
Фігура Миколи Юнака не дає спокою його опонентам. Про нього регулярно запускають страхітливі чутки, оббріхують на різних інтернет-ресурсах, навіть підозрюють у банкрутстві. Попри це останні п’ять років Микола Петрович з братом Сергієм вдало розвиває власне фермерське господарство, нарощує його потужності та вплив. З політичного горизонту теж не зникає, про що ділиться з нами у розмові.
– Миколо Петровичу, ви все ще займаєтеся аграрним бізнесом у Володимир-Волинському районі? Як йдуть справи?
– Добре. Всім щодня вистачає роботи та ще й на завтра лишається. (сміється-ред.) Останнім часом на аукціоні придбали ще приблизно 350 гектарів земель в жахливому стані – страшно заліснені, облогуючі, десятки років без господаря. Зараз готуємо їх, щоб на осінь засіяти.
– Чим засіваєте?
– Наші основні культури – пшениця, жито, ріпак, соняшник, горох і кукурудза.
– То скільки це вже загалом гектарів у вас у обробітку?
– Близько 8500.
– Господи… Це ж скільки пайовиків вам довірили свої землі?
– Не всі ділянки надані в оренду саме пайовиками. Наприклад, є ще землі держрезерву.
– Це яка за рахунком посівна у вас? І як у такі строки ви маєте вже такий результат?
– Посівна у нас лише четверта, а досвіду вже набратися встигли. Запорукою такого результату вважаю особисту співпрацю з кожним із майже півтора тисячі пайовиків. Кожен має мій номер телефону. Спілкуємося, разом вирішуємо питання, які виникають. Усі думають, що фермерське господарство – це десь у полі сидіти чи постійно на тракторі їздити. Ні. Насамперед – це управління людськими ресурсами. Це і переконати вміти, і домовитися, і спірне питання вирішити, і кадрову політику правильно вибудувати. Школа неймовірна! А я ж прийшов із великого бізнесу. На “БРВ-Україна” переді мною стояли одні виклики, тут – інші. Тому, мабуть, і цікаво займатися аграрною справою вже п’ятий рік поспіль. Я відчуваю себе молодим і готовий до нових звершень.
– Чим зумовлена така дивна позиція, що ваші з братом підприємства, які працюють і мають потужності на територіях Зимнівської, Оваднівської та Устилузької ОТГ, сплачують податки саме до міського бюджету Володимира-Волинського?
– Свого часу ми прийняли таке рішення. Це дає до п’яти мільйонів гривень відрахувань щороку. Хочу, щоб рідне місто розвивалося, і як можу цьому сприяю.
– В інтернеті із завидною регулярністю ваші опоненти публікують різні скандальні чутки про Миколу Юнака, його бізнес, день народження… Як ви до цього ставитеся? Адже зазвичай це все неперевірена й страшено спотворена інформація. За винятком хіба даних із судового реєстру, де справді було зазначено ухвалу суду про накладення штрафу за несплату заробітної плати працівникам фермерського господарства.
– Чутками і побрехеньками в інтернеті я ніколи не переймався. Люди розуміють, що то все під вибори опонентами затіяно. Мою господарську діяльність усіляко намагаються принизити, виставити неплатоспроможним, потребуючим… Хоча, наприклад, ті ж ухвали та рішення господарських судів – це питання, які виникають чи не у кожному бізнесі. Десь підвели постачальники, десь з нами вчасно не розрахувалися за поставлену сировину, десь і працівники прорахувалися… А ще ж банально виникають суперечки, конфлікти інтересів і тому подібне. Проте ви ніколи не знайдете там криміналу. Ми працюємо порядно і прозоро, за рахунок чого і розвиваємося. Так було завжди і буде й надалі. Якісь дрібні помилки виправляємо і рухаємося тільки вперед.
– До речі, які у вас стосунки з іншими аграріями району? Як і скрізь у країні – йде жорстка конкуренція?
– Ні. Я б так не сказав. У мене дружні стосунки з колегами. Конкуренція є, але вона абсолютно здорова. Кожен займається своєю роботою.
– Чим ви тоді відрізняєтеся від інших?
– Складно відповісти на таке питання. Це не магазин кондитерських виробів. Важко бути відмінним від усіх у аграрному бізнесі. Та й сенсу це не має. У нас інша мета – агрономічні досягнення, збільшення врожайності, раціональність у обробітку кожного гектару за європейськими стандартами. Окрім цього ми намагаємося бути сучасними, діджиталізованими, як це стало зараз модно називати.
Наприклад, у нас до 20 одиниць техніки – трактори, оприскувачі… Всі обладнанні GPS-трекерами. Один оператор бачить усю картину руху техніки щодня. Відповідно й плануємо роботу та приймаємо рішення по маршруту на майбутнє. Також користується дронами DJI, які проводять відеозйомку полів. Так оперативно виявляємо проблемні ділянки наших посівів.
– Не думали піти з аграрної в якісь інші сфери бізнесу?
– Ні. Хіба можна розширити профіль. Є у планах проекти з галузі тваринництва. У селах Свійчів та Микитичі побудуємо відповідні комплекси. Створимо нові робочі місця у районі.
– До політики ви ще якось причетні? Раніше тісніше співпрацювали з тим же Ігорем Палицею, до прикладу. Без сумніву, він чи не найбільш потужна сьогодні фігура у волинському політикумі.
– Так. З Ігорем Петровичем у нас були спільні проекти і певні досягнення теж. Його команду знаю.
– До речі, вони зараз саме нову партію утворили. Вас туди вже покликали?
– Ні. Але якщо буде таке рішення з боку Ігоря Петровича, то я від співпраці, яка орієнтована на реальний результат, ніколи не відмовлявся.
– То на міського голову у Володимирі-Волинському все ж таки будете балотуватися восени?
– Буду.
– Що ж, зичу вам тоді перемоги!
– Дякую.
Розмову вів Андрій Степанюк
На фото – Микола Юнак у полі ФГ “Західний Буг”

Микола, ми за тебе! Давай вже змінюй ту стару гвардію.
ага самі кращі землі віддали юнаку то може тепер хвалитися “звершенями”
Що ви таке пишите? Підіть подивіться на розчістку території де має Микола Пеетрович засівати і побачите які то самі кращі землі. Це страх Господєн. За них ніхто вже 20 років братися не хоче. А ви пишете дурниці!