Новини

На передових позиціях медичного фронту

Архів
34 переглядів

У Володимир-Волинському ТМО хворі з пневмоніями та підозрами на Covid-19 перебувають на лікуванні у терапевтичному відділенні, а молодий виконувач обов’язків заввідділенням Ігор Халимендик – один із тих, хто щодня виходить на боротьбу з хворобою, яка може виявитися спричиненою саме тим небезпечним вірусом. У нього розпитуємо, в якому режимі працює  відділення під час пандемії, які симптоми можуть бути «тривожними дзвіночками», скільки в умовах реформи «вторинки» платить за пацієнтів терапії НСЗУ і які шляхи привели його, випускника Дніпропетровської медичної академії, до княжого міста.

   – Як в умовах пандемії коронавірусу працює терапевтичне відділення у ТМО?

– Наразі – у закритому режимі, лікуємо тут лише пацієнтів з підозрою на коронавірусну інфекцію. Це хворі з пневмоніями, у яких взяли матеріал і направили на ПЛР-тест. Вони ізольовані від решти пацієнтів, встановлено коло контактних осіб, і ми за протоколом лікуємо їх, доки не прийде результат ПЛР-тесту. Якщо він позитивний, подальші дії залежать від стану хворого. Тих, у кого добра динаміка –  хороше самопочуття і «чистий» рентген, виписуємо на амбулаторне лікування вдома, під контролем сімейного лікаря.  Якщо ж у пацієнта спостерігається запалення і є багато супутніх захворювань, переводимо, залежно від важкості стану, або в Нововолинську, або в обласну лікарню в Луцьку.

Для хворих, які потребують лікування гіпертонії, стенокардії та інших хвороб, маємо палати у відділенні неврології і частину персоналу, зокрема, двох лікарів з терапії скерували туди. Медики й санітарки, які працюють в терапії, з хворими із інших відділень не контактують.

   – Тобто пацієнтів із підтвердженим коронавірусом тут не лікують?

– Загалом – ні, але був один пацієнт, якого ми пролікували, у нього було все гаразд – не турбувало нічого, крім сухого кашлю, температура нормальна, легені практично чисті. Тож ми його виписали і, наскільки знаю, він уже отримав негативний результат тесту ПЛР, тобто одужав.

   – У будь-якому разі, ви працюєте в зоні підвищеного ризику. Засобами для захисту достатньо забезпечені?

– На щастя, всього вистачає – деззасобів, рукавичок, масок, респіраторів, захисних комбінезонів, халатів і бахіл. Зранку приходжу, перевдягаюся у чистий медичний костюм, проводжу п’ятихвилинку, виконую свою «паперову» роботу, тоді перевдягаюся в інший костюм, вдягаю знезаражений комбінезон і йду до хворих. Між кожним пацієнтом проводиться знезараження, зміна рукавичок. Дефіциту у цьому не відчуваємо, влада, зокрема міська, спрацювала класно й усім забезпечила.

   – Як почуваєтеся, працюючи у повному захисному спорядженні?

– Це складно. Жарко. У респіраторі душно, дихати важко, особливо якщо є якесь фізичне навантаження, біганина між хворими. От вчора костюм з тканини, який одягаю під захисний комбінезон, був наскрізь мокрий – і це при тому, що спека була не сильна.

   – Навіть у медичних джерелах не знайдеш чіткого опису клінічної картини коронавірусу, адже набір симптомів варіюється по-різному. З вашого досвіду – які бувають найчастіше? На що обов’язково слід звернути увагу?

– Задишка, кашель, висока температура, яка не проходить. Скажу так: якщо ви бачите, що за три дні вам не стає легше, звертайтеся до медзакладу. Не зволікайте тижнями, не займайтеся самолікуванням, бо так можна дотягнути до дуже важкого стану.

Чи може бути коронавірус без підвищеної температури, наприклад? Вона зазвичай сигналізує про запальний процес в організмі. Але бувають різні випадки. Маємо пацієнтку: кашлю нема, температури нормальна, звернулася через гіпертонічний криз. Але аналіз крові показав запалення, і на рентгені підтвердилася пневмонія. Чи це спричинено коронавірусом – поки не знаємо, чекаємо результатів тесту. Однак це приклад того, що хвороба може протікати без помітних для самого пацієнта симптомів.

Щодо такого фактору, як поїздка за кордон в анамнезі – це уже не має великого значення, адже заразитися десь у магазині, контактуючи з людьми без засобів захисту, маємо такі ж шанси. Люди розслабилися, нехтують безпекою.

  – Скільки часу пацієнти відділення чекають на результати ПЛР-тестів?

– Якщо стан пацієнта важкий і постає питання про інтубацію і переведення до іншого лікувального закладу, то звертаємося з проханням, аби тест провели першочергово. Інколи вдається отримати результат уже наступного дня. Якщо пацієнт у стабільному стані, з позитивною динамікою, то не пришвидшуємо цей процес, тести роблять у порядку черги. У такому разі час очікування – 10-14 днів. На 16 червня у відділенні є 11 людей з підозрою на коронавірус.

