25 жовтня відбудуться чергові місцеві вибори в Україні. Вже зараз чимало громадських діячів заявляють про свою готовність брати у них участь. Одним із таких у Володимирі-Волинському є Микола Юнак.
– Миколо Петровичу, ви першим відкрито заявили про свої наміри балотуватися у мери міста. Що спонукало вас до такого рішення? І чи не боїтеся знову програти?
– Я справді першим заявив про намір балотуватися у мери Володимир-Волинського. Зробив це зумисне. Мої опоненти можуть ще торгуватися з тими чи іншими партіями, нардепами, придивлятися до дільниць, чекати на результати опитувань чи голосувань у Верховній Раді… Я ж свою позицію озвучив заздалегідь. Хочу докорінних змін у Володимирі-Волинському незалежно від того, яка партія при владі чи кого обрали президентом. На ваше провокаційне запитання щодо програшу відповім так: нікому раніше не вдавалося перемогти Петра Даниловича Саганюка на виборах мера, але я ніколи не боявся стати його суперником. Менше політики – більше господарського підходу, і тоді все у Володимирі-Волинському буде добре.
– Чи підтримують вас рідні?
– Так. Родина знає мій характер і завжди підтримує.
– Одним із ваших опонентів є голова Зарічанської ОТГ Ігор Пальонка. Його кандидатуру презентував нардеп Ігор Гузь. Якою є ваша думка щодо такого “висування”?
– На жаль, це було прогнозовано. Виглядало так, що чоловіка довго переконували, а він мовчав і вагався. То виступав проти об’єднання Зарічанської ОТГ з містом, заявляв про захист інтересів своїх виборців, то потім до Києва їздив на зустрічі з нардепами. Врешті-решт Ігор Гузь ніби “призначив” його кандидатом у Володимирі-Волинському. Це їхнє право так себе поводити. Але хочеться нагадати цим політикам, що мерів міст обирають люди. Їх не призначає нардеп чи спонсор.
– Ви є бізнесменом та благодійником. У свій час намагалися допомогти лікарні. Як саме і чи вдалося це зробити?
– Колектив медиків звернувся із проханням про допомогу. Я запропонував власним коштом встановити сучасні металопластикові вікна, аби взимку у приміщенні було тепліше, а влітку прохолодніше. Йшлося про більше 200 вікон у цілому корпусі. Звернувся до Сергія Коби, який тоді керував фірмою, що продавала вікна й двері. Він зробив заміри та провів калькуляцію ціни. Керівництво ж ініціативу не сприйняло. Можливо побоялися підняти Юнаку рейтинг чи ще бозна-чого. Отак політика заважає реальним змінам у місті. Це, звичайно, дуже погано. Так бути не повинно.
– Чи були випадки, коли за благодійництво на вас або ваших знайомих чинили тиск з подачі міського керівництва?
– Бувало по-різному. Я займаюся благодійництвом, тобто ділюся заробленим, ще від самих початків бізнесової діяльності. Це нормально. Це по-європейськи. Це просто… по-людськи. Якщо можеш дати – дай. Але коли я побачив, що набагато більше можна змінити у місті, маючи важелі впливу від влади, то і вирішив балотуватися. Тоді всю мою благодійність почали подавати виключно у ключі якогось особистого піару. А це неправда. Наприклад, я ставив дитмайданчики 10-15 років тому, інколи ставлю й зараз. Я допомагав певним категоріям населення і організаціям здавна. Радію, що деякі ініціативи перейняли інші люди. Так має бути. Показав приклад, заохотив, вперед – робіть добро й ви! Тим, хто потребує, байдуже від кого прийде допомога. Ви головне – підіть допоможіть.
– Які прогалини, на вашу думку, допустив міський голова за час правління, що місто застрягло у минулому?
– Особисто моя думка така, що нинішній міський голова втомився від цієї посади. Вік бере своє. Нема вогню в очах. Нема бажання вивчати нові підходи і отримувати новий досвід. Це нормально для нього особисто, але не для міста загалом. Ви заперечите мабуть, що можна ж молодших заступників собі взяти і просувати щось нове. На жаль, досвід показує, що це не працює. Темп роботи задає міський голова. Водночас він повинен володіти діловими якостями, бути господарником, мати управлінський досвід.
– Які зміни потрібні місту, з чого б ви розпочали, якби отримали перемогу на виборах?
– Місту потрібно дуже багато змін. Почати слід із залучення інвестицій. Оскільки це довгий процес, то над цим треба починати працювати невідкладно і на повну силу. Це дасть результат за кілька років. Адже будь-який інвестор спочатку приходить, дивиться, приймає рішення, будується, запускає виробництво і тільки тоді місто отримує очікуваний позитив у вигляді нових робочих місць і надходжень до бюджету. Цьому передує колосальна робота, яку я вже проводив не раз. Тому знаю, що кажу. Переконаний, що інвестор потребує повного супроводу і підтримки від місцевої влади. Це чи не єдиний шлях збільшити наш міський бюджет. Зрештою, кожен звичайний підприємець у Володимирі – це теж невеличкий інвестор. У погоні за великими проектами, не слід забувати про малий та середній бізнес. Інша річ, що ті роботи, які проводяться коштом міського бюджету неякісно, можна зробити краще і в більшому обсязі за ті ж самі кошти. У цьому я переконаний на 100%. Це стосується і ремонту наших вулиць, й інженерних мереж, і багатоповерхових будинків. Кошти є. Питання в тому, як їх використовують міські чиновники? Ефективно? Раціонально? На жаль, ні.
Уже скоро я опублікую передвиборчу програму, де розпишу значно більше пунктів, над котрими, на мою, думку, варто працювати у Володимирі-Волинському.
– Як реагуєте на критику у ваш бік?
– Залежно від того, що ви називаєте критикою. Бо я не бачу її. Нема конструктиву. Помітно лише якийсь чорний піар і бруд в Інтернеті. На це не звертаю уваги.
– У разі перемоги ви плануєте сідати за стіл перемовин з опонентами? Чимало з них підуть у депутати…
– Це залежить від того, що стане предметом перемовин. Якщо прийдуть люди з розумінням того, що працювати на посадах повинні не куми і свати, а професіонали, можливо, в чомусь навіть реформатори, тоді треба шукати діалог. Бо наша ціль – зміни у місті, а їх зі старими підходами не проведеш. Не прийде інвестор в місто, де чиновник просить 10 тисяч гривень хабаря за дозвіл на якийсь “ларьок”. Не буде підрядник виконувати роботи якісно, якщо він уже віддав 20 відсотків відкату “рішалам”. “Схеми” і “договорняки” вбивають нормальну живу ініціативу.
– Що б хотіли побажати виборцям?
– Рішучості. Думаю, напередодні дня голосування будуть малювати виборцям картину, що все пропало. Як не оберемо кандидата такого чи такого, то все – далі тільки капець. Друзі, насправді Володимир-Волинський пережив і переживе будь-кого. Просто сусідні міста у плані свого розвитку зробили стільки кроків вперед за останні роки, що хочеться врешті-решт їх наздогнати, а десь навіть і позмагатися за першість. Нам випав цей шанс. Володимир-Волинський лишається центром не лише міської об’єднаної громади, але і новоутвореного укрупненого району. Ми цього заслуговуємо.
Розмову вів Андрій СТЕПАНЮК.
