Після світлого свята Великодня новини з фронтів приголомшили Володимир-Волинську міську громаду сповіщеннями про нові втрати. Ціною свого життя захищали нашу землю і наші небеса ці хлопці, яких нині проводжатимемо в останню дорогу. Запам’ятаймо їхні імена.
Юрій Ролюк
(с. Острівок, Зимнівська ТГ)
Юрію Ролюку, жителю села Острівок Зимнівської територіальної громади, було 25. Молодий старший лейтенант відважно ніс службу у лавахбригади, яка носить ім’я “Лицарів Зимового походу”. Воїни нещадно били ворогів на найгарячіших ділянках фронту на Херсонщині. Там же, під час виконання бойового завдання, Юрій Ролюк віддав своє життя у передвеликодню суботу, 23 квітня. У Героя залишилися батьки та брат і сестра.
Однокласниця Юрія Крістіна Смірнова, яка навчалася із ним у ЗОШ №2, поділилася спогадами про нього:
«Він завжди був тихим, чемним хлопцем — ні разу за час навчання я не почула від нього образливого слова. Це не тому, що пам‘ять про шкільне минуле лишила тільки хороше. Бо таким він був, Юра — добрим, спокійним, вихованим.
Він не був не таким, як усі. На вигляд нічим не відрізнився від інших, крім одного — доброго серця. Завжди допомогав, коли попросять, і був ввічливим. Це можуть підтвердити всі наші однокласники.
Героями стають непримітні хлопці. Вони не вивищуються перед іншими, не кричать про свої заслуги та не є багатослівними. Серед натовпу ви б не одразу їх зауважили, але відчули б їх погляд — спокійний, врівноважений, впевнений. Саме такі хлопці мовчки тихесенько роблять свою справу. Вони не народжуються Героями, але вони ними стають.
Кажуть, що Герої не помирають. Це брехня. Вони помирають, лишивши в грудях діру від болю.
Та вони назавжди залишаються жити. Вони житимуть в наших серцях і теплих спогадах. А ми від себе зробимо все, аби пам‘ять про їх подвиги була увіковічена в книгах, пам‘ятниках та серцях молодших поколінь».
Віктор Панасюк
(м. Володимир)
Уродженцю Володимира Віктора Панасюку у серпні виповнилося б 39 років. Навчався він у ЗОШ №3, після закінчення якої юнак подався здійснювати мрію багатьох хлопчиків – вчитися на льотчика. Фахову освіту здобув в Інституті льотчиків Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба.
Бойовий льотчик, досвідчений авіатор служив на Львівщині і разом з побратимами з самого початку повномасштабного вторгнення піднявся захищати українські небеса. Виконуючи свій обов’язок воїна й захисника, 24 квітня, на Великдень, загинув від ворожої зброї.
Героя оплакують побратими, колеги, друзі і найрідніші люди – дружина та сини.
Євгеній Сердюк
(Луганщина)
Солдат Євгеній Сердюк родом зі сходу України. Народився у селі Кримське на Луганщині, згодом мешкав у місті Щастя. Своє рідне Щастя і всю нашу країну він боронив зі зброєю в руках із 2018 року. За них поклав своє молоде життя. У червні юнаку виповнилося б 24 роки.
З охопленої війною Луганщини ще раніше виїхали його мама й сестра, оселившись у Нововолинську. Тож і на вічний спочинок Герой не може повернутися додому. Провели Євгенія Сердюка в останню дорогу вчора у Володимирі: із церкви Віри, Надії, Любові і їхньої матері Софії жалобний кортеж попрямував до Федорівського кладовища. Там спочиватиме наш захисник – поряд з іншими загиблими героями.
Редакція газети “Слово правди” висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблих захисників. Вічна пам’ять і шана героям!
