Новини

Віддали за Україну свої життя

Архів
24 переглядів

Світлі великодні дні затьмарені гіркими звістками із фронту. Своїх синів, які віддали життя за Україну, оплакали у Нововолинській, Литовезькій та Володимирській громадах. Запамятаймо їхні імена!

Віктор Яресько

(м. Нововолинськ)

На другий день Великодня у  шахтарське місто прилетіла трагічна та болісна звістка. Безжальна війна забрала життя ще одного мужнього захисника,який боронив рідну українську землю від російського агресора, – Віктора Яреська.

Віктору було 42 роки. Воїн виконував бойове завдання у лавах Збройних сил, віддано захищаючи країну і відважно даючи відсіч ворогам. Він загинув у Донецькій області 17 квітня.

Відспівали Героя у Свято-Михайлівському храмі Нововолинська, а свій вічний спочинок він знайшов на Алеї слави Героїв.

Володимир Дацюк

(с. Кречів, Литовезька ТГ)

На четвертий день повномасштабної війни, коли ворог окуповував міста і села на сході, півдні і півночі України, молодий мешканець села Кречів Володимир Дацюк одягнув військовий однострій. І з 28 лютого 2022 року захищав усіх нас від рашистів.

Багато довелося пройти і пережити молодому солдату. Тримала його віра в те, що побачить перемогу, а після неї обійме своїх найрідніших. Та, на жаль, не судилося. Біля населеного пункту Діброва, що на Луганщині, Володимир отримав важке поранення, і медикам не вдалося його врятувати. 22 квітня серце Героя перестало битися.

У пам’яті він назавжди залишиться турботливим сином, улюбленим братом, надійним побратимом, добрим товаришем, сусідом, однокласником. А головне – чоловіком, який взяв на себе відповідальність за захист своєї сім’ї, свого краю, своєї країни. І віддав за неї найдорожче – життя.

Михайло Демський

(м. Володимир)

Михайло був єдиним сином у матері. Але він також був сміливим сином українського народу. І коли по мобілізації у серпні минулого року його покликали до війська – без вагань вирушив виконувати свій громадянський обов’язок.

У званні матроса Михайло Демський служив командиром машини першого взводу морської  піхоти. Ніс свою службу ізчестю та відданістю Україні. На Великдень на Донеччині потрапив під танковий обстріл і загинув, внаслідок поранень у бою. Було йому 42 роки.

У Героя залишилася  осиротіла мати.  ВідспівалиМихайла у храмі Віри, Надії, Любові та їхньої матеріСофії, куди віддатиостаннюшану полеглому захисникуприйшлирідні, друзі, побратими.

Роман Тивонюк

 (м. Нововолинськ)

У 100-й бригаді ТрО переважно служать ті, хто за покликом серця став на захист України у перші дні великої війни. Серед них був і Роман Тивонюк з Нововолинська.

38-річний захисник ніс свою службу з честю і відвагою і на спокійніших позиціях, і на самому «нулі». Та жорстока війна забирає і найхоробріших, і найкращих. 22 квітня Роман Тивонюк загинув на Луганщині.

У пам’яті тих, хто знав його, Роман назавжди лишиться живим – щирим, добрим, справедливим. Таким, яким завжди був. А ще – Героєм, який віддав своє життя за те, щоб прийдешні покоління українців могли жити у вільній Україні.

Редакція газети «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглих захисників. Вічна память і шана Героям!

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up