На головну Новини Церковний хор очолила… школярка

Церковний хор очолила… школярка

21

Храм Трьох Святителів села Дігтів об’єднує для спільної молитви усіх місцевих мешканців. І не тільки… Завдяки тому, що у соціальній мережі «Фейсбук» створена та активно наповнюється дописами, світлинами та відеороликами сторінка, про церкву знають далеко за межами громади. А нещодавно на престольне свято сюди з’їхалися з усіх усюд уродженці села, які проживають у Володимирі та інших куточках області, запрошене духовенство. Місцеві мешканці прикрасили сільську святиню – храм у якому звершувалося святкове Богослужіння. З трепетом та усією відповідальністю розучував нові піснеспіви й церковний хор, який просто зачарував нашу редакцію душевним та дзвінким виконанням колядок і віншуванням, завітавши до нас під час Різдвяних свят. Тож ми не могли оминути їх своєю увагою та не розповісти вам, шановні читачі про святиню й тих, хто про неї дбає.

Доки зводили храм, служба велася у приміщенні клубу

- реклама -

Храм тоді ще Української православної церкви Київського патріархату у селі вирішили збудувати 1996 року. Місцевий мешканець Брис Троцюк зібрав підписи односельців, які підтримали таке прагнення. Колгосп, який на той час уже фактично припиняв свою діяльність, виділив одне з наявних приміщень під розбір, тож цеглу та інші будматеріали використали для зведення нового храму. До усіх цих робі взялися дружно – усім селом. Будівництво впродовж років велося коштом парафіян та жертводавців. А богослужіння у той час звершувалося у приміщенні старого клубу, який тимчасово переобладнали під церкву. Туди щонеділі й на свята сходилися для спільної молитви дігтівці. Їм тепер не потрібно було шукати можливостей дістатися до Суходіл та Панасівки на службу Божу.  

З 2006 року настоятелем храму є отець Юрій Кривіцкий (до нього тут служило троє священників). На час призначення отець Юрій уже мав невеличку парафію – служив у каплиці Святого великомученика і цілителя Пантелеймона при медико-технічному коледжі (коли навчальний заклад припинив діяльність, громада взялася за зведення храму на вулиці Устилузькій). Тож нині він опікується двома парафіями.

Настоятель пригадує, що у Дігтеві він два роки звершував богослужіння ще у приміщені клубу, а тоді перейшли у майже добудований храм, поволі докупили увесь необхідний церковний інвентар, завершили ремонтні роботи. Згодом будівлю клубу, яка уже руйнувалася розібрали, будматеріали продали і за ці кошти облаштували огорожу території. 

– Ця парафія – нечисельна, налічує близько п’ятдесяти дворів, але дуже згуртована. Люди радо відгукуються на усі ініціативи, долучаються по-можливості до проведення необхідних робіт щодо благоустрою території чи ремонту церкви, – каже настоятель. – Це міцна духовна сім’я. Місцеві жителі для спільної молитви у неділю поспішають до церкви, а на свята приходять усією родиною.

Від славнозвісної “Ланки” до співу в церкві

Колись Дігтів на теренах усього району та й області прославляв хор «Ланка», який побував з виступами у різних куточках нашого краю. Учасниці цього колективу увійшли до складу церковного хору, який згодом очолила школярка Оксана Кравчук.  

– До храму з бабусею і мамою я ходила із самого дитинства. Мама співала у хорі, а я за цим спостерігала і вже з того часу відчула любов до відвідування церкви та релігійних пісень. Фактично уже з тринадцятирічного віку я керувала хором і паралельно цьому вчилась. Тоді служба Божа звершувалася ще у приміщенні клубу. Матінка Леся, яка тоді була регентом, готувалася до декретної відпустки і вирішила, що маю замінити її на посаді. Вона вчила мене теорії, тобто розповідала усе про читання, хід служб (вечірні, утрені, часи). Я завдячую їй тим, що прищепила любов до цієї справи, – розповідає пані Оксана. – Що ж стосується безпосередньо роботи з хором і вокалу – цього мене навчила Любомира Миколаївна, регентка з Володимира, яка теж певний період очолювала церковний хор. Я брала в неї приватні уроки. Учасниці першого складу хору за віком годилися мені в бабусі, були вокально сильними й більш досвідченими, але у нас ніколи не виникало непорозумінь. Вони мене заохочували і підтримували. П’ять років я керувала церковним хором, а потім була перерва довжиною у десять років. За цей час я здобула вищу освіту в університеті, вийшла заміж, народила двох діток. Життя дещо змінилося і я навіть не думала, що колись знову повернуся до регентства. У той період хор очолювала одна з хористок Галина Кашевська.

