На конференції Національної асоціації українських медіа, відклавши всі інші справи, завжди хочеться поїхати. Як на зустріч до надійного партнера, який завжди підставить тобі плече у час якихось труднощів чи проблем. Бо це у значній мірі завдяки НАУМу ми доволі легко пройшли не вельми легкий і затяжний процес роздержавлення, що заледве не вимагав юриста у штаті редакції. А тепер також разом вчимося самостійно виживати, спілкуємося з колегами, радимось і відстоюємо газетні інтереси. Нещодавня така всеукраїнська конференція, крім обміну досвідом з редакторами газет з усієї України, була наповлена багатьма цікавими, що обіцюють бути і корисними, зустрічами.
Потреба законодавчих змін
Під час зустрічі з начальником управління реєстрації громадських формувань, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств департаменту державної реєстрації та нотаріату Мінюсту України Юрієм Юрчуком редактори друкованих видань України зауважили про недосконалість Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» та визначили перешкоди, з якими стикнулися газетярі під час реформування. Так, левову частку проблем роздержавлених ЗМІ становить відмова колишніх засновників передати засновницькі права на газету реформованій редакції (чого у нас, дякуючи міському і районним органам влади, не було). А таке протистояння – це ризик зникнення регіональних газет з медіапростору. Якщо засновницькі права не будуть передані трудовим колективам, то, відповідно до законодавства, свідоцтво на видання втрачає свою силу, оскільки органи влади та органи місцевого самоврядування не можуть бути засновниками друкованих видань. Як вихід з ситуації протидії місцевої влади незалежним редакціям пропонувалося внесення змін до Закону “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації”.
Мають колеги і проблеми з вирішенням майнових питань, бо в окремих редакціях пробують забрати і їхні приміщення. Тож у цім теж потрібен законодавчий захист шляхом внесення змін до згаданого закону.
Визнайте «Укрпошту» монополістом
На 12-му поверсі столичного готелю «Київ» міститься Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради. Тут відбулася зустріч з його головою Вікторією Сюмар. На довгі розмови часу не було, народний депутат відразу попросила стислості і конкретності у інформаціях про хід реформи, а також проблеми, які змусили приїхати до Києва.
Як виявилося, спільним болем переважної більшості газет України є якість і ціна послуг, які їм надає ПАТ “Укрпошта”, яке нині є монополістом у цій сфері надання послуг. Члени НАУМ надали пані Вікторії аналіз розрахунків на поштові послуги за останні 10 років. З урахуванням планованого цьогорічного дворазового подорожчання послуг, ціна за доставку газет зросте у 20 разів у порівнянні з 2007 роком. Підвищення цін поштовики мотивують своєю збитковістю, здійснюючи у той же час вимушене пільгове розповсюдження видань “Голос України” та “Урядовий кур’єр”, які теж мають реформуватися і стати офіційними вісниками. Уряд мав знайти кошти на покриття цих збитків, не перекладаючи їх на місцеві видання. Тим більше, що “Укрпошта” не обмежує себе у коштах на різноманітні презентаційні заходи.
НАУМ не мала на меті вчити пошту жити. Газетярі звертали увагу очільниці Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики ВРУ на необхідність захисту їхніх прав та визнання ПАТ “Укрпошта”, яке є національним поштовим оператором, монополістом для законодавчого регулювання як її цін і тарифів, так і якості послуг.
Говорили і про газетний папір, ситуація щодо якого може стати загрозливою. Крім того, що він дуже дорогий, то ще й на відсотків 70 імпотований з Росії. А там вже розгортається підготовка до виборів, коли паперу використовуватиметься більше, отож Україна вже відчуває його гострий дефіцит. Така залежність від поставок з країни-агресора дуже непокоїть газетярів, на що вони звернули увагу очільниці Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики ВРУ, зауважуючи на на необхідності прийняття з цього приводу державницьких рішень.
Вікторія Сюмар пообіцяла свою підтримку пропозиціям редакторів щодо внесення змін у законодавство про реформування комунальних ЗМІ, необхідність яких обгрунтува від НАУМу її голова, президент асоціації медіа-юристів України Тетяна Котюжинська.
Українські газети на російському папері
Перш, ніж потрапити у прес-центр будинку уряду, нам влаштували досить цікаву екскурсію у музеї і коридорами цієї будівлі. Останні наш гід влучно назвав такими, де не видно ні кінця, ні краю. А все через напівкруглість відомої будівлі на вулиці Грушевського, яка зведена ще наприкінці 30-х років минулого століття з притаманною цій епосі монументальністю. В урядовому залі засідань дозволялося навіть посидіти у міністерських кріслах, за винятком прем’єрського.
На зустрічі з народним депутатом України, представником КМУ в парламенті Вадимом Денисенком і в.о. директора Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України Роксоланою Стаднік знову говорити про наболіле. Тут вже в уряду просили впливу на національного поштового оператора ПАТ “Укрпошта”, яке ще є державним підприємством, наголошували, що проблема не тільки у тому, що 70% ринку газетного паперу контролюється Росією і монополізовано в руках одного з російських бізнесменів. Редакція не може провезти папір, бо стикається з дуже довгими процедурами розмитнення. В Україні, на думку редакторів газет, має бути свій завод із виробництва газетного паперу, адже це проблема національної ваги і захисту власного інформаційного простору.
До цих проблем додали небажання органів влади на місцях фінансувати висвітлення в реформованих друкованих виданнях своєї діяльності, що передбачене законодавством. А також невиконання вимог Закону України “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації” щодо державної фінансової підтримки реформованих видань, передачі приміщень редакціям газет, які реформуються, заборони іншого використання приміщень інформаційної сфери.
Вадим Денисенко пообіцяв допомогу профільних міністерств у межах їхньої компетентності. Роксолана Стаднік більше часу приділила газетярам. Вона розповіда про наміри уряду стати, як ніколи, відкритим, і про інформаційну програму, і вислухала редакторів місцевих газет, сумарний тираж яких сягає до трьох мільйонів примірників, а отже саме ці видання мають найбільші зону впливу і довіру читачів. Без ніякої державної підтримки . У той час, коли на газети, яких у міста і райони надходить по кілька десятків, виділяються мільйонні дотації і передбачаються пільги.
Антоніна МИХАЛЬЧУК,