– Чи вплинув карантинний режим на роботу відділення?

– Ми відчули на собі проблему з доїздом працівників. Зрештою, це спільна для всіх міст проблема. Так, зусиллями місцевої влади вдалося організувати довезення, але є свої нюанси: скажімо, у медсестри добова зміна закінчується о 9 ранку, а людина, яка її має змінити, приїде о 10.30. Не завжди є персонал «на підхваті», адже частина працівників якраз скористалися правом на відпустку, тож доводиться домовлятися про підміну, страхувати одне одного.

   – За кордоном, у країнах, де пандемія завдала відчутних втрат, до медиків ставляться як до національних героїв. Чи відчуваєте ви вдячність від суспільства, від держави?

– Знаєте, мене тішить вже той факт, що українці, особливо заможні, зрозуміли: треба підтримувати свою медицину, розвивати ті лікарні, які поруч. Бо в елітну закордонну не виїдеш, скільки б грошей не мав, коли кордони закриті. Пандемія довела, що наша медицина, попри все, сильна, наші лікарі – чудові фахівці.

   – Анонсовані державою доплати за лікування коронавірусу ви не отримуєте, адже хворих з підтвердженою хворобою мусите скеровувати в інші медзаклади?

– Якщо лікарні, визнані опорними у боротьбі з Covid-19, підписали угоду з НСЗУ на весь час пандемії, то у нас такі угоди  укладаються на місяць, лише за наявності хворих у стаціонарі. Якщо такі пацієнти будуть, доплату отримуватимуть лише ті лікарі та персонал, які безпосередньо з ними працювали, і тільки за той період, поки хворий перебував у відділенні. У разі, якщо в Нововолинську буде зайнято 75 відсотків  місць хворими на коронавірус, то далі таких пацієнтів прийматимемо і ми.

   – Продовжу тему фінансування: очікувалося, що реформа «вторинки» дозволить підвищити зарплату лікарів другої ланки до того рівня, який мають медики на «первинці». Яка насправді ситуація з цим – безпосередньо у вашому відділенні?

– Ті тарифи, які НСЗУ встановила на початку, – мізерні. Йдеться про 4600 гривень за лікування одного хворого, ця сума включає в себе всі аналізи та обстеження, лікування, зарплату лікаря, медсестри, дезрозчини, прибирання і так далі. Ця сума множиться на коефіцієнт, для нашого відділення – 0,7. Тобто за одного хворого відділення отримує від НСЗУ 3600 гривень. Прийом вузькопрофільного спеціаліста у поліклініці коштує 49 гривень і займає від 20 хвилин (часто – набагато більше). Це не ті кошти, які йдуть у кишеню лікарю, а ті, в які враховується чимало інших витрат (та ж «комуналка»). Цього дуже мало.

Справедливості в оплаті з таким підходом годі очікувати. Тим більше, що на період карантину пацієнтів у стаціонарі мало. Якби не дали субвенції в минулорічному обсязі, більшість лікарень (особливо тих, які не працюють безпосередньо з коронавірусом) закрились би. Бо грошей просто не вистачить. Для місцевих бюджетів це навантаження непідйомне.

  – Низька оплата праці, пандемія… Не шкодуєте, що пішли в медицину? І як ваш шлях до неї складався?

– Аж ніяк не шкодую. Це те, про що з дитинства мріяв, те, що робити вмію і люблю. Від роботи отримую колосальне задоволення. Коли бачиш вдячні очі пацієнта, який одужав, коли тобі вдається витягнути людину «з того світу», – це неймовірно сильні емоції, які хочеться відчувати знову і знову.

Родом я з невеликого містечка на Дніпропетровщині. Закінчив Дніпровську медичну академію, з третього курсу працював, у Дніпрі пройшов інтернатуру в лікарні Мечнікова, якраз у період гострої фази АТО. Досвід, отриманий там, – колосальний.

   – Що привело вас до Володимира?

– Разом з дружиною, вона теж лікарка, сама родом з Тернопільської області, вирішили шукати роботу у меншому місті, адже у мегаполісі знайти хорошу посаду важко, та й прожиття дороге. Запитав у групі лікарів у фейсбуці, де є вакансії, мені розповіли про Нововолинськ. Запланував поїхати туди, але на карті побачив, що поруч Володимир – вирішив заїхати. Приїхав, поспілкувався з Олександром Клачуком, почув «ви нам підходите» і далі уже не поїхав. І не шкодую: і робота, і місто мені подобаються. Працюю тут з 1 серпня минулого року: спочатку на приймальному відділенні, потім на пів ставки ще в терапії, а наприкінці року почав виконувати обов’язки заввідділенням. Дружина зараз у декретній відпустці, а після неї завершуватиме вже тут інтернатуру.

   – У Володимирі вам комфортно?

– Мені подобається місто – маленьке, компактне, комфортне. Хотілося б, може, ще більше зелені, прогулянкових зон – їх забагато не буває. Але все є, усе поруч. Володимир мені схожий на Першотравенськ, моє рідне місто. І люди тут добрі, привітні.

Розмовляла Віталіна МАКАРИК.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up