Новини

Ціною життя захищали Україну

Архів
78 переглядів

Новий тиждень відважної боротьби за нашу державу несе із собою нові втрати. Захисників, які віддали свої життя за Україну, оплакали у Володимирські, Оваднівській і Затурцівській громадах. Запамятаймо їхні імена!

Сергій Протасов (м. Володимир)

Старшому солдату Сергію Протасову 29 червня виповнилося б 47 років. На жаль, доля вирішила інакше: 31 травня він помер на військовому полігоні унаслідок хвороби. У нього залишились дружина, дочка та сестра.

Сергій Протасов уродженець Володимира. Навчався у Володимир-Волинському агротехнічному технікумі, служив у прикордонних військах, після чого ще три роки віддав службі у ЗСУ. Останні кілька років працював водієм громадського транспорту. З початком повномасштабної війни пішов захищати нашу державу.

Світла пам’ять про Сергія Протасова назавжди лишиться у серцях рідних і близьких, однокласників та однокурсників, сусідів і побратимів. В останню дорогу захисника провели минулого четверга з його дому на вулиці Ковельській.

Андрій Лавренюк (м. Володимир)

38-річний  Андрій Лавренюк – колишній вчитель математики Галинівської школи. У 2014 році його мобілізували до війська, де він пройшов АТО, а з початку повномасштабної війни у лютому Андрій знову став на захист нашої держави як військовослужбовець-контрактник.

Його відвагою, силою духу та оптимізмом захоплювалися близькі і знайомі. Рідні розповідають: коли інші ховалися і думали, як би втекти з країни, Андрій просив командування, щоб його перевели на передову, “бо я там більше потрібний”. За 97 днів, проведених на фронті, він жодного разу не поскаржився близьким, не нарікав. Загинув як герой, захищаючи Україну і її майбутнє.

Андрія Лавренюка відспівали минулої п’ятниці у соборі Різдва Христового. У героя залишилися дружина та двоє діток – донька і син.

Вадим Іванов (с. Дігтів Володимирської ТГ/ м. Дніпро)

Головного сержанта взводу управління ППО Вадима Іванова до війська призвали  за мобілізацією. Після 24 лютого, коли росія розпочала криваве вторгнення, чоловік переїхав з рідного Дніпра на Волинь, у село Дігтів Володимирської громади.

Проте «перечекати» у безпечному місці війну не планував – вже 2 березня він пішов до військкомату, щоб зі зброєю вибивати ворогів з теренів батьківщини. Мужньо воював і загинув на 39-му році життя, захищаючи Україну від чужинців.

У Вадима Іванова не залишилося рідних в Україні, його батько за кордоном. Тож в останню дорогу воїна провели побратими і сусіди у селі Дігтів, яке стало його домом – уже назавжди.

Ігор Туревич (Оваднівська ТГ)

Йому було лише 30. Майор Ігор Туревич, бортовий інженер-інструктор, пішов стопами батька-офіцера і присвятив своє життя тому, аби боронити мирне українське небо. Служив Україні чесно і віддано, за свою службу отримав низку нагород. У червні минулого року одружився і будував щасливе сімейне життя…

…Загинув Ігор Туревичу березні – через дев’ять місяців після одруження і тиждень після тридцятиріччя, виконуючи бойове завдання у небі зони бойових дій, захищаючи Україну. Тривалий час числився як зниклий безвісти. Батьки і молода дружина довго шукали інформацію про його долю. Але ні в списках загиблих, ні в списках полонених прізвища не знаходили. Через майже три місяці розпачливих пошуків надія, що жевріла у серцях, згасла – майора Ігоря Туревича мусили споряджати в останню дорогу.

Побратими-авіатори попрощалися з Героєм у місті на Самбірщині, де він проходив свою службу. Поховали Ігоря Туревича у Свійчеві.

Роман Доскуч (Затурцівська ТГ)

28-річний уродженець Затурець Роман Доскуч воював у волинській механізованій бригаді. Брав участь у запеклих боях поблизу Бахмута. Тоді ж рідні втратили з ним зв’язок і довго шукали  бодай якусь інформацію, та звістка прийшла невтішна.

Цього тижня Героя провели в останню дорогу.

Віталій Роман (с. Новосілки, Володимирська МГ)

Тиждень розпочався зі ще однієї сумної звістки для Володимирської міської громади. Захищаючи незалежність та територіальну цілісність України,у бою з російським окупантомзагинув житель села Новосілки Віталій Роман.

36-річний рядовий був мобілізований до війська з першого дня війни. Виконував обов’язки помічника гранатометника. Чоловік ще не був одруженим, а в рідному селі у нього залишись батьки, сестра і брат, який також нині у лавах ЗСУ боронить нашу землю. Поховали Героя у вівторок в рідному селі.

Редакція газети «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким загиблих захисників. Вічна пам’ять і шана героям!

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up