Новини

Ускладнень від щеплень набагато менше, ніж від самої хвороби

Архів
27 переглядів

 

Усі ми знаємо, якою масштабною у ЗМІ була багаторічна кампанія проти щеплень. Наслідки перед нами: на країну одна за одною насуваються епідемії, повертаються в наше життя хвороби, які колись, як вважалось, були вже подоланими. Нині, поряд із уже традиційним узимку грипом, Україну атакує кір. Помирають від його ускладнень люди. Звично думати, що хвороба нас обмине. А якщо ні?

З АМЕРИКАНСЬКОЇ ІСТОРІЇ

Протилежний приклад ставлення до вакцинації демонструє нам документальний фільм «Вакцина, що змінила світ». Ідеться про поліомієліт в Америці. У 1930-1940 роках на цю недугу стали масово хворіти діти до п’яти років – про їх кількість щотижня сповіщали в газетах. Вакцини від хвороби ще не було. Мами у паніці. Малята лишались паралізованими назавжди, а частіше – просто вмирали. У 1950 році в США захворіло вже 57 тисяч дітей. Батьки стали боятися водити дітей у басейн, влаштовувати дні народження, та й взагалі ходити у громадські місця.

Усе життя намагався допомогти віднайти потрібну вакцину, створивши для цього унікальну волонтерську організацію, американський президент Франклін Рузвельт, який теж захворів  на поліомієліт у 39 років. Прості та відомі американці, згуртувавшись, жертвували на дослідження. У фільмі один чоловік згадує, як з мамою тоді ходив від дому до дому, і якщо біля вхідних дверей горіло світло, значить, ця родина також готова була жертвувати. Так зібрали понад мільйон доларів.

Молодий дослідник Джонас Солк, починаючи з 1947-го, три роки життя поклав на пошуки цієї вакцини. Винайшовши, він спочатку випробував її на собі і своїх малюках, а також на 43 дітях, які вже захворіли і лікувались у госпіталі. Вакцина спрацювала. На продовження експерименту, щеплення отримали, за добровільною згодою їх батьків, школярі Пітсбурга. Люди давали згоду, адже вакцину віднайдено і на їхні гроші. А вже з квітня 1954 року почали прищеплювати дітей по всій Америці. Винайдення вакцини стало національним досягненням американців. Люди раділи й пишались, вибігали на вулиці, кричали «вона працює!» (про вакцину), усі газети про це писали, церкви били у дзвони…

ЕПІДЕМІЯ КОРУ. ЩО ДАЛІ?

Ну а що ми? І далі ведемо розмови про «вакцини придумали, щоб винищити людство», «віруси придумали, щоб заробити на нас гроші» і т.д.? Уже навіть підраховано: зо 20 років потрібно, щоб відновити довіру до вакцинації.

Тож почнімо розбиратись. Що страшніше: щеплення чи таки сама хвороба? Про це говоримо із завідувачкою амбулаторії № 2 Володимир-Волинського ТМО Галиною Хомюк.

– Галино Іванівно, ситуація із захворюванням на кір набуває розмаху, чи можемо говорити про епідемію?

– Ми, педіатри, вважаємо, що це все-таки епідемія. Бо щоп’ять років спостерігаємо підйоми захворювання на кір чи краснуху, але щоб умирало стільки людей! Торік 16, а цього року – вже п’ятеро померло від ускладнень після кору. Такого – за 35 років своєї роботи – я не пам’ятаю.

– Це повязано з тим, що стали менше прищеплюватись?

– Звичайно. Коли я ще починала працювати, налічувалося до 95  відсотків прищеплених. Решта п’ять відсотків (не щеплених за медичними показаннями або за власною відмовою) були захищені колективним імунітетом. А зараз цей  показник упав, траплялося, що лише 45-55 відсотків  батьків погоджувались на щеплення  своїх дітей, на кінець минулого року серед малюків мали таких лише близько 65 відсотків. Вакцину вводимо дитині у рік і в шість. Так склалося, що не всі шестилітки свого часу потрапили на ревакцинацію, тому серед теперішніх 10-12-річних маємо чимало дітей не вакцинованих. Ними посилено тепер і займаємось.

– Чи міняють люди своє ставлення до вакцинації?

