На головну Історія У карантин – із досвідом космонавтів

У карантин – із досвідом космонавтів

49

Напередодні Дня космонавтики наш постійний дописувач Петро Підгурець робить екскурс у космічну історію, нагадує про її українські особливості і проводить паралелі із карантинною сучасністю. Деяких порад із досвіду астронавтів радить дотримуватись і до, і після 12 квітня.

Як діяти в режимі карантину?  Я це постараюсь пояснити на прикладі польоту людини в космос, близької для мене теми. Але щоб це зрозуміти, давайте станемо космонавтами хоча би 12 квітня – це буде неділя – День космонавтики. З космічного корабля «Володимирщина», де розташовані наші орбітальні відсіки, не виходьмо зовсім, звичайно, окрім тих, хто забезпечує політ цієї космічної станції.

- реклама -

Наш земляк родом із Горлівки космонавт Олександр Волков, позивний «Донбас», встановив рекорд – 392 доби він перебував на орбіті (протягом трьох польотів). У третій політ екіпаж Волкова відправився ще при Радянському Союзі, повернувся через 175 діб у жовтні 1991 року, про них там майже забули. Він залишився у Москві, став росіянином, але у жовтні 2007 року до тих висот піднявся його син Сергій. Ось таке українське коріння космосу.

   Також першою з канадських жінок у космос у 1984 році полетіла етнічна українка з чудовим іменем Роберта Лінн і українським прізвищем Бондар. Її батько українець-емігрант із міста Городенка на Івано-Франківщині, мама – німкеня. Зараз їй більше як 70, вона добре говорить українською, хоча на батьківщині батька не була жодного разу.

Американці вирішили втерти носа всій планеті і в 1998 році послали в космос 77-літнього дідуся Джона Гленна. Так-так, їхнього Юрія Гагаріна, який у лютому 1962 року тричі облетів Землю, правда, через 9 місяців після польоту космонавта № 1. Умови карантину нам говорять: «Люди похилого віку, сидіть удома». Через 36 років сидіння на планеті Земля Джон скаже: «Краще зноситись, ніж заржавіти».

Знаходитись у своєму відсіку – це і добре, але треба щось їсти. Гагарін у цю дорогу взяв дев’ять тюбиків  з продуктами, у яких були борщ, картопля з котлетами і соки. Майже за дві години польоту він повинен був їх продегустувати і відповісти на питання, як їсти у невагомості. Після польоту сказав: «Їсти не тільки можна, а й треба». Найбільше йому, мабуть, сподобався «Борщ», так було написано на етикетці, які там «щі»! Через десять років тюбики увійшли в історію космосу, зараз їх декілька видів, наповнених гірчицею, соусами і, звичайно – медом.

Сьогодні на борту море продуктів, їх до 200 найменувань, які пресуються в невеликі брикети і зберігаються в спеціальній тарі. У цих брикетах є каші, і не тільки гречана (це нам підказка на сьогоднішній час), а й пшоняна, і рис. Рибні консерви в алюмінієвих баночках, правда, серед них кільки немає, але погодьтеся, її інколи хочеться, ми це можемо пояснити на прикладі ікри червоної або чорної. Є свіжі огірки, помідори і фрукти. Беруть із собою і цукерки. Американські космонавти п’ють каву і чай без цукру, кажуть, скільки цукру не сип, смакові якості не міняються. Космос нам і тут підказує, що не скрізь і все є солодким.

Але для того, щоб на нашій орбітальній станції було дещо з тих продуктів, нам необхідно виходити у відкритий космос. Першим у нього вийшов у 1965 році космонавт Олексій Леонов, який закінчив наше Чугуївське військове училище льотчиків. На висоті майже 500 км, де зі сторони світла температура була плюс 150, а в тіні – мінус 140 градусів. За глибокого вакууму скафандр деформувався, руки вискочили з рукавиць, назад він їх вдіти не міг. Але ми коли будемо виходити при тих -5 і +15̊С у відсіки з написом «Продукти», «Аптека», будемо надівати рукавички. Та банки будемо обходити, космонавти також отримували грошову винагороду після повернення на Землю, на які купляли новенькі «Волги».

