних і культурних пам’яток, виростила немало відомих людей, якими пишається.
Ми гордимося, що в Устилузі народився друг Врубеля художник Петро Бромирський. Наше місто було колискою для народного артиста Олексія Омельчука, академіка медичних наук Олени Хохол, публіциста, автора історичних нарисів про євреїв Марокко Розмарина Агарона. Досі вражають монолітом бетонні споруди ДОТів, будинок-корабель Григорія Белянкіна, церкви та костели.
Ми вже знаємо, що сам Наполеон ночував у нашій Петропавлівській церкві, що у Хелмі є Устилузька брама, побудована у 1616 році, що перша митниця у нас була ще у 1797-му, а поляки Устилуг називали «малим Гданськом».
Саме цю електронну брошуру, яка може використовуватись для розвитку туризму та інвестиційної привабливості нашої малої батьківщини, ми відправили на конкурс історичних проектів для молоді “Історія моєї громади: Минуле для спільного майбутнього”, що проводиться представництвом DVV International в Україні у партнерстві із Всеукраїнською асоціацією викладачів історії “Нова Доба”, європейською мережею EUSTORY, Koerber Stiftung, за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та за організаційної підтримки Міністерства освіти і науки України. І несподівана отримали запрошення на церемонію нагородження переможців конкурсу до Києва.
Радості не було меж, але потрібно було підготуватися до гідної презентації. Хочу висловити щиру подяку за мудру пораду, підтримку і творчий етузіазм заступнику Устилузького міського голови Світлані Дубицькій, юному талановитому відеомейкеру Валерії Лоборук, колегам та батькам учнів.
Два дні в Києві – це окрема тема для оповіді. Це все нове: нові знання, нові враження, нові ідеї, друзі, енергія, драйв і море емоцій. Професійна організація заходів, зустрічі і спілкування з істориками, науковцями, журналістами, ведучими, письменниками. Неоціненний досвід, здобутий на воркшопах, тренінгах і дискусіях, спонукає до подальшого росту і розвитку.
Наша команда посіла друге місце, отримала сертифікат і приз. Але найбільша нагорода це відгуки наших нових друзів із Мелітополя, Знамянки, Кропивницького, Дніпродзержинська, Києва; організаторів проекту Петра Кендзьора, Олега Смірнова, Андрія Ферта, Тараса Олексина. Не можу не процитувати історика та журналіста Данила Яневського, який під час неформальної зустрічі з тьюторами сказав: “Чесно відповімо собі на запитання: навіщо нам це потрібно? Аби витрясти гроші з німецького фонду? Ні! Відновити пам’ять, творити нову ідентичність – так!” А наша Настя, під час дискусії модератором якої була Оксана Кісь, сказала: “Чому мені подобається цей проект? Він допомагає зрозуміти, що історія – це не набір дат, які треба завчити для ЗНО, а щось цікаве, щось своє, щось таке, що ти можеш знайти сам”. Тому «збирайте усе, що ще можна зібрати, воно не потрібне сьогодні, але обов’язково буде потрібне завтра».
Сподіваюся, що наша «Абетка» об’єднає устилужан в єдину громаду, де б вони не жили; стане першим кроком до написання історії рідного міста.
Тетяна ВАСИЛЕНКО,
тьютор Устилузької команди.