– Загострення ситуації із кором спостерігаємо ще з весни минулого року, відтоді у місті і районі захворіло вже 70 людей, з них 55 дітей. Уже цього року четверо хворих, серед них дві дитини: з Лудина і з міської школи № 2. Як тільки було поставлено цей діагноз у ЗОШ № 2, із понеділка різко збільшилась кількість тих, хто звернувся за щепленням. Слід віддати належне керівництву цього навчального закладу, бо мами до нас стали  вести дітей із надрукованим зверненням від директора, в якому під підпис зобов’язують вакцинувати дитину від кору.

На жаль, інші батьки і далі беруть на себе відповідальність за нещепленість своєї дитини і обурюються, коли її не допускають до навчання. Вони й  досі не зважають на те, що наражають на небезпеку решту дітей. З іншого боку, відповідальні батьки, що привели дитину до школи вакцинованою, мають повне право розраховувати на те, що вона навчатиметься у безпечних умовах.

Зрештою, є лист до глав обласних адміністрацій ще від вересня 2018 року, де, за підписами в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун та міністра освіти Лілії Гриневич, зазначено, що «захворюваність на кір, краснуху, епідемічний паротит, кашлюк, дифтерію набуває загрозливого характеру», а тому рекомендовано не тільки охопити щепленнями всіх, хто того потребує, а й навіть не допускати до навчання нещеплених дітей (звичайно, якщо ті не мають до цього протипоказань). Ця вимога передбачена і статтею 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Це вже доведено практикою: як тільки відсторонюємо таких дітей від навчання, вірус стихає.Торік, після чергового спалаху кору, до нас теж масово пішли щеплюватись, було по 70-80 звернень на день. Але влітку ця хвиля спала, бо під час канікул зазвичай діти рідше хворіють.

– Чи є вакцинавід кору в достатній кількості?

– Вакцини є. Днями Уляна Супрун також заявила, що буде закуплено ще 40 тисяч вакцин, їх розподілятимуть по всіх областях. Ми також їх замовили.

– Як  справи з іншими інфекційними хворобами?

– У ЗМІ ідеться про те, що маємо чекати подібної, як із кором, ситуації з дифтерією. Батьки свого часу масово відмовлялисьі від КПК (вакцина від кору, паротиту й краснухи – прим. ред.), і від аКДП (вакцина для профілактики дифтерії, правця та кашлюку – прим. ред.). Важливо усвідомлювати, що дифтерія навіть страшніша від кору, оскільки дає ускладнення на нервову систему, може призводити до набутого пороку серця тощо. Там і летальність більша, і інвалідизація. Був період, коли для дорослих і вакцини в нас не було, лише для дітей. А тепер усі нею забезпечені.

– На очі потрапила інформація, що у деяких областях торік спостерігався ріст захворюваності на менінгіт…

Так, трапляються  випадки. Помітила, що менінгіту не стало, коли почали робити щеплення від гемофільної інфекції (вона спричинює гнійничкові захворювання, остеомієліт, сепсис, гнійні менінгіти). Ця хвороба також дуже небезпечна. За кордоном щеплення проти неї проводять, але наша держава таких вакцин не закуповує. Якщо батьки їх самі придбають, то ми дітям вводимо.

– Менінгіт не входить у національний календар профілактичних щеплень?

– Так. Як і ротавірусна інфекція. Щеплення від цих хвороб у нас є не обов’язковим, а рекомендованим. Батьки купують самі, правильно до нас доставляють – і ми робимо. Так само, як і для підлітків-дівчат вакцину від раку шийки матки держава не закуповує сама, бо вона є досить дорогою.

– А що з туберкульозом? Адже за даними Всесвітньої організації охорони здоровя, 50 відсотків  населення світу є інфікованим.

– Так, усі ми можемо бути інфікованими, бо це крапельна інфекція, але не всі хворіємо. Нині робимо дитині одне таке щеплення у пологовому будинку, колись ще проводилась ревакцинація у семирічному віці. БЦЖ (протитуберкульозна вакцина – прим. ред.) захищає від важких форм туберкульозу. Прищеплена дитина теж може захворіти на туберкульоз легень, однак вона не захворіє на туберкульоз кісток, нирок, туберкульозний менінгіт. Туберкульозна паличка починає діяти під час стресу організму, якщо ж дитина чи дорослий проживає у благополучних умовах, нормально харчується, не перегрівається і не переохолоджується, а також не має тісного контакту з хворими, то ніколи не захворіє.

