Новини
13.11.2024
12.11.2024

У боротьбі за Україну загинули воїни з громад Володимирського району

Архів
326 переглядів

Прилітають страшні чорні звістки про загибель відважних воїнів-захисників у громади Володимирського району. Долаючи ворогів на фронті та звільняючи кожен клаптик рідної землі, віддають свої життя за волю й незалежність України героїчні військовослужбовці Збройних сил України. Запам’ятаймо їхні імена!

Микола Харій (селище Благодатне, Нововолинська ТГ)

До Небесного легіону приєднався мешканець села Благодатне Герой Микола Харій, 1984 року народження. Воїн мужньо та самовіддано до останнього подиху боронив українську землю від окупантів. Загинув під час виконання військового обов’язку на Луганщині. Без батька залишилося двоє дітей, дружина втратила люблячого чоловіка, мати – дорогого сина.

Як пише у фейсбуці подруга матері воїна Валентина Гринюк, Микола загинув на малій батьківщині своєї мами Галини, яка зараз знаходиться під окупацією в одному з населених пунктів Луганщини, адже повернулася до матері й доньки. Жінка прожила багато років на Волині, тут народила й зростила захисника, який з перших днів війни добровольцем пішов на війну. 

«Не було меж любові сина до матері. Не буде межі горю матері довіку. Прийміть, Небеса, цю святу жертву і змилуйтесь, змилуйтесь вже над нами», – пише жінка.

Попрощалися з Героєм у храмі Винесення чесних древ Хреста Господнього, що у селищі Благодатне, поховали захисника на місцевому кладовищі.

Руслан Медвідь (с. Гряди, Нововолинська ТГ)

Відважним молодим чоловіком, якому боліла несправедливість, який не знав страху й любив людей та Україну, запам’ятають земляки, друзі і товариші Руслана Медвідя із села Гряди Нововолинської громади.  У лавах Збройних сил він сміливо й віддано боронив українську землю від російських загарбників.

Після одного з боїв на початку червня зв’язок із ним обірвався. Воїн вважався безвісти зниклим, а родина молилася, вірила і чекала, що отримає від нього якусь звістку. На жаль, звістка прилетіла гірка – після проведених експертиз підтвердилося, що Руслан Медвідь загинув у бою 2 червня на Запоріжжі.

Герою було 37 років. У нього залишилися дружина, донька.

Андрій Рудаков (м. Володимир)

У неділю Володимирська громада була у жалобі. У цей важкий день рідні, друзі, знайомі, бойові побратими, земляки проводили в останню дорогу Андрія Рудакова, якому назавжди 34 роки. Про його загибель офіційно повідомили дещо раніше.

Старший сержант, який став до лав Збройних сил України задовго до повномасштабного вторгнення російської федерації, загинув у перші місяці великої війни і понад рік перебував у статусі безвісти зниклого. Його ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи на початку серпня. У загиблого військовослужбовця залишалась дружина, 12-річна донечка та сестра. Батько, не дочекавшись звістки про сина, помер кілька місяців тому.

Попрощалися з Андрієм Рудаковим у храмі Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії.  «Більше року, відколи Андрій Рудаков вважався зниклим, його родина вірила і сподівалась, що він виявиться серед полонених. На жаль, воїн повернувся назавжди додому на щиті, поповнивши лави Небесного Легіону нашої громади. Зі слів його побратимів він був професійним військовослужбовцем, вірним товаришем, який до останнього подиху захищав рідну землю від ворога», – зазначив міський голова Ігор Пальонка.

  Поховали Героя з усіма військовими почестями на Федорівському кладовищі.

Редакція газети «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглих захисників. Вічна шана і память Героям!

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up