Наші предки вірили, що на Зелені свята прокидаються душі померлих. Не всі вони мають добрі наміри. Щоб відігнати нечисть, прийнято прикрашати двір та оселю зеленню, яка ароматом відлякує заблудлі душі. На підлогу стелили лепеху, а надворі ставили кленове гілля.
Загалом, аїр або лепеха – не лише святкова, а й корисна рослина. Пучки листя відлякують комах-паразитів. В кореневищі є ефірна олія, яку використовують у медицині, парфюмерній і харчовій промисловості. З прикореневих стебел робили солодощі на зразок східних – висушували і зацукровували. За смаком вони не поступалися зацукрованому кореню східного імбиру.
Аїр – це багаторічна трав’яниста рослина. Має вузьке листя зеленого кольору з білою смужкою, що зібране в пучок. Його можна зустріти на болотистому лузі, вздовж озер, річок і ставків, де росте, утворюючи зарості. Для його росту і розвитку необхідно багато сонця і води.
Аїр відомий людству під багатьма іменами. Якщо почуєте назви ірний корінь, татарське зілля, ір, яер, цар-зілля, то знайте, що мається на увазі або аїр звичайний. В Україні його звуть лепеха, аїр тростинний, аїр звичайний, лепеха очеретяна – все це та сама рослина.
В Україні росте один вид аїру. Він завезений до Європи з Південно-Східної Азії як цінна лікарська рослина, а потім здичавів і поширився по багатьох країнах. Вважають, що під час татаро-монгольської навали в середині 16 століття аїр розповсюдився по Україні. Татари вважали, що аїр очищає воду, робить її безпечною, в забруднених водах, рости не буде. Тому під час походів воїни везли з собою мішки з корінням аїру, яке розкидали по водоймах та болотистих місцях. Звідси, мабуть, і місцева назва «татарське зілля».
