На головну Війна Віддали життя за Україну воїни з Володимирського району

Віддали життя за Україну воїни з Володимирського району

134

У перші тижні травня оплакував своїх загиблих синів наш край. В останню дорогу провели захисників України, воїнів, які відважно боронили рідну землю і віддали за неї життя, міста Володимир та Нововолинськ, села Грибовиця і Заставне. Запам’ятаймо їхні імена!

Сергій Сучков (м.Володимир)

- реклама -

53-річний володимирчанин Сергій Сучков служив у розвідці – старшим розвідувальної групи. Підзрозділ під його керівництвом здійснював розвідку сил противника на різних напрямках виконання бойових завдань. Завдяки героїчним та відважним діям офіцера 25 березня українські Збройні сили відбили атаки ворога, зупинили його просування та звільнили населений пункт Благодатне, що на Миколаївщині. За це президент України відзначив Сергія Сучкова орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У своє останнє бойове завдання старший лейтенант Сергій Сучков вирушив 2 травня разом із розвідувальною групою, яка вчергове здійснювала розвідку місцевості з метою безпечного висування піхоти у визначений район. Під час просування група потрапила у ворожу засідку, але завдяки прийнятим вольовим рішенням та відважним діям офіцера відбила атаку, просунулась вперед і добула розвідувальні дані стосовно противника. Уже наступного дня життя захисника обірвалось внаслідок артилерійського обстрілу. За мить до загибелі він таки устиг відвести свою групу у безпечне місце.

Відповідальний командир, надійний побратим, люблячий чоловік і турботливий батько – таким Сергія Сучкова згадуватимуть рідні та близькі. 7 травня Героя провели в останню дорогу. Чин похорону відбувся у храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. У Сергія Сучкова залишилась дружина та троє дітей.

Богдан Білоконь (Грибовиця, Нововолиньска ТГ)

Мешканець села Грибовиця, що біля Нововолинська, Богдан Білоконь за фахом був поліцейським. Із 2005 по 2015 роки проходив службу в Нововолинському міськвідділі управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області. Працював на різних посадах, а в 2009 році виборов призове місце у конкурсі «кращий за професією» серед працівників відділу кримінальної міліції у справах дітей.

Відчуваючи своїм обов’язком захист правопорядку, Богдан не міг лишатися осторонь, коли чинилася кривда. І, звісно, не лишився байдужим, коли росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну. Тож хоч чоловік і перебував за кордоном, коли почалася війна, у перший же день повернувся додому і вступив до лав ЗСУ.

«Богдан був щирою та порядною людиною, завжди готовий прийти на допомогу кожному, вів здоровий спосіб життя та займався спортом. Не лишився осторонь і тоді, коли потрібно було захищати нашу Україну від ворога. Останній бій Богдана був дуже важкий, але він відважно і з гордістю виконав свій громадянський обов’язок перед країною», – розповідає колега та побратим загиблого Олександр Волохатий.

Богдану Білоконю було 40 років. У нього залишилися батьки та брат.Суботня остання дорога додому в селі Грибовиця Героя Богдана Білоконя була встелена тюльпанами…

Сергій Сень (м. Нововолинськ)

…На відео, знятому волонтерами кілька тижнів тому нововолинець Сергій Сень дякує землякам  за надіслані на передову каримати, намети та інші потрібні у солдатському  побуті речі. Ніхто не міг передбачити, що вже незабаром, у теплий травневий день, земляки проводжатимуть старшого солдата Сеня в останню дорогу…

Він залишиться живим у тому невеликому відео, а ще –  у пам’яті двох синів і дочки, родини,внуків. Його пам’ятатимуть як майстровитого чоловіка, котрий хотів і надалі тішитися сім’єю  та жити заради неї. Як відважного воїна, як мужнього захисника держави.

Своїми прикладом Сергій Сень надихав близьких, знайомих і власних дітей. Його син також пішов стопами батька – майже поряд вони боронили Україну на найгарячіших позиціях на Харківщині. За свою країну віддав чоловік власне життя. Його подвиг вшанували сотні нововолинців, які на колінах проводжали в Героя в останню дорогу.

Петро Царик (село Заставне, Литовезька ТГ)

Знову сумна звістка прилетіла у село Заставне  – під час виконання бойового завдання, зберігаючи вірність військовій присязі і проявивши стійкість і мужність, у бою за Батьківщину загинув мешканець села Петро Царик.

Його знали й поважали у рідному та сусідніх селах. Був чудовим чоловіком для дружини, люблячим батьком двох донечок, добрим сином і братом. А ще – майстром на всі руки, який віртуозно працював із деревом. Столярні вироби Петра Царика є чи не в кожній хаті односельчан.

У 2014 році Герой пройшов через саме пекло АТО у лавах героїчної 51-ї окремої механізованої бригади. І без вагань повернувся у стрій, коли війна стала повномасштабною. Після 24 лютого Петро Царик знову у складі Збройних сил став на захист Батьківщини. І віддав своє життя, захищаючи її цілісність і незалежність.

   У рідному Заставному Героя зустрічали обабіч дороги заквітчані вишні і схилені на коліна земляки, які віддали останню шану його подвигу.

Сергій Іванов (м. Володимир)

Старший солдат Сергій Іванов родом із села Тумин, але проживав у Володимирі. Здобув середню спеціальну освіту, трудився. А коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, підписав контракт і вступив до лав Збройних сил.

Служив на посаді старшого механіка – водія, разом з побратимами боронив східні рубежі країні. Загинув 1 травня унаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання на Донеччині. У вересні йому виповнилося б 36 років…

У середу земляки, побратими, рідні провели Героя в останню дорогу у рідному Володимирі. У Сергія Іванова залишилася мама.

Оксана Горпініч (Благодатне, Нововолинська ТГ)

   Ще 2 травня друзі вітали Оксану з Днем народження – їй виповнилося 44. А вже за кілька днів розпачливо поширювали через фейсбук заклики відгукнутися до тих, хто чув про неї бодай щось: військова медичка, фельдшерка Оксана Горпініч пропала під час виконання бойового завдання на Харківщині. На жаль, надії і молитви близьких не допомогли – днями стало відомо про загибель Геройки.

   Військова медичка до останньої хвилини виконувала свій високий обов’язок – рятувала бійців, які опинилися під завалами. На жаль, врятувати її не змогли… Турботливу матір втратили донечки, чоловік – кохану дружину, побратими – надійну і досвідчену фахівчиню, посестру “Мурашку”, а друзі – привітну і добру подругу…

   Редакція газети «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким загиблих захисників. Вічна пам’ять і шана Героям!

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

двадцять − пятнадцять =