Новини

Віддали життя за Україну троє відважних воїнів

Архів
22 переглядів

Двоє загиблих захисників у Локачинській громаді, один у Нововолинську – такий чорний рахунок виставила Володимирщині клята війна. Знову ллються сльози матерів, дружин і дітей, біль щемить у серцях друзів та побратимів, проводжають земляки в останню дорогу кращих синів свого краю… Запам’ятаймо їхні імена.

Мар’ян Бабарика (с. Старий Загорів, Локачинська ТГ)

Юному захиснику Мар’яну Бабариці зі Старого Загорова було лише 23 роки. Надто короткий вік він прожив на цьому світі, не долюбив, не нажився… Підступна путінська орда позбавила його найціннішого – життя.

Мар’ян народився у багатодітній родині. Рано залишився без батька, якого осиротілим дітям згодом замінив вітчим. Був товариським хорошим хлопцем, працьовитим і хазяйновитим.

Після проходження строкової служби, підписав контракт із ЗСУ, брав участь в операції об’єднаних сил. Тож гонив ворога з рідної землі ще задовго до повномасштабного вторгнення.

Коли розпочалася війна – поміж перших відправився на захист своєї держави. П’ять місяців без відпочинку воював у найгарячіших точках. При можливості завжди знаходив хвилинку, щоб зателефонувати рідним. Навіть й нещодавно цікавився, чи обмолотили зернові, чи звезли солому… Хотів, щоб вдома ні в чому не відчували потреби. А ще – давав пожертву на храм у рідному селі.

Загинув Мар’ян Бабарика під час обстрілу у Донецькій області. Тіло Героя знаходиться поки в Дніпрі. За попередньою інформацією, поховання відбудеться у п’ятницю.

Олександр Самчук (с. Привітне, Локачинська ТГ)

Добровольцем у перші дні повномасштабної війни пішов на фронт Олександр Самчук із села Привітне. Інакше не міг. Свого часу чоловік брав участь у врегулюванні конфлікту у Нагірному Карабасі. Тривалий час працював у правоохоронних органах, звідки вийшов на пенсію за вислугою років. Був затятим мисливцем.

Навіть на заслуженому відпочинку Олександр не обмежувався лише домашніми справами: брався за будь-яку роботу. Він був дбайливим сином для своїх стареньких батьків, люблячим чоловіком, опорою та підтримкою для сина та доньки.

П’ять місяців Герой воював на східних рубежах нашої держави, наближаючи перемогу. На жаль, відсвяткувати її не судилося: чоловік загинув вранці 2 серпня на Миколаївщині. Поховали Олександра Самчука 5 серпня у рідному селі.

Роман Юрчук (м. Нововолинськ / с. Суходоли Володимирська ТГ)

Молодий воїн Роман Юрчук родом із Суходіл – там досі живуть його батьки, там він навчався у школі. Згодом здобував освіту в агротехнічному технікумі. У 2016-2017 роках проходив строкову службу у Збройних силах, адже свого громадянського обов’язку – захищати Батьківщину – ніколи не цурався.

Потихеньку будував доросле самостійне життя. Кілька років тому одружився з коханою дівчиною. Молодята придбали власне житло в Нововолинську і вили сімейне гніздечко. Аж поки не настав чорний ранок 24 лютого.

Для Романа не стояло питання, йти на війну чи ні. Уже в перші дні повномасштабного вторгнення він, знову у військовій формі, стояв пліч-о-пліч із побратимами. Й аж до останнього подиху боронив свою країну. Загинув у бою 5 серпня на Донеччині.

Роману було лише 27 років. У Героя залишилася дружина й батьки. Поховали загиблого захисника на цвинтарі у рідному селі.

Редакція газети “Слово правди” висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблих захисників! Вічна пам’ять і шана Героям!

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up