Коли ви у відкритому космосі придбали продукти, якісь ліки і врешті захисні маски, як повертатися у свою домашню обсерваторію? Олексій Леонов за інструкцією повинен був входити у шлюз ногами вперед. Після декількох спроб він, не доповівши на Землю, інструкцію порушив – схопився за обріз люка руками і проштовхнув себе наполовину, і тільки знизивши тиск у скафандрі, зумів проникнути в шлюз. «Допомогли фізична підготовка, кожною рукою я тоді вижимав 90 кг».

Ось і задача юнакам, майбутнім захисникам Вітчизни – проявіть кмітливість, та й тато чи дідусь підкажуть, як і з чого в домашніх умовах набрати ті 16 кг для поштовху. Звичайно, потім у когось також будуть ті дев’яносто кілограмів, і ви це покажете, коли будете збирати врожаї зі своєї землі, підкреслюю, зі своєї – закидаючи мішки, наповнені зерном чи картоплею, просто граючись.

Що робити нам у цьому польоті? Космонавти мають зв’язок тільки з Землею – не дивляться новин, кіно. У переддень вильоту їм усім показують кінофільм «Біле сонце пустелі», це традиція – його показували космонавту № 1, і політ закінчився успішно. Подивіться його, у кого є кіноустановка під назвою «Інтернет».

Читати у невагомості важко, але в нас її згладжує м’яке крісло. Давайте візьмемо і перечитаємо «Кобзаря». Дмитро Себій говорить: «Щоб стати українцем, треба декілька разів прочитати «Собор» Олеся Гончара. Його «Прапороносці» я прочитав після закінчення 4-го класу, а запам’ятав, тому що це була моя перша товста книжка, яку я осилив за літні канікули.

   Леонід Каденюк нагадував американським астронавтам, що він українець, гімном нашої держави, який вмикав на орбіті два рази, також біля його «крісла-дивана» був розгорнутий жовто-блакитний стяг. Другим, хто взяв у політ український прапор, був американський астронавт Рендольф Брезник. Таким чином він подякував далекій Україні за щастя мати дітей. Послухаймо самого Ренді: «Із дружиною ми жили разом уже більше п’яти років, а дітей усе не було. Вирішили зігріти любов’ю малюка (чужого). Вибрали Україну, в Дніпропетровській області усиновили хлопчика віком 2 роки 9 місяців, якого назвали Ваят. Але сталося ще одне диво, невдовзі після повернення додому дружина завагітніла». У подружжя народилася донька. За один рік астронавт став батьком двох дітей. Космос і тут підказує, як можна зекономити на світлі.

Звичайно, у важкі хвилини на цих орбітах космонавти зверталися до Бога, але про це вони тоді не говорили. 20 липня 1969 року два американські астронавти ступили на місячну поверхню. Першим виходив Ніл Армстронг, другим – Едвін Олдрін, який дістав пляшечку червоного вина і папірець, на якому було щось написано. Він сказав, що його бабуся дуже просила, щоб перед виходом на іншу землю він прочитав цю молитву і причастився вином. Ніл його не підтримав і просто ступив у цю невідомість. У Едвіна було в запасі 15 хвилин, щоб мати можливість вийти після першого астронавта. Він відкрив вино, тихенько прочитав молитву, зробив декілька маленьких ковтків і тільки тоді покрокував по Місяці. За дві години вони повернулися до свого модуля, який доставив їх на «Аполлон-11», а той – уже на Велику Землю.

Давайте будемо не тільки у важкі часи підтримувати один одного і прислухатись до порад дідусів і бабусь – історія наша вже також похилого віку, але без неї нікуди. Шануймося!

Петро ПІДГУРЕЦЬ.

 

 

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

1 × 2 =