– Нещодавно у фейсбуку побачила, як мами жалілися, мовляв, педіатр сама відмовляла від вакцинації. Як ставитесь до подібних заяв колег?

– Не розумію, що така людина взагалі робить у медицині. Мабуть, їй не доводилось бачити дітей чи дорослих, хворих на ту ж дифтерію чи, приміром, поліомієліт. Ось традиційно, коли на вулиці зустрічаємо людину з деякими порушеннями рухового апарату, всі звикли думати, що це наслідки ДЦП. А серед таких, переважно вже старшого віку, людей чимало тих, хто переніс поліомієліт, адже саме він і призводить до паралічу верхніх та нижніх кінцівок. Випадків поліомієліту стало менше лише завдяки вакцинації. Такі щеплення ще проводять, а от від натуральної віспи вже ні – ця хвороба вважається подоланою.

У деяких високорозвинених європейських країнах, наприклад, не щеплюють від туберкульозу. Був випадок, коли жінка з дитиною приїхали з Англії на кілька місяців до родичів у Володимир. Перед від’їздом англійські лікарі попередили: повернутись вони зможуть лише тоді, коли дитина отримає в Україні щеплення від туберкульозу. Бачимо, як таким чином країна, в якій уже немає цьогозахворювання, захищає своїх громадян.

– Наскільки небезпечно зволікати із вакцинацією? Адже багатьох і епідемія не дуже лякає.

– Дивує, коли відмову вакцинуватись освічені, здається, люди пояснюють релігійними поглядами. Чому? Адже релігія не виступає проти лікарів?

Треба розуміти, що найнебезпечніші захворювання – інфекційні, вони дуже швидко поширюються, оскільки більшість із них передається крапельним шляхом. Страшно, коли починаються епідемії і зростає ризик летальних наслідків. Тож коли в дитини у відповідь на щеплення появляється реакція у вигляді високої температури чи місцевих подразнень, почервонінь, це ж, думаю, мамі можна пережити!?  Навіть в інструкції написано про можливість такої реакції, і ми про неї попереджаємо. Доба-дві – і все минеться, але дитина залишиться захищеною. А не дай Бог дитина захворіє, наприклад, на дифтерію чи правець (а це наслідок укусів тварин чи якогось травмування)? Із сироваткою у нас часті проблеми, та й вона дуже важко переноситьсяорганізмом. Тому все-таки простіше й надійніше зробити щеплення. Причому своєчасне. Травмується дитина – і якщо вона щеплена, лікар спокійно лікуватиме рану і не боятиметься ускладнень.

– Свого часу багато говорили, що щеплення може давати реакцію аж до смертельної. Мабуть, і цей фактор зупиняє батьків?

– Я працюю в медицині з 1983 року. Ну не було за всі ці роки у моїй практиці ні тяжких ускладнень від щеплення, ні смертей, ні інвалідності. Некоректно все це пов’язувати.

Не всі, мабуть, знають, що ускладнення від щеплень ніщо в порівнянні з ускладненнями від самої хвороби.  При дифтерії і кашлюку блокуються дихальні шляхи (людина може задихнутись), розвиваються пневмонії, дифтерія дає пороки серця, порушення неврологічного характеру, як, зрештою, і правець. Усі ці хвороби можуть призвести до смерті. Кір також викликає тяжкі пневмонії, може спричинити сліпоту і глухоту.  Можливо, хтось і надіється, що перенесе хворобу у легкій формі. Але ж у кожного організм реагує по-своєму. І ніхто не може бути впевнений, як це буде.

– Вакцини яких виробників використовуєте?

– Бельгійські, французькі, корейські та індійські. Усі вакцини з сертифікатами, на кожному флаконі є термоіндикатор, за яким можна побачити, чи дотримано холодового ланцюга при транспортуванні чи зберіганні медикаменту (світло-голубий відтінок вказує на норму, а фіолетовий – що вакцина вже не придатна до використання). Я кажу всім батькам: зайдіть в кабінет для щеплень, подивіться, як зберігаємо вакцину, перевірте градусники в холодильниках, терміни придатності. У нас ніколи не було простроченої вакцини. Ось нам із Польщі привезли вакцину, щоб уколоти дитині, я показала для порівняння нашу – там навіть серія була однакова з «польською».Помилково думати, що в Україну завозять якусь не таку, гіршу, ніж у Європі, вакцину.

