Новини

Трьох захисників оплакала Володимирщина

Архів
43 переглядів

І тижня не минає без сумних звісток, що рвуть серця жителів нашого краю, які знову і знову опускаються на коліна, віддаючи останню шану загиблим захисникам, і витирають гіркі сльози, оплакуючи Героїв. З минулого четверга на Володимирщині, у Володимирській та Зимнівській, а також Павлівській та Локачинській громадах, попрощалися із загиблими бійцями. Пам’ятаймо їхні імена!

Сергій Засадко (м. Володимир)

Водій артилерійської батареї Сергій Засадко родом із Зимного, а мешкав у Володимирі. Знайомі розповідають: коли в 2014 році росія окупувала Крим вдерлася у східні території України, Сергій поривався іти до війська захищати батьківщину. Стримало чоловіка лиш те, що в нього тільки-но народилася донечка Єва, і не хотілося покидати крихітку й кохану дружину самих.

Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій Засадко прийняв тверде рішення іти до війська, аби захистити своїх найдорожчих і свій край від ворога. Ще у лютому став до лав Збройних сил України і брав участь у найгарячіших боях. Та в результаті артилерійського обстрілу на Донеччині 28 квітня життя 37-річного бійця обірвалося.

У Героя залишилась дружина та 8-річна донька. Майже через два місяці після загибелі воїна змогли провести в останню дорогу рідні і близькі. Поховали Сергія Засадка на кладовищі у селі Зимне.

Володимир Коляно (с. Радовичі Павлівська ТГ)

Молодий воїн Володимир Коляно був родом з села Радовичі Павлівської громади, тут закінчив школу, а в 2013 році відбув службу у Збройних силах.

Згодом оселився у селі Станькова Калуського району Івано-Франківської області. Тут одружився, разом з дружиною і дітьми будував затишне сімейне гніздечко. Та кривава агресія російської федерації обірвала всі плани.

Володимира Коляно став до лав війська, аби боронити рідну землю. Служив у званні старшого солдата і відважно виходив у бій проти ворога. На жаль, безжальна війна обірвала молоде життя. Герой загинув 19 червня у боях за місто Лисичанськ, не доживши трохи більше місяця до свого 27-річчя.

Володимир Дудюк (Локачинська ТГ)

Захищаючи Україну від агресора, загинув житель Локач Володимир Дудюк.   

58-річний Володимир Миколайович – медик за фахом, працював в Локачинській лікарні завідувачем клініко-діагностичної лабораторії. На фронті – з 2015 року. Надавав першу медичну допомогу під ворожими обстрілами, бачив людський біль, розпач, смерть, вберіг не одного побратима…

Воював тоді, переважно, в «гарячих точках» – у Сєвєродонецьку, Попасному, Гранітному, Щасті. Був нагороджений багатьма відзнаками. Через часті збройні протистояння, роботи у медика було багато. В кустарних умовах доводилось проводити навіть прості хірургічні втручання.

Після завершення мобілізації Володимир Дудюк підписав контракт, тож коли 24 лютого агресор знову напав на рідну країну, з перших днів війни був на передовій. На фронті також його молодший син.

Володимир Дудюк служив у складі 14-ї бригади. Загинув поблизу Бахмута. В чоловіка залишилися батьки, дружина, діти та онуки.

Редакція газети «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким загиблих захисників. Вічна пам’ять і шана Героям!

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up