На головну Війна Ціною життя захищали Україну

Ціною життя захищали Україну

110

Новий тиждень відважної боротьби за нашу державу несе із собою нові втрати. Захисників, які віддали свої життя за Україну, оплакали у Володимирські, Оваднівській і Затурцівській громадах. Запамятаймо їхні імена!

Сергій Протасов (м. Володимир)

- реклама -

Старшому солдату Сергію Протасову 29 червня виповнилося б 47 років. На жаль, доля вирішила інакше: 31 травня він помер на військовому полігоні унаслідок хвороби. У нього залишились дружина, дочка та сестра.

Сергій Протасов уродженець Володимира. Навчався у Володимир-Волинському агротехнічному технікумі, служив у прикордонних військах, після чого ще три роки віддав службі у ЗСУ. Останні кілька років працював водієм громадського транспорту. З початком повномасштабної війни пішов захищати нашу державу.

Світла пам’ять про Сергія Протасова назавжди лишиться у серцях рідних і близьких, однокласників та однокурсників, сусідів і побратимів. В останню дорогу захисника провели минулого четверга з його дому на вулиці Ковельській.

Андрій Лавренюк (м. Володимир)

38-річний  Андрій Лавренюк – колишній вчитель математики Галинівської школи. У 2014 році його мобілізували до війська, де він пройшов АТО, а з початку повномасштабної війни у лютому Андрій знову став на захист нашої держави як військовослужбовець-контрактник.

Його відвагою, силою духу та оптимізмом захоплювалися близькі і знайомі. Рідні розповідають: коли інші ховалися і думали, як би втекти з країни, Андрій просив командування, щоб його перевели на передову, “бо я там більше потрібний”. За 97 днів, проведених на фронті, він жодного разу не поскаржився близьким, не нарікав. Загинув як герой, захищаючи Україну і її майбутнє.

Андрія Лавренюка відспівали минулої п’ятниці у соборі Різдва Христового. У героя залишилися дружина та двоє діток – донька і син.

Вадим Іванов (с. Дігтів Володимирської ТГ/ м. Дніпро)

Головного сержанта взводу управління ППО Вадима Іванова до війська призвали  за мобілізацією. Після 24 лютого, коли росія розпочала криваве вторгнення, чоловік переїхав з рідного Дніпра на Волинь, у село Дігтів Володимирської громади.

Проте «перечекати» у безпечному місці війну не планував – вже 2 березня він пішов до військкомату, щоб зі зброєю вибивати ворогів з теренів батьківщини. Мужньо воював і загинув на 39-му році життя, захищаючи Україну від чужинців.

У Вадима Іванова не залишилося рідних в Україні, його батько за кордоном. Тож в останню дорогу воїна провели побратими і сусіди у селі Дігтів, яке стало його домом – уже назавжди.

Ігор Туревич (Оваднівська ТГ)

Йому було лише 30. Майор Ігор Туревич, бортовий інженер-інструктор, пішов стопами батька-офіцера і присвятив своє життя тому, аби боронити мирне українське небо. Служив Україні чесно і віддано, за свою службу отримав низку нагород. У червні минулого року одружився і будував щасливе сімейне життя…

…Загинув Ігор Туревичу березні – через дев’ять місяців після одруження і тиждень після тридцятиріччя, виконуючи бойове завдання у небі зони бойових дій, захищаючи Україну. Тривалий час числився як зниклий безвісти. Батьки і молода дружина довго шукали інформацію про його долю. Але ні в списках загиблих, ні в списках полонених прізвища не знаходили. Через майже три місяці розпачливих пошуків надія, що жевріла у серцях, згасла – майора Ігоря Туревича мусили споряджати в останню дорогу.

Побратими-авіатори попрощалися з Героєм у місті на Самбірщині, де він проходив свою службу. Поховали Ігоря Туревича у Свійчеві.

Роман Доскуч (Затурцівська ТГ)

28-річний уродженець Затурець Роман Доскуч воював у волинській механізованій бригаді. Брав участь у запеклих боях поблизу Бахмута. Тоді ж рідні втратили з ним зв’язок і довго шукали  бодай якусь інформацію, та звістка прийшла невтішна.

Цього тижня Героя провели в останню дорогу.

Віталій Роман (с. Новосілки, Володимирська МГ)

Тиждень розпочався зі ще однієї сумної звістки для Володимирської міської громади. Захищаючи незалежність та територіальну цілісність України,у бою з російським окупантомзагинув житель села Новосілки Віталій Роман.

36-річний рядовий був мобілізований до війська з першого дня війни. Виконував обов’язки помічника гранатометника. Чоловік ще не був одруженим, а в рідному селі у нього залишись батьки, сестра і брат, який також нині у лавах ЗСУ боронить нашу землю. Поховали Героя у вівторок в рідному селі.

Редакція газети «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким загиблих захисників. Вічна пам’ять і шана героям!

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

три × 2 =