Фігура Миколи Юнака не дає спокою його опонентам. Про нього регулярно запускають страхітливі чутки, оббріхують на різних інтернет-ресурсах, навіть підозрюють у банкрутстві. Попри це останні п’ять років Микола Петрович з братом Сергієм вдало розвиває власне фермерське господарство, нарощує його потужності та вплив. З політичного горизонту теж не зникає, про що ділиться з нами у розмові.
– Миколо Петровичу, ви все ще займаєтеся аграрним бізнесом у Володимир-Волинському районі? Як йдуть справи?
– Добре. Всім щодня вистачає роботи та ще й на завтра лишається. (сміється-ред.) Останнім часом на аукціоні придбали ще приблизно 350 гектарів земель в жахливому стані – страшно заліснені, облогуючі, десятки років без господаря. Зараз готуємо їх, щоб на осінь засіяти.
– Чим засіваєте?
– Наші основні культури – пшениця, жито, ріпак, соняшник, горох і кукурудза.
– То скільки це вже загалом гектарів у вас у обробітку?
– Близько 8500.
– Господи… Це ж скільки пайовиків вам довірили свої землі?
– Не всі ділянки надані в оренду саме пайовиками. Наприклад, є ще землі держрезерву.
– Це яка за рахунком посівна у вас? І як у такі строки ви маєте вже такий результат?
– Посівна у нас лише четверта, а досвіду вже набратися встигли. Запорукою такого результату вважаю особисту співпрацю з кожним із майже півтора тисячі пайовиків. Кожен має мій номер телефону. Спілкуємося, разом вирішуємо питання, які виникають. Усі думають, що фермерське господарство – це десь у полі сидіти чи постійно на тракторі їздити. Ні. Насамперед – це управління людськими ресурсами. Це і переконати вміти, і домовитися, і спірне питання вирішити, і кадрову політику правильно вибудувати. Школа неймовірна! А я ж прийшов із великого бізнесу. На “БРВ-Україна” переді мною стояли одні виклики, тут – інші. Тому, мабуть, і цікаво займатися аграрною справою вже п’ятий рік поспіль. Я відчуваю себе молодим і готовий до нових звершень.
– Чим зумовлена така дивна позиція, що ваші з братом підприємства, які працюють і мають потужності на територіях Зимнівської, Оваднівської та Устилузької ОТГ, сплачують податки саме до міського бюджету Володимира-Волинського?
– Свого часу ми прийняли таке рішення. Це дає до п’яти мільйонів гривень відрахувань щороку. Хочу, щоб рідне місто розвивалося, і як можу цьому сприяю.
– В інтернеті із завидною регулярністю ваші опоненти публікують різні скандальні чутки про Миколу Юнака, його бізнес, день народження… Як ви до цього ставитеся? Адже зазвичай це все неперевірена й страшено спотворена інформація. За винятком хіба даних із судового реєстру, де справді було зазначено ухвалу суду про накладення штрафу за несплату заробітної плати працівникам фермерського господарства.
– Чутками і побрехеньками в інтернеті я ніколи не переймався. Люди розуміють, що то все під вибори опонентами затіяно. Мою господарську діяльність усіляко намагаються принизити, виставити неплатоспроможним, потребуючим… Хоча, наприклад, ті ж ухвали та рішення господарських судів – це питання, які виникають чи не у кожному бізнесі. Десь підвели постачальники, десь з нами вчасно не розрахувалися за поставлену сировину, десь і працівники прорахувалися… А ще ж банально виникають суперечки, конфлікти інтересів і тому подібне. Проте ви ніколи не знайдете там криміналу. Ми працюємо порядно і прозоро, за рахунок чого і розвиваємося. Так було завжди і буде й надалі. Якісь дрібні помилки виправляємо і рухаємося тільки вперед.
– До речі, які у вас стосунки з іншими аграріями району? Як і скрізь у країні – йде жорстка конкуренція?
– Ні. Я б так не сказав. У мене дружні стосунки з колегами. Конкуренція є, але вона абсолютно здорова. Кожен займається своєю роботою.
– Чим ви тоді відрізняєтеся від інших?
– Складно відповісти на таке питання. Це не магазин кондитерських виробів. Важко бути відмінним від усіх у аграрному бізнесі. Та й сенсу це не має. У нас інша мета – агрономічні досягнення, збільшення врожайності, раціональність у обробітку кожного гектару за європейськими стандартами. Окрім цього ми намагаємося бути сучасними, діджиталізованими, як це стало зараз модно називати.
Наприклад, у нас до 20 одиниць техніки – трактори, оприскувачі… Всі обладнанні GPS-трекерами. Один оператор бачить усю картину руху техніки щодня. Відповідно й плануємо роботу та приймаємо рішення по маршруту на майбутнє. Також користується дронами DJI, які проводять відеозйомку полів. Так оперативно виявляємо проблемні ділянки наших посівів.
– Не думали піти з аграрної в якісь інші сфери бізнесу?
– Ні. Хіба можна розширити профіль. Є у планах проекти з галузі тваринництва. У селах Свійчів та Микитичі побудуємо відповідні комплекси. Створимо нові робочі місця у районі.
– До політики ви ще якось причетні? Раніше тісніше співпрацювали з тим же Ігорем Палицею, до прикладу. Без сумніву, він чи не найбільш потужна сьогодні фігура у волинському політикумі.
– Так. З Ігорем Петровичем у нас були спільні проекти і певні досягнення теж. Його команду знаю.
– До речі, вони зараз саме нову партію утворили. Вас туди вже покликали?
– Ні. Але якщо буде таке рішення з боку Ігоря Петровича, то я від співпраці, яка орієнтована на реальний результат, ніколи не відмовлявся.
– То на міського голову у Володимирі-Волинському все ж таки будете балотуватися восени?
– Буду.
– Що ж, зичу вам тоді перемоги!
– Дякую.
Розмову вів Андрій Степанюк
На фото – Микола Юнак у полі ФГ “Західний Буг”