Звичайно, усім більше подобаються комбіновані щеплення, бо одну ін’єкцію зробиш – і відразу захистиш від дифтерії, кашлюка, правця, поліомієліту, hib-інфекції (гемофільної інфекції) і від гепатиту. Але держава нині таких не закуповує, батьки можуть придбати самі. Натомість наявними у нас вакцинами треба буде зробити чотири уколи. Не хочуть батьки чотири відразу – педіатр розпише схему, розіб’є на  кілька місяців, щоб дитині, яка часто хворіє, потихеньку ввести їх, за індивідуальним графіком. Кожному ідемо назустріч.

 СУСПІЛЬСТВО ПРОКИДАЄТЬСЯ?

Оскільки кір та інші інфекційні хвороби вражають не тільки дітей, за коментарями ми звернулись також до завідувачки амбулаторією № 1 Ірини Білецької, щоб з’ясувати, чи відповідальніше нині ставиться до здоров’я доросле населення.

– Ірино Володимирівно, кір нині не щадить нікого. Чи спостерігається збільшення звернень за вакцинацією серед дорослих?

– Переважно кір торкнувся все ж таки дітей, бо в дорослих або є щеплення, або вони вже перехворіли, бо щодесять років спостерігаємо спалахи кору. Але хто не хворів і не був вакцинований – має усі шанси захворіти. Раніше цю інфекцію вважали дитячою, тепер вона трапляється і в 49 років.

Чи стали тепер люди ліпше дбати про своє здоров’я? Є таке. Приходять до нас, цікавляться, щепленням від кору в тому числі. Установка в суспільстві уже правильніша, відторгнення вакцинації, як раніше, таки немає. Ось наші працівники щеплювались – ніхто не скаржився на ускладнення.

– Для дорослих ця вакцина також є безплатною?

– Держава забезпечує вакциною згідно з календарем щеплень. Тому це тільки для дітей (дворазово), маємо для них достатньо вакцини. Однак також і для груп ризику серед дорослих: медиків, освітян, транспортників, торгових працівників, МЧС, поліції, військових.

– А як  стосовно  інших інфекційних захворювань?

– Вже другий рік повністю забезпечені безплатною вакциною від дифтерії і правця для дорослих. За новим календарем, це має відбуватись у 26, 36, 46, 56, словом, кожні 10 років. Був довгий період, коли цієї вакцини не мали взагалі, через це й відсоток нещепленості досить високий. Отож, кожен, хто протягом останніх десяти років не отримав щеплення від дифтерії і правця, повинен звернутись до нас і щепитись.

– До кого звертатись?

– До сімейного лікаря, з яким підписано декларацію. Вас спочатку оглянуть, заповните добровільну згоду – і на десять років отримаєте захист. Чому це треба робити? Бо всілякі травми можуть призвести до зараження. А правець – хвороба, від якої  не всі одужують. Смертність від правця перевищує 60 відсотків! Хворіють часто люди похилого віку. Кілька років тому у нас було два смертельних випадки, померли дві старших жінки: одна травмувалась у полі, другу вкусив кріль.

Дифтерія (колись називали ще «круп») теж важке захворювання. Вважалось навіть, що вже його побороли. Довго й не було щеплень проти неї. Але при цій хворобі якщо людина і виживає, то отримує багато ускладнень. Не дай Бог щоб знову був спалах. Тоді мали би проводитись серйозні протиепідемічні заходи, подвірні обходи, братись мазки на аналіз тощо.

– Як визначити, чи є в тебе імунітет від тієї чи іншої хвороби?

– Тільки за наявністю антитіл до певного захворювання. Звичайні лікарні, як наша, не мають можливості здійснити такий аналіз. За бажання, ви можете звернутись до приватних лабораторій. І тоді будете впевнені, потрібно вам щеплення чи ні.

– Підбиймо короткий підсумок для наших читачів.

– Така велика кампанія була проведена проти щеплень, що людям тепер важко переступити через усталену роками позицію. Але це треба зробити. Бо раптом що – буде важко і для здоров’я, і для вашого гаманця. Не забувайте, що ускладнень від щеплень набагато менше, ніж від самої хвороби.

                                                         Світлана КОШИРЕЦЬ.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up