Уже 16 років поспіль любов до української пісні змушує десяток зимнівських жінок час-від-часу полишати усі свої буденні клопоти, аби прийти на чергову репетицію до сільського будинку культури. Фольклорний колектив «Берегиня» – один з найстаріших у Володимир-Волинському районі і чи не єдиний, де популяризують автентичні пісні наших предків. Нещодавно клуб за інтересами «Берегиня» відновив свою діяльність при Зимнівській бібліотеці, у приміщенні котрої тепер відбуваються збори та репетиції хористок. На одну з них запросили і журналістку «СП».

«Лісапєтний батальйон» по-зимнівськи

- реклама -

Усі в однакових барвистих вишитих сорочках та спідницях – це лише один із кількох сценічних костюмів «Берегині», які їм допомогли пошити спонсори, розповідають жінки. Через карантинні обмеження же давно не виходили на сцену, за якою нині дуже сумують. Тож дуже зраділи, коли бібліотекарка Світлана Пріма ініціювала відновлення клубу за інтересами «Берегиня» при бібліотеці. За останні два тижні це вже друга їхня зустріч у залі засідань книгозбірні. Оскільки розпочався Великий піст, то веселих пісень не співають, натомість готуються до Великодня, розучуючи тематичні церковні пісні.

А ініціаторкою створення «Берегині» є місцева жителька Надія Зубач, яку в колективі називають просто Прокопівною. Саме вона 16 років тому зібрала більше десятка співучих жінок у Зимному. Починали із розучування церковних пісень, які співали, збираючись у когось удома, а вперше заявили про свій колектив на усе село на різдвяні свята, коли на запрошення ігумені виконали рідкісні старовинні колядки у церкві Зимнівського монастиря. Невдовзі репетиції хору стали регулярними, а коли до них долучилась тодішня директорка будинку культури села Зимне Валентина Гонтарук, для жінок відкрився шлях на сцену.

 – Не все одразу у нас виходило, адже музична освіта в колективі була лише у мене, багатьох також лякав вихід на сцену перед великою аудиторією, але вже невдовзі наші хористки не могли уявити життя без концертів. Пам’ятаю, що репетиції у будинку культури зазвичай відбувались о 14.00 і в цей час біля входу стояв з десяток велосипедів, на яких з усього села з’їжджались вокалістки. Такий собі «лісапєтний батальйон» по-зимненськи, – розповідає, посміхаючись, Валентина Гонтарук, котра понад 40 років очолювала будинок культури і для «Берегині» стала диригенткою та керівницею.

 – Якщо потрібно йти на репетицію, то кидаємо усе – і тих корів, і городи. Сідаємо, хто може, на велосипеди і мчимо до будинку культури. Хатні справи нікуди не втечуть, адже якщо завтра концерт у Луцьку, то потрібно гарно відрепетирувати виступ, – додає Ольга Ткачук.

 Нині склад «Берегині» майже такий самий як і 16 років тому. Серед членкинь тринадцять талановитих жінок: Світлана Пріма, Людмила Оцалюк, Валентина Гонтарук, Олена Лавренюк, Ольга Ткачук, Надія Андрощук, Ніна Музичук, Марія Кіндишева, Лідія Шульган, Алла Кислюк, Валентина Юрчук, Олена Андрощук та Надія Зубач. Усі голосисті, зі співучих родин, де співали ще із діда-прадіда. Мабуть, тому і відгукується найбільше у їхніх душах саме традиційна українська пісня, котра є основою пісенного репертуару колективу.

 За 16 років у «Берегині» переспівали більше сотні українських народних пісень, церковних піснеспівів та колядок, серед яких чимало рідкісних.«Ой на горі сухий дуб», «У полі пшениця», «У лісі там стоїть хатина» – перші три «хіти» колективу, які, окрім них, більше ніхто не виконує, адже ці пісні дістались їм у спадок від бабусь.

