73-ю річницю Сагринської трагедії вшанували переселенці, які проживають за межами своєї малої батьківщини. 10 березня до Сагрині з’їхалися українці не лише з України, а й ті, хто мешкає на території Польщі. Ця велика трагедія збирає усіх небайдужих, об’єднаних історією минулого. Серед присутніх на панахиді уже більше нащадків у другому й третьому поколіннях, адже безпосередніх свідків тих подій залишається все менше, не всім уже здоров’я дозволяє здолати дорогу.
Тож більше двохсот паломників зібралося на сагринському цвинтарі, біля меморіалу пам’яті безневинно закатованих українців, що його вже біля десяти літ як встановили силами Волинської обласної ради. На жаль, так і залишилося мрією спорудження тут двома державами величного комплексу. Зараз ми все частіше отримуємо більше гірких звісток, ніж чуємо про порозуміння.
Село Сагринь, заселене українцями, мало понад 400 дворів. За одну ніч воно перетворилося на згарище і море крові. Від немовлят і до людей похилого віку – мало хто тоді врятувався. На пам’ятній стелі викарбувано 1200 прізвищ людей, яких змогли опізнати. А скільки залишилося невпізнаними?
Паломники зі Львова, Червонограда, Городна, Сокаля, Луцька і наша група з 17 осіб взяли участь у поминальній панахиді із запаленими свічками. Відспівали жертв трагедії священики храму Турковицької Божої Матері разом із монахинями тутешнього монастиря. Опісля виступили представники консульства України у Любліні, заступник голови Волинської облради, голова холмщаків Львова. Керівник товариства етнічних меншин Польщі з сумом назвав ці події історично незабутніми і висловив надію, щоб усі ми продовжували доносити пам’ять до молодших поколінь. Приємно було бачити на панахиді й дітей віком від п’яти до десяти років, котрі проживають поблизу цього печального місця.
Нехай Господь береже наших дітей, щоб їх не спіткала доля предків. Хай буде мир і порозуміння на усій землі.
Галина БОРБЕЛЮК,
член ради товариства «Холмщина».
