У коровайнім розмаїтті
Понад чотири десятки авторських короваїв вражали гостей фестивалю традиційної української культури оригінальністю презентації. Прикрашені барвистими мастиковыми та цукрово-желатиновими квітами і живими китицями калинових ягід, майстерно виліпленими із прісного тіста лебедями, лелеками, голубами, лісовими грибами, із високими весільними розсохами, на яких маяли різнокольорові стрічки. У кольорах державного прапора оздобили свій святковий хліб жінки з Устилузької філії «Союзу українок». Дипломами фестивалю відзначено 41 коровайницю з різних куточків Волині,у тім числі двадцать із Володимирщини. Усім цим майстриням голова РДА Наталія Василець та голова районної ради Роман Гук вручили подяки і премії.
І гучне весілля справляли
Поки на великій сцені співали й танцювали волинські фольклорні колективи та артисти із Києва та Львова, на додатковій учасники художньої самодіяльності демонстрували традиційні весільні обряди. Знаний народний гурт із Красностава «Джерело» і переможниця минулорічного районного талант-шоу хобултівська «Одарка» виходили на сцену із молоддю, разом відтворювали старовинні народні обряди, причому хлопці й дівчата вжилися у свої ролі не гірше від дорослих. Аматорський колектив із районного та Зарічанського будинків культури після імпровізованого весілля «батьків», які віддали заміж останню доньку, вбрали у вінок ще й возили на тачці.
Гарно йшли дівчата під вінець
Родзинкою свята став показ весільних суконь. Майже тридцять таких платтів працівники сільських клубів зібрали у своїх землячок, які вдягаючи їх на свої весілля, й допустити не могли, що колись у них по подіуму дефілюватимуть моделі.
А щоб дівчата із «Креатив-студії», демонструючи весільні сукні від 50 років і виглядали відповідно того часу, над їхнім макіяжем попрацювала візажист Анна Кондисюк. До речі, у ретро-сукнях на фестивальний подіум виходили п’ятеро володарок титулу «Княжна Володимира». Супроводжували показ цікаві коментарі Анастасії Азанової та музика, під яку танцювали на тогочасних весіллях. Блискуча, з тисненими сріблястими візерунками парча і ніжний шовк, прозорі нейлони-капрони, біла шерсть з лавсаном, гіпюри – це ще не весь перелік тканин, з яких дівчата шили собі весільний одяг чи замовляли його у кравчинь або у будинках чи комбінатах побутового обслуговування. Оздоблені воланами, рюшами, мереживними вставками, з відкритим декольте – ближче до наших днів і зі скромними комірцями чи ледь помітним натяком на кокетливість, коли застібка-«крапелька» ледь-ледь відкривала спину – у 60-і роки минулого століття. Жіноча частина публіки безумовно одержала ностальгійну насолоду від споглядання цього дійства.