Чотири роки тому отець Юрій запропонував пані Оксані знову керувати церковним хором.  На той час жінка здобула новий досвід у цій справі, адже у студентські роки співала в народному хорі, брала участь у обласних виступах, бачила, як професійно працює регент. Вирішила погодитися. Хор теж частково оновився. Зараз у його складі Надія, Ольга, Антоніна Кравчуки, Тетяна Москалюк, Катерина Козачек,  Ніна й Галина Рибки, Ганна Вознюк, Галина Кожуховська, Людмила Терещук. Хоч нині хору не вистачає чоловічих голосів, та регентка має надію, що незабаром ситуація зміниться.

Оксані Сливці (Кравчук) (на фото перша справа) – 31 рік, а учасники хору, який вона очолює на двадцять, а дехто й на сорок років старші, та до того ж – знайомі, сусіди та родичі. Все ж жінці вдається побудувати з ними злагоджену роботу і не зіпсувати при цьому хороших стосунків. Вони підтримують усі ініціативи регентки й навіть погоджуються дещо вийти за межі зони свого комфорту. Як от, наприклад, записати на відео виконання церковних пісень і поширити їх на просторах інтернету. Хор має навіть власний канал на ютубі, де кожен охочий може  почути душевний та майстерний спів колективу. Записи з виконанням духовних пісень поширюють різні християнські групи у фейсбуці, багато користувачів під дописами лишають позитивні відгуки. Для церковного хору з маленького села – це досить хороший результат, а ще – додатковий стимул продовжувати розвиватися в такому напрямку й ділитися з іншими щирими пісенними дарунками.   

 – Я дякую за підтримку настоятелю храму отцю Юрію, який завжди вислухає, підтримає, дасть пораду і цим спонукає рухатися вперед. Тож ми працюємо, співаємо, постійно поповнюємо репертуар, – розповідає пані Оксана. – Красивими сучасними та старовинними колядками, які я знайшла на просторах інтернету, а також віншуваннями ми вітали односельців з Різдвом Христовим. За два дні обійшли увесь Дігтів, а також відвідали чимало установ у Володимирі. На зібрані кошти придбали три нові аналої і поповнили церковний інвентар. Тож щиро вдячні усім за гостинність і фінансову підтримку.

Дбають про святиню усім селом

Мешканці Дігтева спільно працюють, щоб святиня й церковне подвір’я були охайними й заквітчаними. Про чистоту храму дбає Антоніна Кравчук. Якщо їй потрібна допомога, до робіт долучаються й інші односельці. А красу навколо церкви наводить парафіянка Віра Троцюк, яку у теплу пору року чи не щодня можна зустріти біля храму. Вона вирощує різнобарвні квіти, які від весни до осені прикрашають церковне подвір’я. Пошиттям «обнов» для церкви займаються Ольга Кравчук і Галина Кожуховська. А Галина Троцюк, одна із старших хористів, пече проскуру.

Старостою церкви вже понад три роки є Анатолій Вознюк. Він завжди й в усьому допомагає іншим парафіянам – і у храмі, й на церковному подвір’ї. Навіть при можливості приходить співати у хорі. Окрім згаданих мешканців Дігтева, до розбудови та оновлення церкви Трьох Святителів фізично та фінансово долучаються й інші місцеві жителі, спільно дбаючи про свою святиню.

Валентина ТИНЕНСЬКА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

шістьнадцять + 18 =