На сцені і заміж можуть покликати

Нині у селі Зимне жодне свято чи концерт не обходиться без хорових виступів «Берегині», котра виконує пісні виключно акапельно. За роки свого існування колектив представляв громаду на багатьох районних та обласних фестивалях – у Луцьку, Ковелі, Любомлі, Рожищах, по всіх селах району.

За роки існування колективу жінкам є що пригадати, адже під час численних концертних виступів траплялось чимало кумедних випадків. Ррозповідають, як шанувальники під час святкування Масниці у Нововолинську не випускали їх зі сцени, закидали подарунками і навіть пропонували руку та серце, а ще зі сміхом пригадують, як хотіли «придбати» на сільськогосподарській виставці породисту корову, що коштувала як будинок у Зимному, і яке ж було розчарування продавців, коли виявилось, що жінки просто жартували.    

Участь у клубі за інтересами «Берегиня» – справжня віддушина для кожної з цих жінок, які розбавляють свої сірі будні та щоденні клопоти улюбленим захопленням. Кажуть, що так приємно щоразу змінювати старий домашній халат на гарне сценічне вбрання, котре складається здебільшого із вишиванки та спідниці. Акуратна зачіска, легкий макіяж – і ти справжня королева!

Вік учасниць клубу «Берегиня» – від 50 до 70 років. Більшість з них працюють соціальними працівницями, які доглядають за одинокими пенсіонерами, є також ветеринарка і бухгалтерка на заслуженому відпочинку, а також техпрацівниця. Попри різну професійну діяльність їх об’єднує щира любов до пісні та пісенний талант, який, як вважає Валентина Гонтарук, не можна тримати десь у глибокій шухляді, а слід постійно ділитись ним із людьми, роблячи світ прекраснішим.

– Живемо із піснею у душі і вдячні, що нас ще кудись кличуть і запрошують на сцену. На пенсії радощів не так багато, а завдяки участі у фольклорному колективі відчуваю, що живу на повну! Стільки років минуло, а все одно щоразу відчуваю приємний трепет перед виходом на сцену, а передує цьому не одна репетиція та вивчення слів нових пісень, котрі щоразу повторюєш, коли займаєшся домашніми справами, – каже Надія Андрощук.

Колектив, як одна родина

Збираються учасниці клубу щонайменше раз на місяць, а коли готуються до якоїсь події, то репетиції відбуваються частіше. Розповідають, що мають нагоду для зустрічей круглорічно – як тільки починається Різдвяний піст, розучують колядки, з настанням Великого посту репетирують пасхальні піснеспіви, далі готуються до відзначення 9 Травня, а потім – до Івана Купала, Дня села, фестивалю «Коровай-сузір’я» тощо. Вимушену перерву у репетиціях змушені були зробити торік під час локдауну, проте коли цього року клуб за  інтересами  став функціонувати при сільській бібліотеці, вже збирались кілька разів.

Окрім любові до пісні, об’єднує жінок і взаємна повага, адже за стільки років у колективі стали однією великою родиною, тож щоразу поспішають на репетицію не лише, щоб поспівати, а і поспілкуватись, поділитись радісними та сумними подіями зі життя, адже знають, що тут можуть отримати розраду та дружню пораду. Розвінчують у «Берегині» і стереотип про непрості стосунки у жіночому колективі, адже тут не буває інтриг чи пліток поза спинами.

– Настільки згуртованого колективу у громаді годі шукати, – зазначає директорка Зимнівського центру культури і дозвілля Людмила Оцалюк. – Адже стільки років вони разом на сцені завдяки своїй надзвичайній залюбленості в українську пісню. У репертуарі «Берегині» величезний багаж традиційних українських творів, котрі вони майстерно виконують. Тож маю певні плани, якщо дозволить ситуація з коронавірусом, брати участь з «Берегинею» у етнофестивалях, де такий музичний матеріал особливо ціниться.

Тетяна ІЗОТОВА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

10 + 15 =