На головну Новини Вчителька та дружина офіцера Анжеліка Платаш йде до міської ради, аби відстоювати...

Вчителька та дружина офіцера Анжеліка Платаш йде до міської ради, аби відстоювати права освітян

1188

Вчителька математики міської гімназії Анжеліка Платаш приїхала на Волинь з Хмельниччини. Народилася у 1981 році у сімї простих робітників. Закінчивши у 2003 році  педагогічний університет і отримавши одразу два дипломи вчителя математики та фінансиста, поїхала за чоловіком за місцем його служби у Володимир-Волинський.

У молодій сім’ї, як у всіх сім’ях молодих офіцерів, – орендовані квартири, переїзди прямо перед народженням первістка та всі звичні проблеми, коли живеш далеко від батьків. Перше місце роботи Анжеліки Платаш – Зимнівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня-ліцей». Тут вона зарекомендувала себе як потужний математик та знаючий фах економіст. Далі був перехід до школи-інтернату та  за сумісництвом у ЗОШ №5 і на теперішнє постійне місце роботи – гімназію ім. О. Цинкаловського.

- реклама -

За 15 років роботи жінка заслужила повагу від сотень учнів та батьків. Вони точно знають, що за її вимогливістю стоїть безмежна любов до дітей і бажання дати міцні знання. А вона теж має з цього винагороду, бо немає кращої миті, коли дізнаєшся, що твій учень склав ЗНО з математики на високі бали та вступив до одного з кращих рейтингових  вишів країни.

У 2014 році вона перестала бути просто дружиною офіцера, а стала тією, що проводжала чоловіка на війну. Хто знає, який тягар звалився на плечі тендітної жінки? До звичних буденних проблем додалися щоденні переживання за її коханого Олексія, страх, коли не могла додзвонитися, сльози, коли чула про страшні новини зі Сходу. Вона мусила стати сильною, бо за нею був 12-річний син Богдан та 6-річна донька Валерія.

Найстрашніший період – це серпень 2014-го. Тоді декілька днів поспіль дружини офіцерів нашої 14-ї ОМБР були прикуті до моніторів і телефонів. Знали лише одне – більше сотні військовослужбовців бригади потрапили в полон, а її чоловік вже був поранений. Приховуючи сльози від дітей, вона, як і інші, шукала ті коротенькі відео в інтернеті, вдивлялася в обличчя. Впізнавала наших воїнів і не знаходила свого. Ось вони живі на екрані, але їх жорстоко б’ють. А її Олексія немає ніде і жодного зв’язку з ним теж. А ще були години розмов по телефону. Найтяжчі  – з хворими батьками чоловіка. Заради їх сердець і їхнього життя вона мусила розповідати, що щойно розмовляла з ним, що там офіцерам не можна вмикати телефони, що він на завданні, запевняла, що з ним все добре. А потім ридала, бо її в цьому ніхто не міг запевнити.

Навіть і сьогодні вона пам’ятає ту мить –  1 вересня о 6 ранку, коли отримала звістку, що живий, і той щасливий момент, коли почула рідний голос у телефоні. А далі шпиталь, коротка відпустка і повернення назад у стрій. Її чоловік, начальник інженерної служби 51-ї ОМБР Олексій Платаш мав право після полону не повертатися у зону бойових дій, але совість і клятва офіцера не дозволяли  цього. А тендітна Анжеліка, попри всі свої сльози, не могла не підтримати свого чоловіка, бо дала іншу клятву – бути навіки разом.

Так і живуть уже 21 рік. Останні шість – це його ротації, її робота, вихідні без чоловіка, останні роки без спільних відпусток, а інколи – тиха  сімейна вечеря, приготована чоловіком у подарунок.

Маленька першокласниця Валерія дуже плакала на першій шкільній лінійці. Їй довірили перший дзвінок, але її тато не зміг привести за руку на святкову подію як обіцяв доні. Лише його ранкова звістка про визволення з полону тішила дитяче серденько. Сьогодні вона вже учениця 7 класу гімназії, де працює мама. Старший син Богдан прийняв рішення стати офіцером армії України і захищати її суверенність, як батько. І тепер навчається на третьому  курсі Національної Академії сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. За підсумками навчання другого курсу удостоєний академічної стипендії імені маршала інженерних військ В. В. Харченка. Діти – найбільша гордість Анжеліки Платаш.

Найважчі миті жінка переживає не сама, бо має за 17 років у вже рідному Володимирі багато вірних друзів, однодумців. Її енергії вистачає на безліч справ. А зараз вона відповідально вирішила, що може принести користь громаді Володимира, балотуючись до міської ради від «Об’єднання «Самопоміч» разом із людьми, яким довіряє, зможе відстоювати  права освітян, а також просувати новаторські економічні ідеї, як розвивати місто, залишаючись чесною і принциповою перед людьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

14 + десять =